Ухвала

від 05.09.2024 по справі 761/21982/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/21982/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/5167/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72022000120000016 від 27 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, - задоволено.

Накладено арешт на тимчасово вилучене 06 червня 2024 року майно під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- печатку ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 - 1 шт.;

- печатку ФОП ОСОБА_7 № НОМЕР_2 - 1 шт.;

- аркуш з чорновими записами - 1 шт.;

- накладні, виписані на ім`я ОСОБА_12 (Распродажа) у кількості 13 (тринадцяти) штук;

- чеки у кількості 17 (сімнадцяти) штук;

- накладну на ім`я ОСОБА_13 Суми - 1 шт.;

- копію свідоцтва про держреєстрацію ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_3 на 1 арк.;

- аркуш з чорновими записами 1 шт.;

- копію виписки з ЄДРЮО та ФОП на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_4 на 1 арк.;

- копію витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_11 на 1 арк.;

- іPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору у кількості 1 шт.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме мобільний телефон іPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон іPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору.

У мотивування скарги зазначає, що ОСОБА_7 не має жодного статусу в кримінальному провадженні №72022000120000016, окрім як власник мобільного телефону.

Вказує, що ухвала від 17 травня 2024 року у справі №761/18159/24 не містить дозволу на проведення обшуку з метою виявлення мобільного телефону (мобільного пристрою).

Посилається на те, що детективами жодним чином не зазначено для чого саме було вилучено мобільний телефон, яке значення та яку інформацію він містить для кримінального провадження.

Зауважує, що вилучення вказаного мобільного телефону порушує здійснення нормальної господарської діяльності, оскільки ОСОБА_7 є ФОП, телефон фактично містить всю інформацію, яка забезпечує здійснення нею господарської діяльності (номера постачальників, клієнтів), доступ до власних рахунків через мобільні банкінги.

Звертає увагу на порушення строків подання клопотання про накладення арешту на майно та винесення відповідної ухвали.

В окремо поданому клопотанні адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що ОСОБА_7 не була повідомлена про розгляд клопотання про арешт майна, копію оскаржуваної ухвали не отримувала, про існування такої ухвали дізналася через свого адвоката 09 липня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна.

Згідно матеріалів справи копія оскаржуваної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року власнику майна не направлялась.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи адвоката про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржується лише в частині накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон іPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору, тому колегія суддів відповідно до частини першої статті 404 КПК України переглядає ухвалу слідчого судді в межах указаних доводів апеляційної скарги.

Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.

Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72022000120000016 від 27 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено злочинну схему діяльності групи осіб, які, використовуючи недоліки автоматизованої системи моніторингу та контролю ризиків (СМКОР), несанкціоновано входять до вказаної системи, здійснюючи при цьому незаконну реєстрацію податкових накладних зі зміненою номенклатурою товарів. В діях вищевказаної групи осіб вбачаються ознаки діяльності організованого злочинного угрупування у сфері економіки, зокрема встановлено, що підконтрольні указаній групі суб`єктів господарської діяльності (далі СГД) імпортери здійснюють протиправну діяльність із зміни номенклатури імпортованого товару, сприяючи при цьому ряду СГД, виробникам швейної продукції, не обґрунтовано завищувати собівартість продукції, яку вони у подальшому постачають до Міністерства оборони України, чим привласнюють бюджетні кошти, ухиляються від сплати податків, легалізують доходи, отримані злочинним шляхом.

Відповідно до аналітичних продуктів №130, №145, №162, отриманих з Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ України в рамках інформаційно-пошукової роботи, встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити ТОВ «ТАМТЕКС» (код ЄДРПОУ 43731910), ТОВ «ВУЛТЕКС-С» (код ЄДРПОУ 41661055), ТОВ «ШЕРВУЛ» (код ЄДРПОУ 43067200), в період 2021-2022 року, ймовірно здійснили реалізацію товару (тканина, тюль, нитки швейні, фарби та клей до текстилю, частини взуття, шкіри, футболки, фурнітура для виробництва одягу, сумки, тощо) імпортованого з Китаю, Туреччини, Японії, США, Болгарії та інших країн, за готівкові кошти на територію України, без відображення даних операцій з реалізації товару в податковій звітності та в порушення п. 44.1 ст. 44, ст. 185, ст. 187, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу подали контролюючому органу завідомо недостовірні відомості щодо суми бюджетного відшкодування ПДВ за звітний (податковий) період на суми: ТОВ «ТАМТЕКС» з травня 2021 року по листопад 2021 року на суму 68 128 697 грн, ТОВ «ВУЛТЕКС-С» з січня 2021 року по липень 2021 року на суму 49 476 069 грн, ТОВ «ШЕРВУЛ» з квітня 2021 року по грудень 2021 року на суму 30 900 000 грн, чим спричинили завищення суми від`ємного значення з ПДВ та в подальшому безпідставно отримали бюджетне відшкодування на рахунки платників у банках грошові кошти в загальній сумі - 148 504 766 грн, тобто заволоділи державними коштами в особливо великих розмірах.

