Рішення

від 03.09.2024 по справі 520/13358/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року № 520/13358/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області (вул. Визволителів, буд. 6, смт. Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 04398821), треті особи: Головне управління Держкадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 39792822), Вільшанська селищна рада Харківської області (вул. Центральна,, буд. 4 (Ветеринарна, б. 1) смт. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, 62360, код ЄДРПОУ 04398844) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області, що пілягає у ігноруванні заяви про «Призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташованою за адресою, АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Солоницівську селищну об`єднанну територіальну громаду Харківської області, призначити комісію, для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтуванні позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власницею домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 0,1500 га цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Зазначена ділянка перебуває у комунальній власності Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області. ТОВ «АГ РІЕЛТІ +» розроблено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_2 , після чого позивачка звернулася до відповідача з заявою про визначення меж. Однак відповідачем заява не була розглянута. Вважаючи свої права порушеними звернулася до суду.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач не надав відзив на позов.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 є власницею домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянкі площею 1500 га.

Для належного виконання своїх обов`язків стосовно державної реєстрації прав користування земельною ділянкою, позивачка звернулась до ТОВ «АГ РІЕЛТІ +» яким було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі

З наявної в матеріалах копії заяви встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області, про «призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , після обстеження якої провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності , розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ». Заява була зареєстрована відповідачем 21.02.2024. До заяви було додано копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Повторно з зазначеною заявою позивачка звернулась 09.04.2024.

До теперішнього часу заяву не розглянуто, тому позивачка була вимушена звернутися до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами частин першої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 120 ЗК України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

За змістом абзацу четвертого частини третьої статті 123 ЗК України у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною дванадцятою цієї ж статті рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Одним із видів документації із землеустрою є, зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 30 цього ж Закону передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначається Інструкцією № 376 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом ІІ Інструкції № 376 визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);матеріали польових топографо-геодезичних робіт;план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Крім того, за приписами частини першої статті 91 ЗК України до обов`язків власників земельних ділянок, зокрема належать: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частинами третьою, п`ятою та шостою статті 106 ЗК України врегульовано, що власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Відповідно до частини п`ятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, слід дійти висновку, що одним із видів технічної документації із землеустрою є проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, процес встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає такі етапи розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою: 1) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) розробка проекту землеустрою; 3) погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами або землевласниками; 4) у разі необхідності погодження проекту землеустрою з органами у сфері управління земельними ресурсами та земельного кадастру; 5) затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні відповідної міської ради.

Суд зауважує, що положеннямі статей 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань у сфері земельних правовідносин реалізується органом місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.З наведених вище норм права вбачається, що сільська, селищна, міська рада у сфері регулювання земельних правовідносин та організації землеустрою може виступати як власник земельної ділянки, який здійснює у встановленому порядку розпорядження землями комунальної власності, у тому числі погоджує межі земельної ділянки суміжним землевласникам або землекористувачам шляхом підписання відповідного акта погодження. З іншої сторони, відповідний орган місцевого самоврядування - міська рада та її виконавчі органи у сфері землеустрою реалізують й публічно-управлінські повноваження, зокрема шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, надання погодження цього проекту та його затвердження.

Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу конфлікти щодо земельних питань вправі вирішувати органи місцевого самоврядування. Тому у разі відмови (чи відсутності) суміжного землевласника необхідно звернутись до земельної комісії при селищній раді у сприянні встановлення меж.

Комісія обстежує ділянку, після чого проводить засідання за участю осіб, що виступають сторонами в суперечці. Довівши безпідставну відмову від підписання акта, комісія рекомендує сторонам залагодити конфлікт мирним шляхом. Протокол засідання (або відповідний акт) прикладається до землевпорядної документації.

При цьому слід врахувати, що ст. 55 Закону України про землеустрій не передбачає наведених вище документів (протоколу засідання або акту) у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також суд зауважимо, що рішення комісії має рекомендаційний характер та може не принести очікуваного результату.

Так, на думку Великої Палати Верховного Суду, якщо у процесі оформлення права на земельну ділянку сусід відмовляється від підписання Акту, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати».

Діючим законодавством передбачений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та власником сусідньої ділянки, який врегульовано статтями 158 - 160 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ТОВ«АГ РІЕЛТІ+» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, але по причині небажання суміжного користувача ( АДРЕСА_3 ) надати згоду на визначення меж по земельній ділянці, розташовану по АДРЕСА_4 , позивачка була позбавлена можливості внести відомості по земельній ділянці, якою вона користується до державного земельного кадастру, тому була змушена звернутися до відповідача для вирішення земельного спору. Однак, відповідач не надав жодної відповіді на її звернення.

Суд зауважує, що вказана заява мала бути передана відповідачем на розгляд до комісії по земельних питаннях. Результати комісії по земельних питань оформлюються відповідним протоколом, у якому фіксуються, крім іншого, обставини, встановлені при розгляді та пропозиції щодо рішення земельного спору. Вказаний протокол розглядається на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради, яка приймає рішення щодо вирішення спору, у якому обов`язково зазначається порядок його виконання. Рішення органу місцевого самоврядування вступає в законну силу з моменту його прийняття. У випадку делегування сільською, селищною, міською радою повноважень щодо розгляду земельного спору виконавчим органом цієї ради, рішення приймається останніми відповідно до затвердженого порядку.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження того, що за результатами розгляду заяви позивачці, було прийнято відповідне рішення протягом строку, встановленого чинним законодавством України, а тому має місце протиправна бездіяльність Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області, яка пілягає у ігноруванні заяви ОСОБА_1 про «призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності , розташованою за адресою, АДРЕСА_2 ».

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивачці, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та зобов`язати Солоницівську селищну об`єднанну територіальну громаду Харківської області розглянути подану заяву ОСОБА_1 про «Призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Солоницівською селищною об`єднанною територіальною громадою Харківської області, як суб`єкта владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивачці, не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області (вул. Визволителів, буд. 6, смт. Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 04398821), треті особи: Головне управління Держкадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 39792822), Вільшанська селищна рада Харківської області (вул. Центральна,, буд. 4 (Ветеринарна, б. 1) смт. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, 62360, код ЄДРПОУ 04398844) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області, яка пілягає у ігноруванні заяви ОСОБА_1 про «призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ».

Зобов`язати Солоницівську селищну об`єднанну територіальну громаду Харківської області розглянути заяву ОСОБА_1 про «призначення комісії для обстеження земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Після обстеження провести засідання на якому скласти Акт погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, розташованою за адресою, АДРЕСА_2 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Солоницівської селищної об`єднанної територіальної громади Харківської області (вул. Визволителів, буд. 6, смт. Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 04398821) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,2 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.