Рішення

від 09.09.2024 по справі 320/11489/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м.Київ справа №320/11489/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" (далі позивач, ТОВ "Кволіті Фіш") з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 21.10.2022 № 00094430703.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при складанні акту перевірки від 20.09.2022 № 8044/10-36-07-03-14/39268117 (далі - Акт перевірки) контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування, а факти та дані викладені в ньому не відповідають дійсним обставинам, отже такий акт прийнятий з порушенням порядку встановленого законодавством України. Крім того відповідачем не дотримано вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виконання якого є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомленнярішення, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області "В4" від 21.10.2022 № 00094430703 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню оскільки прийняте на підставі неправомірних висновків в Акті перевірки. З цих підстав позивач просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправними та скасувати його.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечував, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 21.10.2022 №00094430703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість складено на підставі виявлених під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, порушень. Вказані порушення викладено в акті перевірки 20.09.2022 №8044/10-36-07-03-14/39268117, який складено із дотриманням норм чинного податкового законодавства України. Внаслідок неправильного визначення бази оподаткування ПДВ ТОВ "Кволіті Фіш" занижено показники рядка 1.1 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 4 517 875 грн. Як наслідок заниження бази оподаткування, ТОВ "Кволіті Фіш" не виконано обов`язок з належного оформлення первинними документами господарських операцій реалізації рибної продукції та не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковий орган вважає, що позовні вимоги позивача є надуманими та безпідставними, а невиконання ним податкових обов`язків призвело до порушення вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 517 875,00 грн. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.10.2022 № 00094430703 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 р. вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ "Кволіті Фіш" зареєстроване як юридична особа від 23.06.2014, номер запису: 13561020000003951, за адресою: Україна, 08601, Київська обл., м. Васильків, пров. Чкалова (перейменовано на пров. Доброти), буд. 2А.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство.

07.07.2022 "Кволіті Фіш" подало податкову декларацію № 9030438471 за звітний (податковий) період травень 2022 року (реєстраційний номер документа: 911466954). Разом із вказаною декларацією позивачем подано до неї наступні додатки: Додаток 1 Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) та Додаток 2 Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 06.09.2022 року №3414/10-36-07-03-12, №3415/10-36-07-03-12 та №3416/10-36-07-03-12 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, 03151, тел.: (044) 246-23-40, факс: (044) 246-22-25; e-mail: kyivobl.official@tax.gov.ua, код ЄДРПОУ ВП 44096797) Євгеном ЮРЧУКОМ - начальником відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області, Вадимом КОНЧАКІВСЬКИМ - головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області та Денисом АБУШЕКОМ - головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі та послуг управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.09.2022 року №985-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (податковий номер 39268117)" на підставі п.п.191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.522, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (податковий номер 39268117) (далі - ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ") з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2022 року, в податковій декларації з податку на додану вартість від 07.07.2022 року №9114669541 (далі - Декларація).

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено Акт від 20.09.2022 № 8044/10-36-07-03-14/39268117 документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, в якому відображено висновки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним не зареєстровані податкові накладні на невстановлених осіб та встановлено порушення посадовими особами ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 4 517 875 грн.

У зв`язку з незгодою платника податків з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в Акті перевірки, на підставі п. 86.7. ст. 86 Податкового Кодексу України ТОВ "Кволіті Фіш" направило ГУ ДПС у Київській області заперечення вих. № 1306 від 03.10.2022. Однак, листом № 11078/12/10-36-07-03 від 18.10.2022 відповідач повідомив позивача, що Акт перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного Акта перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2022 № 00094430703, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2022 року на суму 4 517 875 грн.

У рішенні зазначено, що посадовими особами ТОВ "Кволіті Фіш" реалізовано рибну продукцію іншим невстановленим особам без належного оформлення первинними документами (видатковими накладними тощо) та без реєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, позивачем занижено показники рядка 1.1. Декларації на загальну суму 4 517 875,00 грн., що призвело до завищення рядка 16.1 Декларації за травень 2022 року у розмірі 4 517 875,00 грн. та як наслідок до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2022 року у розмірі 4 517 875,00 грн. Враховуючи вищевикладене, посадовими особами ТОВ "Кволіті Фіш" порушено п. 201.10 ст. 201 ПУ України від 02.12.2010 року№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з нарахування податкових зобов`язань на реалізовану рибну продукцію;

- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення - травень 2022 року;

- інформація щодо надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Заперечення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті фіш" у порядку та строки, встановлені пунктом 86.7 статті 86 ПК України, подані до контролюючого органу.

Проведеною перевіркою встановлено невідповідність даних бухгалтерського та податкового обліку згідно наданих первинних документів виключно за перевіряємий період з 01.02.2022 року по 31.05.2022 року, а саме посадовими особами ТОВ "Кволіті Фіш" реалізовано рибну продукцію іншим невстановленим особам без належного оформлення первиними документами (видатковими накладними тощо) та без реєстрації накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ - 4 517 875 грн.

Посадові особи ТОВ "Кволіті Фіш" діяло без належної обачності.

Контролюючим органом встановлено, що посадовими особами ТОВ "Кволіті Фіш" вчинено діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку. Посадовими особами ТОВ "Кволіті Фіш" не вжито достатніх заходів з належного декларування показників господарської діяльності підприємства, що підлягали відображенню в податковому та бухгалтерському обліку.

Отже, посадові особи ТОВ "Кволіті Фіш" мали можливість дотриматися норм Податкового кодексу України та іншого законодавства, зокрема задекларувати податкові показники господарської діяльності підприємства та врахувати дані при розрахунку інших показників податкової звітності.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи та пояснення надані у судовому засіданні, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (надалі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.188.1 ст.187 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спир етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній тетериторії України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до пп.201.1, 201.10 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів, послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми,

розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно

з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення № 88).

