Постанова

від 05.09.2024 по справі 200/10494/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 200/10494/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13315/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Автогаражного кооперативу «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Автогаражного кооперативу «Південний» - Стовбуна Руслана Володимировича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року,

встановив:

у липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті членських внесків, нарахованій пені за несвоєчасну сплату членських внесків, інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, що всього складає 6 374,11 гривні.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 березня 2021 року позов було задоволено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення було задоволено, рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2022 року клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю було задоволено, передано справу за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року позов було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи в судовому засіданні, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що судом було вирішено питання про залишення позову без розгляду із порушенням норм процесуального права, оскільки ним було подано заяву про розгляд справи за його відсутності і судом першої інстанції не було належним чином здійснено його повідомлення про призначені судові засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2022 року справу було прийнято до розгляду у спрощеному позовному провадженні після передачі з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, призначено судове засідання на 09 травня 2023 року. Доказів на підтвердження повідомлення учасників справи про судове засідання 09 травня 2023 року матеріали справи не містять.

09 травня 2023 року розгляду справи було відкладено на 17 січня 2024 року у зв`язку з неявкою учасників справи. 17 січня 2024 року розгляд справи було відкладено на 13 березня 2024 року. Судову повістку було направлено позивачу на електронну пошту.

11 березня 2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.164-165, том І).

В судовому засіданні 13 березня 2024 року за відсутності учасників справи було постановлено протокольну ухвалу про визнання явки позивача обов`язковою, розгляд справи відкладено на 18 квітня 2024 року (а.с.167, том І). Відомості щодо визнання явки позивача обов`язковою були вказані в судовій повістці про виклик до суду, яка була направлена позивачу на електронну пошту.

03 квітня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року вказане клопотання було задоволено. Копія ухвали була направлена позивачу 17 квітня 2024 року на адресу електронної пошти.

В судовому засіданні 18 квітня 2024 року представник позивача Стовбун Р.В. брав участь в режимі відеоконференції, розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та необхідністю ознайомлення позивача із відзивом на позовну заяву на 23 травня 2024 року(а.с.196-198, том І).

09 травня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року було задоволено.

14 травня 2024 року від представника позивача також надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з тих підстав, що явка позивача була визнана обов`язковою. Доказів на підтвердження направлення та вручення вказаної ухвали позивачу матеріали справи не містять.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року позов було залишено без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

У справі «Церква села Сосулівка проти України» у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/13550/16-ц).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що представник позивача був присутній у судовому засіданні 18 квітня 2023 року в режимі відеоконференції, що свідчить про неможливість вважати його неявку у наступне судове засідання повторною.

Крім того, матеріали справи містять і заяву позивача про розгляд справи за його відсутності.

Сам по собі факт визнання судом явки позивача обов`язковою в даному випадку не свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки оскаржувана ухвала не містить обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи за відсутності позивача та обставин, за яких суд вважав явку позивача обов`язковою.

Матеріали справи свідчать про те, що за захистом своїх прав позивач звернувся ще в липні 2019 року, після скасування заочного рішення та передачі справи за підсудністю її розгляд у Шевченківському районному суді м.Києва тривав понад півтора роки. За таких обставин залишення без розгляду позовної заяви після тривалого її перебування у провадженні суду призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя.

Враховуючи викладене, суд дійшов передчасного висновку про наявність беззаперечних підстав для залишення позову без розгляду.

Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Автогаражного кооперативу «Південний» - Стовбуна Руслана Володимировича задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді