Рішення

від 09.09.2024 по справі 300/5104/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. справа № 300/5104/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: 1121 поліклініка (з денним стаціонаром) про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: 1121 поліклініка (з денним стаціонаром) про визнання протиправним та скасування наказу від 16.05.2024 №80од «Про результати службового розслідування по факту незаконної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 41710,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера юридичної групи. Починаючи з 06.03.2024 ОСОБА_1 призначений юрисконсультом 1121 поліклініки (з денним стаціонаром). Позивач вказав, що на адресу 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) надійшов лист за №816/484/3/1624/пс від 21.05.2024 з матеріалами службового розслідування для вирішення питання для притягнення його до матеріальної відповідальності. Із отриманих матеріалів стало відомо, що внаслідок бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 безпідставно виплачено грошове забезпечення за період з 08.04.2023 по 15.04.2024 в розмірі 250263,20 грн. Тим же службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 не здійснив заходів щодо припинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 . Як наслідок, позивача на підставі статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до матеріальної відповідальності в сумі 41710,54 грн.. Позивач вважає, що він не може бути винним у завданні матеріальної шкоди з тих підстав, що матеріалами службового розслідування не встановлено його вину щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 . Також, позивач звернув увагу, що службове розслідування проведено в порушення вимог Порядку № 608, а саме під час його проведення у нього не відбиралися пояснення. Позивач не погоджується з наказом від 16.05.2024 №80од в частині притягнення його до матеріальної відповідальності та вважає, що відомості у матеріалах службового розслідування є такими, які не відповідають дійсності, а службове розслідування таким, що проведено із значним порушенням вимог чинного законодавства України.

01.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити щомісячне стягнення із грошового забезпечення у розмірі 20 відсотків від грошового забезпечення у дохід держави.

Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.07.2024. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити. Так зазначив, що на основі виявленої інформації комісія військової частини НОМЕР_1 зробила висновок, що капітан юстиції ОСОБА_1 не надавав командирові військової частини НОМЕР_1 пропозиції щодо припинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , чим не виконав вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме не надав командуванню військової частини НОМЕР_1 пропозиції та консультації щодо вирішення питань правового забезпечення діяльності бригади. Звернув увагу, що з об`єктивних причин в ході службового розслідування не вдалось відібрати пояснення у позивача, який з 05.03.2024 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та призначений на посаду юрисконсульта 1121 поліклініки (з денним стаціонаром). Вказав, що вина позивача виражається у формі бездіяльності, що спричинила матеріальну шкоду державі. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.07.2024 витребувано у військової частини НОМЕР_1 додаткові докази.

18.07.2024 військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду витребувані докази (а.с.73-175).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера юридичної групи.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №67 від 05.03.2024 офіцера юридичної групи ОСОБА_1 наказом головнокомандувача Збройних Сил України від 04.02.2024 №311 призначено на посаду юрисконсульта 1121 поліклініка (з денним стаціонаром). З 05.03.2024 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення (а.с.12 на звороті).

Як вбачається з витягу із наказу начальника 1121 поліклініка (з денним стаціонаром) від 06.03.2024 №69 з 06.03.2024 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с.13).

Листом за №816/484/3/1624/пс від 21.05.2024 відповідач надіслав 1121 поліклініці (з денним стаціонаром) витяг з Акту службового розслідування від 15.05.2024 №816/484/3/79/пс та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 №80од «Про результати службового розслідування по факту незаконної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » (а.с.14 на звороті).

