Рішення

від 09.09.2024 по справі 300/5311/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. справа № 300/5311/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Григорука О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 25000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з питань праці (далі відповідач 2, Держпраці), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 грудня 2022 року №266-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити на рівноцінній посаді (головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку) в новоствореному органі з 08 грудня 2022 року;

- стягнути з Держпраці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення суду у справі та моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №300/5311/22 задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 . Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року. Ухвалено нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 грудня 2022 року №266-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 08 грудня 2022 року.

В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн. постановлено справу № 300/5311/22 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн. здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача у справі №300/5311/22 Управління Держпраці в Івано-Франківській області його правонаступником - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (т. 2 а. с. 17-19).

04.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в якому представник із позовними вимогами не погодився та просив відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 25-28).

18.07.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі від Державної служби з питань праці у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Державної служби з питань праці у повному обсязі (т. 2 а.с. 36-40).

22.08.2024 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої у зв`язку із заміною відповідача, а також враховуючи наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 з 02.07.2024, просить стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2022 по 01.07.2024 та моральну шкоду в розмірі 25000 грн. (т. 2 а.с. 51, 52).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

Наказом від 11.06.2015 №32-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, котлонагляді на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області за переведенням з Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області (т. 1 а.с.12, 75).

Наказом від 04.07.2016 №167-к ОСОБА_1 переведений на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області (т. 1 а.с.76).

Управлінням Держпраці в області видано наказ №266-к від 07.12.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з яким звільнено позивача із займаної ним посади 07.12.2022 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 а.с.78).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №300/5311/22 задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 . Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року. Ухвалено нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 грудня 2022 року №266-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 08 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 218-235).

Позивач просить стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2022 по 01.07.2024 та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з 07.12.2022, тобто датою початку вимушеного прогулу слід вважати 08.12.2022. Водночас згідно наказу №318/ПЗ-К від 02.07.2024 позивач з 02.07.2024 поновлений на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області (т.2 а.с. 54)

Оскільки вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, вимушений прогул завершився у зв`язку із працевлаштуванням позивача на іншу роботу, тобто датою завершення вимушеного прогулу слід вважати 01.07.2024.

Суд, вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначає при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки від 30.01.2023 №70 два повних місяці роботи, що передували звільненню позивача - це жовтень та листопад 2022 року, у яких було нараховано заробітну плату позивачу 12996,00 грн. та 10205,20 грн. відповідно (т. 1 а.с.67).

Середньоденна заробітна плата позивача склала 539,56 грн.

Середньомісячна заробітна плата 11600,60 грн.

Період вимушеного прогулу становить 408 робочих днів (з 08.12.2022 по 01.07.2024). Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який необхідно стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (408 робочих днів*539,56 грн.) складає 220140,48 грн.

При цьому суд враховує, що згідно положень частини другої статті 235 КЗпП України, встановлене обмеження розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумою за один рік. Суд зазначає, що вказаною нормою обумовлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що заява позивача надійшла 20.12.2022 та розглядається більше одного року не з вини працівника. Обставин, які б підтверджували вину позивача у розгляді такої заяви понад рік судом не встановлено. Таким чином, слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 60 коп. слід допустити до негайного виконання.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Стаття 237-1. КЗпП України визначає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, представником позивача не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які понесли негативні зміни у життя позивача та необґрунтовано її розміру, не конкретизовано порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання відповідачем моральної шкоди позивачу.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148, вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 25000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2022 по 01.07.2024 в сумі 220140 (двісті двадцять тисяч сто сорок) грн. 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 60 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.