Рішення

від 09.09.2024 по справі 200/4608/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року Справа№200/4608/24

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №200/4608/24 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: вул. Серова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87555) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОН «АГРОТОРГ» (код ЄДРПОУ: 38947832, місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Радянська, буд. 51, кв. 2, 85001) про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОН «АГРОТОРГ» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, в якому позивач просить суд:

стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 71440,2 грн та пеню у розмірі 485,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 10 осіб. Таким чином, згідно із частиною першоюстатті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»у відповідача у 2023 році повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю, фактично ж, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб. Отже, на переконання позивача, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У строк, встановлений судом, представником відповідача надано відзив на позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у якому представник просив суд відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.

На виконання ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» своїм наказом № 01/01 від 01.01.2023 р. затвердило та ввело в дію з 01.01.2023 р. штатний розпис на 2023 рік де створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Звіт Форми №3 ПН зданий із запізненням, але, на думку представника відповідача, за несвоєчасну подачу звіту не настає юридична відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Крім того, зазначає, що позивач в порядку досудового врегулювання спору протягом всього часу не звертався до товариства ні з запитами, ні з перевірками, ні з листами, ні з претензіями при зверненні, були б надані необхідні пояснення або документи, що підтверджують процес працевлаштування особи з інвалідністю.

Вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку № 70).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі №400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вважає, що позивач не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у попередньому році (2022) нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII. Також, в позові відсутні докази на підтвердження того, що формуванню позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, у якій додав, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлений Законом України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Закон України нормативно-правовий акт, який ухвалюється Верховною Радою України та підписується Президентом України. Закони є актами вищої юридичної сили щодо інших нормативно-правових актів.

Звертає увагу на те, що норми Закону не ставлять відповідний обов`язок роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідною у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати у такого роботодавця та не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов`язку виконання нормативу. Єдиною підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій нарахованих у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із ст. 20 Закону є повне утримання підприємства, установи і організації за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» своїм наказом № 01/01 від 01.01.2023 р. затвердило та ввело в дію з 01.01.2023 р. штатний розпис на 2023 рік де створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, то строк подання такого звіту був до 04.01.2023 року включно, тобто не пізніше ніж 3 робочі дні з дати відкриття вакансії (можливе відхилення на кількість законодавчо визначених неробочих днів в період з 02.01.2023 по 04.01.2023). Запізнення склало більш ніж півтора роки. На думку представника позивача, зазначене лише підтверджує той факт, що протягом звітного 2023 року інформація за формою 3-ПН до відповідних центрів зайнятості Відповідачем не надавалась.

Зауважує, що відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Такі ж положення викладено у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/4608/24.

Відповідач скористався правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень відповідно до статті 164 КАС України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у розумінні пункту 7 частини першоїстатті 4 КАС Україниє суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зістаттею 43 КАС Українимає адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, Товариств з обмеженою відповідальністю ДОН «АГРОТОРГ», зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань за ідентифікаційним кодом: 38947832, місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Радянська, буд. 51, кв. 2, 85001.

24 квітня 2024 року позивач звернувся із запитом №06-06/419 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з питання щодо здійснення перевірки ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

У відповіді Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці «Про відсутність підстав для здійснення заходів контролю» зазначено наступне. З огляду на те, що питання законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, не відносяться відповідно до критеріїв оцінки до високого ступеня ризику, а також на відсутність відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.

29 травня 2024 року Донецьким обласним центром зайнятості повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Аналогічна відповідь міститься і у листі Добропільського міського центру зайнятості від 14 травня 2024 року.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який складено відносно відповідача, за 2023 рік:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб 10;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 0;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 1;

фонд оплати праці штатних працівників, грн 1428803,93 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника, грн 142880,39 грн;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн 71440,2 грн.

