Рішення

від 09.09.2024 по справі 520/16565/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 р. № 520/16565/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61023) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просить суд:

1. Визнати протиправну бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (ЄДРПОУ: 24980799) щодо ненарахування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку перерахунку та виплати на суму грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 26.06.2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

2. Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (ЄДРПОУ: 24980799) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку їх виплати на суму грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 року по день фактичної виплати - 27.02.2024 року.

3. Стягнути з Відповідача (Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 16 000,00 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку перерахунку та виплати на суму грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 26.06.2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 01.07.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

04.07.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , в період з 01.08.2015 року по 26.06.2020 року проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року по справі № 560/10824/23 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Зобов`язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року по справі № 560/10824/23 апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - без змін.

Відповідачем на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2023 року у справі № 560/10824/23 позивачу було виплачено 27.02.2024 року суму у розмірі - 8 545,92 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ "Приватбанк", копія якої міститься в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання довідки нарахування компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму 8 545,92 грн. за період з 30.01.2024 року по день фактичної виплати 27.02.2020 року

Відповідач листом від 10.06.2024 року №176/176/100/754/1267/пс повідомив зокрема, що така довідка може бути надана та такі виплати можуть бути здійснені лише після отримання відповідного рішення суду, та лише після надходження на адресу Університету відповідного дозволу від фінансово-економічного управління Командування Повітряних Сил ЗС України.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд, надаючи оцінку вказаним правовідносинам, зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050).

Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Статтею 3 Закону №2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 6 Закону №2050 компенсацію виплачують за рахунок:

- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050 та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17.

Крім того, у постанові від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».

Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція уже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17.

Суд встановив, що нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів відповідач здійснив 27.02.2024 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання.

Ураховуючи період, за який вказане грошове забезпечення мало бути виплачено позивачу, та час його фактичної виплати, суд доходить висновку про те, що відповідач порушив строки виплати позивачу грошового забезпечення.

Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по день фактичної виплати 27.02.2024.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по день фактичної виплати 27.02.2024.

У зв`язку з цим, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 27.02.2024 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач просив стягнути з Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 16 000,00 грн. 00 коп.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір б/н від 25.01.2024 року про надання юридичних послу (адвокатської допомоги) між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_4 (Адвокат).

Крім того, до суду надано копію акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 14.06.2024 року, згідно якого вартість послуг склала 16000,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання. При цьому, дана справа в розумінні ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.

Враховуючи вищевикладене, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в частині стягнення на користь позивача 3000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61023) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку перерахунку та виплати суми грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 26.06.2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 27.02.2024 року (по день фактичної виплати), відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Стягнути за рахунок Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.