Рішення

від 09.09.2024 по справі 160/17790/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 160/17790/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОМЕД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

УСТАНОВИВ:

03 липня 2024 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000; ІК в ЄДРПОУ 25005978) в особі представника Пронь Ірини Сергіївни, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОМЕД» (вул. Галини Романової, буд. 5, м. Кам`янське, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл.,51931; ІК в ЄДРПОУ 25014687), з вимогами:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОМЕД" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі: 16784,71 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОМЕД" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За 1 робоче місце, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2021 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16784,71 грн. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 16784,71 грн., що підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

26.07.2024 відповідачем подано відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що з 01.01.2023 року позивачем, не було здійснено жодної перевірки (планової та позапланової) діяльності підприємства відповідача, з будь яких питань, в тому числі з питань дотримання Закону 875-ХІІ. Вказує, що чисельність працівників які працювали на підприємстві відповідача протягом 2023 року є 11, із яких (6 працівників - з основною роботою та 5 виконували роботу за сумісництвом (зовнішнім). Облік штатних працівників, регулюється наказом Держстату «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» від 28.09.2005 р № 286. Так, не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, тобто зовнішні сумісники (пп. 2.6.1 р. 2 Інструкції № 286). З огляду на те, що серед працівників відповідача обліковуються працівники, що протягом 2023 року, працювали за сумісництвом, з урахуванням положень Інструкції № 286 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2023 рік склала - 6 осіб. З урахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік становить 6 осіб, то відповідач не є юридичною особою яка повинна дотримуватися нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У зв`язку з наведеним, відсутні обставини порушення відповідачем вимог законодавства у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю та сума адміністративно-господарських санкцій розрахована позивачем з порушеннями.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОМЕД" (ІК в ЄДРПОУ 25014687) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу 07.03.2024, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»від 21.03.1991 №875-ХІІ(даліЗакон №875-ХІІ), відповідача повинна складати 1 особа.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином у 2023 році 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, залишилось не зайнятим.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 28306,47 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення належної до сплати суми.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно частини 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами 1 - 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 05.07.2012 року визначено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно приписів пунктів 1-4, 1-5 Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

З огляду на вищезазначене, форма звітності № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Аналіз зазначених норм свідчить, що на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю, покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок по їх виявленню і підбору для працевлаштування. Такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Щодо доводів відповідача стосовно необхідності проведення відповідної перевірки діяльності підприємства відповідача, з будь яких питань, в тому числі з питань дотримання Закону 875-ХІІ, суд зазначає, що не проведення перевірки з питань дотримання Закону 875-ХІІ не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Окрім цього, відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Аналогічні положення викладено у Постанові Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13.03.2022, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Тому такі доводи відповідача відхиляються як безпідставні.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем порядку обрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників.

У даному випадку відповідач стверджує, що середньооблікова кількість штатних працівників за 2023 складає 6 осіб, водночас як позивачем така кількість обрахована як 9 осіб.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 (справа № 340/4174/23, адміністративне провадження № К/990/38772/23) зазначив: «Отже, надісланий у травні 2023 року позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій».

Зважаючи на зазначену позицію суду касаційної інстанції (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України)), суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо виконання чи невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по суті даних Розрахунку.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722) (даліІнструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Інструкції, облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції, в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Пунктами 2.4. та 2.5. розділу 2 Інструкції встановлені категорії працівників облікового складу, які включаються до облікової кількості штатних працівників.

Підпунктами 2.6.1., 2.6.2. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії:

працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа;

залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду)

Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

За правилами пункту п.3.1. розділу 3 Інструкції, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

- середньооблікової кількості штатних працівників;

- середньої кількості зовнішніх сумісників;

- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктами 3.2.1.-3.2.2. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

За правилами пункту 6 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591 «Про затвердження форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення», у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.

У спірному випадку, Розрахунок містить графу саме щодо «середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік» - 9 осіб.

Відповідач зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівниківпротягом 2023 складає 6 осіб.

Відповідач надав суду документи, що стосуються працевлаштування окремих працівників на підприємстві за сумісництвом:

З 02 січня 2023 року Відповідачем затверджено та введено в дію штатний розпис, у кількості 9 одиниць у штаті (4 сумісника та 5 основних працівники). Штатний розпис від 02.01.2023 року додається.