07 березня 2024 року в електронному кабінеті відповідача, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, розміщено Розрахунок сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» вважає, що в повному обсязі виконало вимоги законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. На підтвердження своєї позиції суду надано:

наказ від 01 січня 2023 року за №01/01 «Про затвердження штатного розпису на 2023 рік», яким створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та вирішено створювати умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

звітність форми №3-ПН про наявну вакантну посаду для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, посаду менеджера у сфері надання інформації;

докази направлення звітності до Добропільського МЦЗ 24 липня 2024 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-XІI , у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 18 Закону № 875-XІI забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 19 Закону № 875-XІI встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленогочастиною першоюцієї статті.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки коли суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 розділу V Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд, зауважує, відповідач повинен створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, та працевлаштовувати таких осіб.

Згідно пункту 4частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року за № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за № 565/37901, затверджено відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», який визначає механізм подання форми №3-ПН.

Форма N 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії) (п.1.4 вказаного Порядку).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.1.5 вказаного Порядку).

Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку, роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (п. 1.7 Порядку).

Водночас, п. 1.8 Порядку передбачає, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

З наведених норм чинного раніше та чинного на даний час законодавства вбачається, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Водночас, актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць та перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, та в подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін по актуальних вакансіях, зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансії(й), суд вважає, що він є таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі № 819/639/17, 20.05.2019 у справі № 820/1889/17 дійшов висновку про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 25.07.2022 у справі №160/4187/19 дійшов до висновку, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН. Законом не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте, існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме - не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення (пункт 90-92).

Судом встановлено, що наказом ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» від 01 січня 2023 року за №01/01 «Про затвердження штатного розпису на 2023 рік», створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та вирішено створювати умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Звітність форми №3-ПН про наявну вакантну посаду для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, посаду менеджера у сфері надання інформації, складена 01 січня 2023 року.

Водночас, у спірних правовідносинах встановлено, що звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН подана до Добропільського МЦЗ лише 24.07.2024, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором 8500400004141 та не заперечується відповідачем.

Слід також акцентувати увагу на тому, що 29 травня 2024 року Донецьким обласним центром зайнятості повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем ТОВ ДОН «АГРОТОРГ» звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Аналогічна відповідь міститься і у листі Добропільського міського центру зайнятості від 14 травня 2024 року.

Судом враховується, що звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів зайнятості (працевлаштування) про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем вчасно не було повідомлено центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій не є безпідставним.

Така позиція щодо не безпідставності застосування адміністративно господарських санкцій до Товариства у зв`язку із несвоєчасним повідомленням центру зайнятості щодо наявності вакантної посади для працевлаштування інвалідів викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування правового висновку Верховного Суду у справі №400/3957/21 (постанова від 21.11.2022) з огляду на відмінність фактичних обставин, за яких його сформульовано.

У справі №400/3957/21 висновок, викладений Верховним Судом, стосується невиправлення виявлених відділенням Фонду помилок у звіті №10-ПОІ суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов`язує відділення Фонду звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій.

Висновки Верховного Суду про необхідність перевірки Держпраці у спірних правовідносинах зроблено, по-перше, на основі законодавства, чинного на час спірних правовідносин у 2021 році, а по-друге, за встановлених обставини, що відділенням Фонду виявлено помилки у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тобто, правовідносини у справі №400/3957/21 не є релевантними до даної справи.

Разом з цим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з приводу того, що адміністративно-господарські санкції, встановленіЗаконом №875-ХІІможуть бути нараховані лише після проведення перевірки Держпраці, а Фонд захисту інвалідів не має права проводити перевірки згідно до Порядку від 31.01.2007р. №70, з огляду на те, що такі доводи відповідача щодо повноважень Фонду соціального захисту інвалідів спростовуються змістом ст.19 Закону №875-ХІІ, якою передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно зчастиною першоюцієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20цього Закону.

Тобто, вказані приписизгаданого вищеЗакону №875-ХІІ мають вищу юридичну силу над нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі відсутній, оскільки відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: вул. Серова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87555) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОН «АГРОТОРГ» (код ЄДРПОУ: 38947832, місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Радянська, буд. 51, кв. 2, 85001) про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОН «АГРОТОРГ» (код ЄДРПОУ 38947832) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 71440,2 грн та пеню у розмірі 485,86 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 09 вересня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов