Ухвала

від 03.09.2024 по справі 915/724/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

03 вересня 2024 року Справа № 915/724/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Артьомова І.І.

в ході підготовчого засідання, у справі

за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул.Нікольська, 73, м.Миколаїв, 54005

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

в інтересах держави в особі:

Миколаївського обласного центру зайнятості, вул.Нікольська, 68, м.Миколаїв, 54001

електронна пошта: zagal@ocz-mk.gov.ua

Південного офісу Держаудитслужби, вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012,

електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua

до відповідача-1: Миколаївського міського центру зайнятості, вул.Нікольська, 68, м.Миколаїв, 54001

електронна пошта: nmczn@ocz-mk.gov.ua

до відповідача-2: Приватного підприємства "СОВА-1", вул.Потьомкінська, 86, кв.4, м.Миколаїв, 54001

про: - визнання недійсним договору про надання послуг як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності правочину,-

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївського обласного центру зайнятості та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 17.06.2024 (вх.№7207/24 від 18.06.2024) до Миколаївського міського центру зайнятості, Приватного підприємства "СОВА-1", у якій просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю №4 від 03.01.2019, укладений між Миколаївським міським центром зайнятості та Приватним підприємством "СОВА-1" за результатами закупівлі UA-2018-11-30-002256-с;

- стягнути з Приватного підприємства "СОВА-1" на користь Миколаївського міського центру зайнятості, а з Миколаївського міського центру зайнятості одержані ним за рішенням суду 475 247,00 грн. стягнути в дохід держави.

Позовна заява обґрунтовується тим, що:

30.11.2018 Миколаївським міським центром зайнятості в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі охоронних послуг (надання послуги з охорони об`єкта та майна замовника (фізична та технічна охорона), з очікуваною вартість 494 537 грн. (ID: UA-2018-11-30-002256-с)

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома учасниками: ПП «ОСТАМ-МИК» та ПП «СОВА-1», останнє в подальшому, відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій №7 від 20.12.2018, визнано переможцем вказаних торгів з остаточною ціною пропозицією 494 447,08 грн.

В результаті закупівлі UA-2018-11-30-002256-с, 03.01.2019 між ПП «Сова - 1» та Миколаївським міським центром зайнятості укладено договорі №4 про надання послуг з охорони ціною 475 247,08 грн.

На підставі договору №4 від 03.01.2019 на користь ПП «Сова-1» перераховано кошти у загальній сумі 475 247,08 грн.

У подальшому рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2023 65/10-р/к визнано, що ПП «Сова-1» та ПП «ОСТАМ-МИК» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) на закупівлю «Охоронні послуги», ДК021:2015 - 79710000-4 (оголошення UA-2018-11-30-002256-с), проведених Миколаївським міським центром зайнятості.

Відповідно до п.4 Рішення, засновники та безпосередні керівники ПП «Сова-1» та ПП «СТАМ-МИК», в період участі у процедурі закупівлі UA-2018-11-30-002256-с, здійснювали спільну господарську діяльність, при цьому, приймаючи разом участь в указаній публічній закупівлі, ПП «Сова-1» та ПП «ОСТАМ-МИК» позиціонували себе як конкуренти. Факт пов`язаності ПП «Сова-1» та ПП «ОСТАМ-МИК» під час їх участі у торгах UA-2018-11-30-002256-с, свідчить про можливість обміну інформацією, у зв`язку з чим вини не могли бути не обізнані про напрямки ведення фінансової та господарської діяльності та мали можливість доступу та обміну інформацією між ними, в тому числі щодо участі у процедурах публічних закупівель.

Адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 18.04.2023 дійшла висновку, що ПП «Сова-1» та ПП «ОСТАМ-МИК» під час підготовки документації для участі у відкритих торгах UA-2018-11-30-002256-с діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі».

Договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «Сова-1» на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Порушення ПП «Сова-1» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеної Службою закупівлі, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Прокуратура зазначає, що через вчинення ПП «ОСТАМ-МИК» та ПП «Сова-1» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії ПП «Сова-1» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Вказує, що у діях ПП «Сова-1» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо наслідків недійсності правочину, то прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ПП «Сова-1», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 475 247,08 грн. за цим правочином повинні бути повернуті Миколаївському міському центру зайнятості, як іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 202, 203, 215, 228, 256, 267 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

Миколаївський міський центр зайнятості (відповідач-1) через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву №б/н від 01.07.2024 (вх.№7862/24 від 02.07.2024) (а.с.159-171).

Ухвалою суду від 18.07.2024, яку занесло до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.09.2024.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Підставою позову є обставини того, що договір, укладений за підсумками торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «Сова-1» на підставі ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України. Щодо наслідків недійсності правочину, то враховуючи наявність умислу лише у ПП «Сова-1» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 475 247,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі №918/1043/21 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 918/1043/21 вказану справу разом з касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 передано на розгляд Великої палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підставою для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України).

Касаційний господарський суд зазначив про те, що у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням ст.216 і ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, які містять різні наслідки недійсності договору. Так, ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами ст. 228 Цивільного кодексу України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Також, Колегія суддів у справі № 918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину. Загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів у справі № 918/1043/21, закріплення в частині третій статті 216 Цивільного кодексу України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 Цивільного кодексу України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на частину першу статті 208 Господарського кодексу України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також КГС ВС вказав на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним, колегія суддів КГС ВС виходила з того, що у постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив. На думку колегії суддів КГС ВС, як у справі №923/196/20, так і у цій справі, спірним є питання про застосування наслідків недійсності/нікчемності договору.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 року прийнято до розгляду справу №918/1043/21.

Наразі текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не оприлюднено.

У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Згідно ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України у такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21, зокрема, щодо застосування ст.216 та ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №915/724/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/1043/21.

Суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідачів, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості.

Керуючись п.7) ч.1 ст.228, ст.232, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 915/724/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/1043/21.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 09.09.2024

Суддя Н.О. Семенчук