Підприємство ТОВ «ВУЛТЕКС-С», ТОВ «ТАМТЕКС», ТОВ «ШЕРВУЛ» є суб`єктами ЗЕД та займаються імпортом і реалізацією на території України таких товарів, як: тканина, постільна білизна, туалетна білизна, тюль, пряжа бавовняна, головні убори, рукавички, тощо.

В період 2021-2022 року ТОВ «ВУЛТЕКС-С», ТОВ «ТАМТЕКС», ТОВ «ШЕРВУЛ» було здійснено операції з ввезення на митну територію України товарів (тканина, постільна білизна, туалетна білизна, тюль, пряжа бавовняна, головні убори, рукавички, тощо).

Частка сформованого податкового кредиту ТОВ «ВУЛТЕКС-С» за рахунок здійснення імпортних операцій за період січень 2021 року - серпень 2022 року становить 41,02% загальної суми податкового кредиту товариства сформованого за період, що розслідується.

Частка сформованого податкового кредиту ТОВ «ТАМТЕКС» за рахунок здійснення імпортних операцій за період квітень 2021 року - серпень 2022 року становить 99,76% загальної суми податкового кредиту товариства сформованого за період, що розслідується.

Частка сформованого податкового кредиту ТОВ «ШЕРВУЛ» за рахунок здійснення імпортних операцій за період квітень 2021 року - серпень 2022 становить 70,44% загальної суми податкового кредиту товариства, сформованого за період, що розслідується.

Народний депутат України від фракції «Слуга народу» ОСОБА_14 виклав статтю, в якій відобразив ймовірну схему незаконного відшкодування сум ПДВ сплачених при імпорті (нереальні складські залишки - тканини та трикотажне полотно) та подальшої імітації їх переробки в готову продукцію та надання податкової вигоди суб`єктам реального сектору економіки шляхом формування податкового кредиту по безтоварних операціях до якої задіяно ТОВ «ВУЛТЕКС-С».

Вищезазначене може свідчити про здійснення операцій з реалізації ТОВ «ВУЛТЕКС-С», ТОВ «ТАМТЕКС», ТОВ «ШЕРВУЛ» товару (тканина, постільна білизна, туалетна білизна, тюль, пряжа бавовняна, головні убори, рукавички, тощо) імпортованого з Китаю, Туреччини, Болгарії, Італії та інших країн та товару придбаного на внутрішньому ринку за готівкові кошти, без відображення даних операцій з реалізації в ЄРПН та податковій звітності з ПДВ за досліджуваний період, та ймовірне здійснення реєстрації податкових накладних, для подальшого документального оформлення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки України.

В період з березня 2021 року по листопад 2021 року Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено камеральні перевірки ТОВ «ВУЛТЕКС-С» та узгоджено суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 49 476 069 грн.

В період з липня 2021 року по лютий 2022 року Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено камеральні перевірки ТОВ «ТАМТЕКС» та узгоджено суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 68 128 697 грн.

В період з січня - лютого 2022 року Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено камеральні перевірки ТОВ «ШЕРВУЛ» та узгоджено суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 25 900 000 грн.

Досудовим розслідуванням встановлено, ТОВ «ВУЛТЕКС-С», ТОВ «ТАМТЕКС», ТОВ «ШЕРВУЛ» здійснюють операції з реалізації товару (полотно трикотажне, тканина в асортименті, нитки швейні, пряжа із синтетичних волокон, етикетки для одежі та інші текстильні вироби) імпортованого з Латвії, Італії, Болгарії та інших країн та товару придбаного на внутрішньому ринку за готівкові кошти, без відображення даних операцій з реалізації в ЄРПН та податковій звітності з ПДВ за розслідуваний період, та здійснюють реєстрації податкових накладних, для подальшого документального оформлення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки України, з метою подальшого відшкодування суми сплати ПДВ.

Зазначена схема дозволяє мінімізувати податкові зобов`язання підприємствам реального сектору економіки, а також отримувати не обліковані грошові кошти, що створює умови для безпідставного завищення валових витрат.

Отже вищезазначені суб`єкти господарювання лише документально відображають реалізацію товарів, робіт і послуг, а тому правочини, укладені з реально діючим суб`єктами господарювання, не створюють юридичних наслідків та є нікчемними.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 110.1 статті 110 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Вултекс-С» (41661055) використовує свої підконтрольні підприємства, а саме: ТОВ «Намтар» (38601730), ТОВ «Тамтекс» (43731910), ТОВ «Шервул» (43067200), ТОВ «Сумська текстильна компанія» (44880383) під час якого встановлено «Розрив» ланцюга постачання товару, що свідчить лише про документальне оформлення операції щодо причетності підприємств по ланцюгу постачання до діяльності «Конвертаційних центрів», які діяли з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ, протиправного перерахування валюти за межі України з використанням фіктивних комерційних структур, а також для привласнення та заволодіння чужим майном. Фактично постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються через рахунки юридичних та фізичних осіб.

Таким чином виходячи із цього встановлюється, що операція з отримання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод у вигляді набуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування.

Вказані суб`єкти створюють видимість здійснення фінансово-господарської діяльності. При цьому, незаконно сформований податковий кредит з ПДВ збалансовують податковими зобов`язаннями, відображаючи реалізацію товарів/послуг, тощо.

Під час досудового розслідування встановлена можлива причетність до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка є службовою особою наступних СГД: ТОВ «ВУЛТЕКС-С», ТОВ «ФТГ ГРУП»), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві власності належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

06 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року в період часу з 07 год. 25 хв. до 09 год. 50 хв. проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: печатку ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 - 1 шт.; печатку ФОП ОСОБА_7 № НОМЕР_2 - 1 шт.; аркуш з чорновими записами - 1 шт.; накладні виписані на ім`я ОСОБА_12 (Распродажа) у кількості 13 (тринадцяти) штук; чеки у кількості 17 (сімнадцяти) штук; накладна на ім`я ОСОБА_13 Суми - 1 шт.; копія свідоцтва про держреєстрацію ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_3 на 1 арк.; аркуш з чорновими записами 1 шт.; копію виписки з ЄДРЮО та ФОП на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_4 на 1 арк.; копію витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_11 на 1 арк.; iPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору у кількості 1 шт.

07 червня 2024 року постановою детектива БЕБ України вилучене майно в ході проведення обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

12 червня 2024 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72022000120000016 від 27 вересня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72022000120000016 від 27 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, - задоволено.

Накладено арешт на тимчасово вилучене 06 червня 2024 року майно під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- печатку ФОП ОСОБА_9 № НОМЕР_1 - 1 шт.;

- печатку ФОП ОСОБА_7 № НОМЕР_2 - 1 шт.;

- аркуш з чорновими записами - 1 шт.;

- накладні, виписані на ім`я ОСОБА_12 (Распродажа) у кількості 13 (тринадцяти) штук;

- чеки у кількості 17 (сімнадцяти) штук;

- накладну на ім`я ОСОБА_13 Суми - 1 шт.;

- копію свідоцтва про держреєстрацію ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_3 на 1 арк.;

- аркуш з чорновими записами 1 шт.;

- копію виписки з ЄДРЮО та ФОП на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_4 на 1 арк.;

- копію витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_11 на 1 арк.;

- іPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору у кількості 1 шт.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене 06 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року в період часу з 07 год. 25 хв. до 09 год. 50 хв. під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 майно, зокрема, мобільний телефон iPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору з тих підстав, що вищевказаний мобільний телефон є доказом скоєння кримінального правопорушення, вилучений для проведення відповідних оглядів та судових експертиз, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, фактичні дані, на підставі яких разом з іншими доказами можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, у тому числі розмір заподіяної шкоди, а також з метою збереження вилученого речового доказу по вказаному кримінальному провадженню.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на мобільний телефон iPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору, вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно є доказом скоєння кримінального правопорушення, вилучений для проведення відповідних оглядів та судових експертиз, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, фактичні дані, на підставі яких разом з іншими доказами можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, у тому числі розмір заподіяної шкоди, а також з метою збереження вилученого речового доказу по вказаному кримінальному провадженню, а також що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що детективами жодним чином не зазначено для чого саме було вилучено мобільний телефон, яке значення та яку інформацію він містить для кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а накладення арешту має легітимну мету, передбачену пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не має жодного статусу в кримінальному провадженні №72022000120000016, окрім як власник мобільного телефону, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки з огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Аргументи адвоката, що ухвала від 17 травня 2024 року у справі №761/18159/24 не містить дозволу на проведення обшуку з метою виявлення мобільного телефону (мобільного пристрою) є безпідставними з огляду на наступне.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону iPhone 8 IMEI НОМЕР_5 , MEID НОМЕР_6 в чохлі фіолетового кольору у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року у справі №761/18159/24 про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п`ятої статті 171 КПК України.

Посилання скаржника на порушення строків подання клопотання про накладення арешту на майно та винесення відповідної ухвали не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3