З 10.03.2023 року Відповідачем затверджено та введено в дію штатний розпис у кількості 10 одиниць у штаті (5 сумісників та 5 основних працівники). Штатний розпис від 10.03.2023 року додається.

З 27.07.2023 року Відповідачем затверджено та введено в дію з 27.07.2023 року штатний розпис у кількості 9 одиниць у штаті (4 сумісників та 5 основних працівника).

З 01.09.2023 року Відповідачем затверджено та введено в дію з 01.09.2023 року штатний розпис у кількості 9 одиниць у штаті (4 сумісника та 6 основних працівника).

Штатні одиниці які працювали у ТОВ «Біомед» протягом 2023 року:

1. ОСОБА_1 , наказом №0112/1 від 01.12.2021 року - прийнято на основне місце роботи з 02.12.2021 року, на посаду медичної сестри. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

2. ОСОБА_2 , наказом № 3108/1 від 31.08.2023 року - переведено на основне місце роботи з 01.09.2023 року - ОСОБА_2 на посаду лікаря офтальмолога. Трудовий договір від 01.09.2023 року, з терміном дії до кінця 2023 року. (Трудовий договір від 10.03.2023 року про роботу лікаря офтальмолога за сумісництвом).

3. ОСОБА_3 , наказом № 1107/1 від 11.07.2021 року - прийнято на основне місце роботи з 12.07.2021 року, на посаду адміністратора-реєстратора офтальмології. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

4. ОСОБА_4 , наказом № 2909/1 від 29.09.2020 року прийняти на основне місце роботи з 21.09.2020 року, на посаду лікаря офтальмолога. Припинено трудовий договір та звільнено 27 липня 2023 року (за власним бажанням).

5. ОСОБА_5 , наказом № 0110/1 від 01.10.2019 року прийнято на основне місце роботи з 01.10.2019 року, на посаду адміністратора реєстратора офтальмології. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

6. ОСОБА_6 , наказом № 0206/1 від 02.06.2015 року прийнято на основне місце роботи з 02.06.2015 року за основним місцем роботи на посаду медичної сестри. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

7. ОСОБА_7 , наказом № 2011/1 від 20.11.2017 року прийнято на роботу за сумісництвом з 21.11.2017 року на посаду медичної сестри. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

8. ОСОБА_8 , згідно наказу № 1-ос від 01.12.1997 року приступив щодо виконання обов`язків директора ТОВ «Біомед» за сумісництвом. Також, ОСОБА_8 , прийнятий на посаду лікаря дитячого педіатра, за сумісництвом. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

9. ОСОБА_9 , наказом №0101/1 про прийняття на роботу з 01.01.2017 року, на посаду лікаря офтальмолога, за сумісництвом. (Трудовий договір від 02.01.2023 року, з терміном дії за 2023 рік).

Так, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників(пункт 3.2 Інструкції).

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

А кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції).

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені упунктах 2.4, 2.5 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункт 3.2.2 пункту 3.2. Інструкції).

Суд зауважує, що Інструкція містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до «середньооблікової» та «облікової».

До «облікової» кількості не включаються такі категорії осіб:

працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом,

особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),

практиканти,

особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,

особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,

працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,

працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

До «середньооблікової» кількості не включаються такі категорії осіб:

працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом,

особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),

практиканти,

особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,

особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,

працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,

працівниці, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку,

працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

В матеріалах справи містяться Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податківфізичних осіб, і сум утриманого (сплаченого) з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1-4 квартали 2023 року, з додатками«Відомості про нарахування заробітної плати», з даними працівників з основною роботою і працівників, які виконували роботу за сумісництвом.

Враховуючи вимоги законодавства та беручи до уваги дані звітностей, середньооблікова кількість штатних працівників протягом 2023 року становить 6 осіб.

Відтак, відповідач не мав обов`язку щодо створення 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Тому позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 28306,47 грн. є безпідставними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази надані відповідачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно норм ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Старокозацька, буд.52, м.Дніпро, 49101, ІК в ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОМЕД» (вул. Галини Романової, буд. 5, м. Кам`янське, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл.,51931; ІК в ЄДРПОУ 25014687) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 вересня 2024 року.

Суддя Е.О. Юрков