Рішення

від 09.09.2024 по справі 240/10735/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/10735/24

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області у проведенні жеребкування на підставі його заяви від 12.04.2024;

- зобов`язати відповідача провести жеребкування нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок із земель КСП «Старосільське» на підставі поданої заяви від 12.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримавши право на земельну частку (пай) у порядку спадкування, з метою реалізації права власності, звернувся до відповідачаз проханням провести жеребкування земельної ділянки, оскільки в свідоцтві про право на спадщину прямо вказано, що межі земельної ділянки в натурі не визначені. Однаку своїй відповіді відповідач вказав на відсутність законодавчо визначених шляхів позитивного вирішення даного питання. Таку відмову позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 06.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в порядкуст. 262 КАС України).

19.06.2024 Волицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254 від 24.05.2002 є підробленим.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що вказані у відзиві обставини жодним чином не підтверджені, є надуманими і свідчать про перешкоджання відповідачем у реалізації права власності на земельну ділянку.

11.07.2024 Волицька сільська рада надала заперечення на відповідь на відзив, в якій вказала про наявність ознак підробки сертифіката про право на земельну частку (пай).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (за реєстр.№360, спадкова справа № 95/2023) отримавправо на спадщину на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності Старосільського колективного сільськогосподарського підприємства (КСП «Старосільське») розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому батьку ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254, що виданий на підставі рішення Андрушівської райдержадміністрації від 29.10.1996 № 329 та рішення Андрушівського районного суду Житомирської області № 272/174/22 від 16.06.2022. Сертифікат зареєстровано 24.05.2002 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 326.

У подальшому, з метою реалізації права власності на земельну ділянку позивач звернувся до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою від 12.04.2024про проведення жеребкування земельних часток (паїв).

На своє звернення отримав відмову № 457 від 09.05.2024, мотивовану відсутністю законодавчо визначених шляхів позитивного вирішення даного питання з огляду на подані документи.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899-IV від 05.06.2003(далі -Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"), право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно зстаттею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"передбачено, щопідставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.

З огляду на аналіз наведених правових норм слідує висновок про те, щоза наявності у позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом права на земельну ділянку (пай) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) після смерті батька, ОСОБА_2 , саме на відповідача покладено обов`язок проведення жеребкування стосовно визначення земельноїчастки (паю).

Крім того, слід зазначити, що пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" №122 від 04.02.2004(далі -постанова КМУ №122) визначено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

Відповідно до п. 4 постанови КМУ №122, з метою інформування власників земельних часток (паїв) про проведення розподілу земельних ділянок сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях у населених пунктах, де проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) (далі - збори) не пізніше ніж за 14 днів до їх проведення.

Згідно з п.8 постанови КМУ №122, розподіл земельних ділянок може здійснюватися за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) або їх представників такими методами:

-за списком (складається в алфавітному або іншому порядку, визначеному рішенням зборів);

-шляхом жеребкування - у разі відсутності згоди щодо розподілу за списком.

Наведеними правовими нормами визначено порядок проведення жеребкування земельних ділянок у межах сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Тобто, на момент звернення позивача до сільської ради із заявою від 12.04.2024 про проведення жеребкування земельних ділянок механізм такого проведення було чітко визначено законодавством.

Відтак, відмова Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області № 457 від 09.05.2024 у проведенні жеребкування земельних ділянок для виділення позивачу земельної ділянки (паю) у натурі в межах Старосільського колективного сільськогосподарського підприємства (КСП «Старосільське») є протиправною і не грунтується на нормах чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про підробку сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0330254 від 24.05.2002, оскільки він на даний момент є чинним, будь-які докази такої підробки відповідачем не надані, не встановлені вони також і судом. Крім того, підробка вказаного сертифікату, на думку відповідача, не вказана у листі від 09.05.2024 № 457 як підстава для такої відмови.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права, керуючись повноваженнями, наданими ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Волицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області провести за заявою ОСОБА_1 від 12.04.2024 жеребкування з метою визначення земельної частки (паю).

Нормамистатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання його розподілу, відповідно до ст. 139 КАС України, не вирішується.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн, до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги від 20.05.2024, додаток до договору від 04.06.2024, рахунок на оплату, акт на виконані роботи від 04.06.2024, платіжну інструкцію від 04.06.2024.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Всупереч зазначеному обов`язку відповідачем не надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві і витраченим адвокатом часом.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями77,90,139,242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Житомирська, 105/10, с. Волиця, Житомирський район, Житомирська область, 13424, код ЄДРПОУ 04346824) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області у проведенні жеребкування на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.04.2024.

Зобов`язати Волицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області провести жеребкування нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок із земель Старосільського колективного сільськогосподарського підприємства (КСП «Старосільське») на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.04.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волицької сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

09.09.24