Відповідно до витягу з Акту службового розслідування від 15.05.2024 №816/484/3/79/пс солдат ОСОБА_2 05.04.2023 здійснив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України. В порушення вимог абзацу 6 пункту 15 Розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 солдату ОСОБА_2 не було припинено виплату грошового забезпечення. 04.01.2024 командиру військової частини НОМЕР_1 надійшла до відома копія ухвали від 06.12.2023 Дружківського міського суду Донецької області про залучення військову частину НОМЕР_1 цивільним відповідачем до участі у кримінальному провадженні, внесеному 26.03.2023 до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України. Тимчасово виконуючим обов?язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної групи капітаном юстиції ОСОБА_1 було направлено клопотання від 11.01.2024 про відкладення розгляду вказаної справи. 16.02.2024 року до військової частини НОМЕР_1 надійшов вирок Дружківського міського суду Донецької області від 15.02.2024 згідно якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України і призначено йому покарання у виді восьми років позбавлення волі. Вказаний вирок командиром військової частини НОМЕР_1 був відписаний для опрацювання позивачу. Як наслідок, комісія зробила висновок, що позивач не надавав командирові військової частини НОМЕР_1 пропозиції щодо припинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 . При цьому, з об?єктивних причин в ході службового розслідування не вдалось відібрати пояснення у ОСОБА_1 , який до 05.03.2024 перебував на посаді офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , та відповідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.02.2024 №311, а також наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2024 №67 з 05.03.2024 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та призначений на посаду юрисконсульта 1121 поліклініки (з денним стаціонаром). Зазначено, що внаслідок бездіяльності посадових осіб 4 батальйону охорони, відділення персоналу та юридичної групи військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 безпідставно виплачено грошове забезпечення за період з 08.04.2023 до 15.04.2024 в розмірі 250263,20 грн.

Водночас, у витязі з Акту службового розслідування від 15.05.2024 №816/484/3/79/пс зазначено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 . Позивач достовірно знаючи 04.01.2024 про факт перебування ОСОБА_2 під арештом, не здійснив заходів щодо припинення виплати грошового забезпечення даному військовослужбовцю. Вказана вище бездіяльність призвела до незаконної виплати грошового забезпечення починаючи з 04.01.2024. Вина ОСОБА_1 виражається у формі бездіяльності, що спричинила матеріальну шкоду державі.

Виходячи із вищенаведеного запропоновано на підставі статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» начальнику стройової частини відділення персоналу надіслати у п?ятиденний строк із дня закінчення розслідування відповідні матеріали до 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності через неналежне виконання посадових обов?язків, яким було здійснено надлишкові виплати грошових коштів ОСОБА_2 та визначити суму, що підлягає стягненню в розмірі 41710,54 грн. (а.с.16 на звороті - 20).

16.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №80од «Про результати службового розслідування по факту незаконної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 », яким завершено службове розслідування. На підставі статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 надіслати у п?ятиденний строк із дня закінчення розслідування відповідні матеріали до 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та визначити суму, що підлягає стягненню в розмірі 41710,54 грн. (а.с.15-16).

Надалі, наказом начальника 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) від 10.06.2024 №62 у відповідності до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерство оборони України від 21.11.2017 № 608 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 №80од, на підставі частини 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто юрисконсульта 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) капітана юстиції ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за завдану шкоду державі на суму 41710,54 грн. (а.с.13 на звороті - 14)

Позивач, вважаючи протиправним наказ відповідача від 16.05.2024 №80од в частині притягнення його до матеріальної відповідальності, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1-2, 4-5 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (надалі Закон № 160-IX) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

військова частина, установа, організація, заклад - орган військового управління, військова частина, військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, установа, організація Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, інший орган, установа, заклад Служби безпеки України, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи орган, підрозділ, формування, установа, навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань та військові прокуратури, в яких проходять службу військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і начальницького складу (проходять збори військовозобов`язані та резервісти);

інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти;

матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Отже, повна матеріальна відповідальність може настати лише за умисні винні протиправні дії.

Приписами статті 7 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

З системного аналізу наведених норм слідує, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки чи бездіяльності, а також наявності взаємозв`язку між заподіяною шкодою.

Отже, щоб притягнути особу до матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка може бути у формі умислу або необережності.

Крім того, з аналізу положення Закону № 160-IX вбачається, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

Так, з матеріалів розслідування судом встановлено, що комісія військової частини НОМЕР_1 зробила висновок, що позивач, після отримання 04.01.2024 копії ухвали від 06.12.2023 Дружківського міського суду Донецької області, не надавав командирові пропозиції щодо припинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 05.04.2023 здійснив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.

Разом з цим, суд звертає увагу на той факт, що Положенням про юридичну групу військової частини НОМЕР_1 не передбачено обов`язку, ні в помічника командира з правової роботи начальник юридичної групи, ні в офіцера юридичної групи, щодо припинення чи нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям.

Крім того, відповідно до вимог п. 15 Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі Порядок №260) грошове забезпечення не виплачується за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Суд зазначає, що зі змісту подання ІНФОРМАЦІЯ_1 №3962/1 від 08.05.2023, яке отримано відповідачем 19.05.2023 за вхідним №742/3, вбачається, що 08.04.2023 ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою без застави (а.с.88-90).

З аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що отримання позивачем 04.01.2024 копії ухвали від 06.12.2023 Дружківського міського суду Донецької області, не змінює момент з якого, у відповідності до Порядку №260, виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 повинна бути припинена, а саме з 08.04.2023 з моменту тримання вказаного військовослужбовця під вартою.

Водночас, обов`язок щодо призупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям за час тримання під вартою, а саме оголошення відповідного наказу покладається на командира військової частини НОМЕР_1 , який був вчасно повідомлений про даний факт, проте не виконав покладені на нього обов`язки.

Відтак, матеріалами службового розслідування не встановлено, яким чином отримання позивачем 04.01.2024 копії ухвали від 06.12.2023 Дружківського міського суду Донецької області призвело саме до матеріальної шкоди в розмірі 41710,54 грн.

Таким чином, ані матеріали службового розслідування, ані матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача ОСОБА_2 виплачувалося грошове забезпечення у розмірі 250263,20 грн.

Водночас, надаючи оцінку зазначеним в акті службового розслідування висновкам, суд зазначає, що службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірної бездіяльності позивача.

Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вказані обставини можуть свідчити про формальний підхід до проведення службової перевірки та не повноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.

Так, як вже було зазначено судом вище, у відповідності до частині 2 статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Суд зазначає, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності, визначених ч.2 ст.3 Закону № 160-ІХ, можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №813/2751/17, від 13.11.2019 року у справі № 620/302/19, від 25.03.2020 року у справі №814/2281/16, від 25.03.2020 року у справі № 825/1000/18, від 11.06.2020 року у справі № 1540/4486/18 та від 25.06.2020 року у справі № 825/2405/18.

За таких обставин, вина позивача в завданні шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача та завданою шкодою, є також недоведеними, оскільки не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

Крім того, відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, у той час як Законом №160-ІХ передбачено як підвищену, так повну та обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, у свою чергу, зобов`язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.

З огляду на викладене службовим розслідуванням військової частини НОМЕР_1 належним чином не доведено, що саме з вини ОСОБА_1 виплачено ОСОБА_2 грошове забезпечення у розмірі 41710,54 грн.

Щодо порушення процедури проведення службового розслідування суд зазначає наступне.

Частиною 1 та 2 ст. 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України відбувається згідно із Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (надалі Порядок №608).

Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службового розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку №608).

Відповідно пунктів 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили.

У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Проте, як встановлено судом на підставі наявних доказів у справі, в матеріалах службового розслідування відсутні письмові пояснення позивача або акт про відмову позивача від надання пояснень, а також, відсутні будь-які докази обізнаності позивача про проведення розслідування.

Крім цього, всупереч вимог Порядку №608, позивач не був ознайомлений із наказом командира про результати службового розслідування. Він дізнався про факт завершення розслідування та притягнення його до відповідальності з матеріалів, що надійшли до його дійсного місця служби.

Водночас суд приймає до уваги те, що з Акту службового розслідування від 15.05.2024 №816/484/3/79/пс вбачається, що відповідачу були відомі як адреса проживання позивача, так і дійсне місце проходження військової служби. Проте, доказів повідомлення позивача про проведення розслідування відповідачем не надані.

Відтак, при проведенні службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 не вжито необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, чим порушено право ОСОБА_1 на участь у службовому розслідуванні, та фактично порушено його право на захист.

Все вищевказане свідчить про порушення процедури проведення службового розслідування.

Таким чином, у зв`язку із порушеннями процедури проведення службового розслідування з боку відповідача, позивач був позбавлений можливості порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять, а також ознайомлюватися з актом службового розслідування.

З огляду на наведене, відповідач не вжив всіх заходів для здійснення всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не вчинив дій, передбачених законодавством, та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення у позивача, якого таке розслідування безпосередньо стосувалося; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Отже, пункт 13 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 №80од «Про результати службового розслідування по факту незаконної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » щодо притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності прийнято з порушенням встановленого порядку притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності та за межами наданих повноважень, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 13 наказу військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 16.05.2024 №80од «Про результати службового розслідування по факту незаконної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до матеріальної відповідальності в сумі 41710,54 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.