Згідно з п. 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Відповідно до п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак, не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операцією, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. Суд враховує те, що відповідачу під час проведення перевірки позивачем були надані установчі/реєстраційні документи, податкова звітність, договори/контракти та додатки до них, первинні документи, банківські виписки, митні декларації із супровідними документами, оформлених за період з 01.02.2022 по 31.05.2022 р, інформаційно телекомунікаційні системи, інші документи, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Їх детальний опис міститься у додатку 2 до Акта перевірки.

При цьому, Акт перевірки не містить жодних сумнівів щодо повноти наданих відповідачу до перевірки первинних документів та їх змісту. Водночас жодних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо неврахування таких документів у ході проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Таким чином, фактичне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Згідно розділу 3 Положення № 88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативноправовими актами.

Отже, інформація з оборотно-сальдових відомостей - це узагальнена інформація з первинних документів, а також містить достовірну інформацію про залишки (сальдо) на початок та кінець періоду.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату. Факт відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ" за період з 01.02.2022 по 31.05.2022 підтверджується реєстрами з бухгалтерського обліку, первинними документами, договорами тощо.

Суд встановив, що під час проведення перевірки та до матеріалів справи позивачем були надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 "Товари нa складі", оборотносальдову відомість по рахунках 36 "Розрахунки з покупцями" та 6432 "Податкові зобов`язання" з розгорнутим сальдо за лютий, березень, квітень та травень 2022 року з аналітикою по покупцях. Аналіз наведених вище положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 88 у сукупності дає підстави для висновку, що оборотно-сальдова відомість та картки по субрахунках є нічим іншим як зведеними обліковими документами, що складається на підставі первинних документів та містять дані, зокрема: щодо стану проведення розрахунків між платником та його контрагентами, руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу тощо.

Це в свою чергу свідчить про те, що здійснення Позивачем господарських взаємовідносин в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів. Однак, відповідачем у Акті перевірки не взято надані Позивачем документи до уваги.

Крім того, Акт перевірки не містить ані викладу змісту порушення, яке, на думку податкового органу, допущене платником податків, ані жодної норми законодавства, яку б порушив позивач, ані зазначення доказів, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідачем в Акті перевірки не встановлено та не наведено будь-яких доказів і не зазначено будь-яких належних обставин, які б ставили під сумнів законність здійснення господарських операцій ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ".

У контексті наведеного суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідач не вказав на наявність будь-яких розбіжностей між даними, відображеними в оборотно-сальдових відомостях, та зафіксованими у первинних документах, банківських виписках за відповідні звітні періоди, як й не довів суду, що останні є дефектними або містять недостовірні відомості.

Також, досліджені контролюючим органом під час перевірки документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Водночас, податковий орган не подав також доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності або ним вчинено діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, висновки Акта перевірки в частині порушення ТОВ "Кволіті Фіш" приписів ПК України не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій. Таким чином, на думку суду, висновки Головного управління ДПС у Київській області про порушення ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2022 року на суму 4 517 875,00 грн, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки здійснені контролюючим органом без аналізу первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд зауважує, що податковим органом при проведенні перевірки було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Поряд з цим, порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі Порядок). Так, за змістом положень зазначеного Порядку (у редакції чинній на момент складання акта перевірки), акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.

Згідно пунктів 3, 4, 5 розділу ІІІ Порядку, акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансовогосподарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Акт документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Зокрема, п. 4 розділу ІІІ Порядку визначено, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається так:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану (переліку питань) перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі потреби додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: - викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансовогосподарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Відповідно до ч. 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Крім того, будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких йото ухвалено або вчинено.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Такий висновок суд узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18).

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити.

У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

З тексту Акта перевірки взагалі не вбачається жодних порушень ТОВ "Кволіті Фіш" норм чинного законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень чинного законодавства.

Зазначений контролюючим органом зміст порушень платником норм ПК України в частині правомірності визначення сум податкових зобов`язань і податкового кредиту за перевіряючий період (травень 2022 року), та опис обставин, за наявності яких такі порушення були допущені позивачем, не дають можливості встановити, за епізодами яких саме порушень відповідач встановив завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 4 517 875,00 грн.

Разом з тим та в супереч вимогам Порядку, в висновках Акта перевірки не зазначено (не конкретизовано), в чому саме полягає порушення позивачем 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Акт перевірки містить лише висновок про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 ПК України - неправильне визначення бази оподаткування ПДВ при реалізації рибної продукції невстановленим особам, а також п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки ним не зареєстровані податкові накладні на невстановлених осіб.

Також вбачається, що проведеною перевіркою встановлено невідповідність даних бухгалтерського та податкового обліку згідно наданих первинних документів виключно за перевіряємий період з 01.02.2022 року по 31.05.2022 року. Однак, Акт перевірки не містить належних обґрунтувань виявлених порушень ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ", не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявленого порушення.

Показники, зазначені відповідачем в таблиці п. 3.1. Акта перевірки, не співпадають з фактичними показниками первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського бліку, надані позивачем, а отже є неправильними та в свою чергу не можуть достовірно підтверджувати наявність порушень зі сторони Позивача.

Акт перевірки, де лише відображено у таблицях (регістрах) певні суми та дати, без посилання на конкретні первинні документи (їх дату, номер та вид) та без жодних чітких розрахунків, які чітко і недвозначно вказують на встановлення факту порушення, не може бути визнане за належний і допустимий доказ.

Це свідчить про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо спірного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте ним на підставі встановлених Актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідноїсукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3089 від 23.12.2022.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповід

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; Код ЄДРПОУ ВП 44096797) від 21.10.2022 № 00094430703.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (08601, Київська обл., м. Васильків, пров. Доброти, буд. 2А; код ЄДРПОУ 39268117) сплачений судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.