Рішення

від 26.08.2024 по справі 160/15085/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/15085/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС УКРАЇНА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.02.2024 р. № 0078530406.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області є необґрунтованим, прийнятим в результаті неправильного застосування норм чинного законодавства та яке не відповідає вимогам чинного законодавства України. Вказано, що камеральна перевірка декларації з ПДВ за листопад 2022 року була проведена ГУ ДПС у Дніпропетровській області 06 лютого 2023 року, тобто після граничного терміну, встановленого п. 76.3 ПКУ. При цьому, чинне податкове законодавство не містить підстав для перенесення зазначеної перевірки за зазначений період. Акт камеральної перевірки було направлено підприємству з порушенням 3-и денного терміну, встановленого п. 86.2 Кодексу. Отже, на думку позивача, проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ за листопад 2022 року є безпідставним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства.

Також зауважено, що в акті перевірки вказано про порушення позивачем вимоги пункту 200.4 статті 200 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди на 345 456 грн. Разом із надісланим податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області у листі було повідомлено позивача про допущену помилку та вважає вірним вважати завищення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди у розмірі 191 231 грн.

Позивач звертає увагу на те, що, зменшаючи суму від`ємного значення, що враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не зазначає, що ця сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у Таблиці 3 (графа 3) Акту перевірки. Позивач вважає, що фактично ГУ ДПС у Дніпропетровській області позбавляє ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» права, встановленого ПКУ, зарахувати від`ємне значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На думку позивача, це незаконно та не відповідає вимогам ПКУ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

01.07.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача. Також, у відзиві зазначено, що ГУ ДПС не заперечує факт порушення встановлених п. 76.3 ст. 73 та п. 86.2 ст. 86 термінів проведення камеральної перевірки та направлення акту перевірки платнику податку (ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА») та вважає, що докази, наведені ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» у позовній заяві, не спростовують висновки проведеної перевірки.

04.07.2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він підтримав свою позицію. Також зазначив, що відповідачем не доведений факт скоєння податкового правопорушення ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА». До відзиву на позовну заяву не надано жодного доказу, яким би підтверджувався цей факт. У свою чергу, відповідачем визнаний факт безпідставності здійснення камеральної перевірки.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі п. 200.10 ст. 200 та згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України, Кодекс), в порядку ст. 76 та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Кодексу проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» за листопад 2022 року. За результатами перевірки відповідно до вимог п. 86.2 ст. 86 ПК України складено акт камеральної перевірки від 06.02.2023 року №3671/04-36-04-06/40879829 (далі акт перевірки).

Акт перевірки направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» та, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано позивачем 14.11.2023 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 191231,01 грн.

В акті перевірки, з урахуванням внесених змін (лист ГУ ДПС від 19.02.2024 року №11796/6/04-36-04-06-18), зазначено, що ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» до податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено податку на додану вартість у розмірі 126924,00 грн., а також суму податкового кредиту у розмрі 491396,00 грн.

ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» в декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року було зазначено суму для врахування у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (р. 20.1), у розмірі 354456,00 грн.

Станом на 30.11.2022 року в ІКП значиться податковий борг у розмірі 354456,00 грн. На момент отримання контролюючим органом податкової декларації дана сума перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, а саме: станом на 19.12.2022 року ця сума склала 163224,99 грн.

Контролюючим органом, з урахуванням внесених змін до акта перевірки, було зроблено висновки, що ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА» не може враховуватися у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а саме: не більше, ніж 163225,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, з урахуванням внесених змін, ГУ ДПС прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 19.02.2024 року №0078530406 (Форма «В4») про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на 191231,01 грн. Поштове відправлення (податкове повідомлення-рішення) отримано платником 12.03.2024 року.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 19.02.2024 року №0078530406 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України, яка своїм рішенням від 23.05.2024 року за №15229/6/99-00-06-01-04-06 залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі щодо реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально-зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, тому камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданій платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 10.04.2018 у межах справи № 826/13195/16, від 09.08.2022 у справі № 640/23486/21.

Приписами підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 33 Податкового кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податку.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Звітним періодом для платника податку на додану вартість є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем 19.12.2022 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2022 року. Граничний строк подання декларації - 20.12.2022.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Суд зазначає, що предмет перевірки не охоплював інші порушення (своєчасність подання декларації, своєчасність реєстрації ПН, тощо), а тому перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постанові від 15 березня 2024 року у справі № 320/4840/22 (адміністративне провадження №К/990/26234/23).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2022 року по ТОВ «ГІДРЕКС УКРАЇНА», за результатами якої 06.02.2023 року складено акт.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Узагальнюючи вищенаведене, після подання податкової звітності, дані, зазначені у декларації, перевіряються податковим органом протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, нескладання податковим органом акта за спливом строку перевірки свідчить про відсутність порушення.

Проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено.

Суд зазначає, що протиправність проведення камеральної перевірки обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №824/51/16-а.

Верховний Суд неодноразово (зокрема у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 812/1283/17, від 11 липня 2019 року у справі № 804/8855/14, від 20 вересня 2019 року у справі № 0340/1931/18) висловлював правову позицію, відповідно до якої здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону призводять до відсутності правових наслідків, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2024 року № 0078530406 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятого відповідачем рішення та дають самостійні підстави для його скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, у тому числі по суті зафіксованого перевіркою порушення вимог податкового законодавства. У цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 21.02.2020 та від 22.09.2022 у справі № 826/17123/18, від 15 березня 2024 року у справі № 320/4840/22.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на вищезазначені висновки суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.02.2024 року № 0078530406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРЕКС УКРАЇНА» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник