Рішення

від 09.09.2024 по справі 520/20474/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 р. № 520/20474/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, буд. 12,смт Високий,Харківська обл., Харківський р-н,62459) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 367056 (триста шістдесят сім тисяч п`ятдесят шість) гривень 08 копійок.

2. Стягнути з Височанської селищної ради (місцезнаходження: 62459 Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна,12 ЄДРПОУ 04396503) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце реестрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 лютого 2023 року по 31 серпня 2023 року в сумі 367056 (триста шістдесят сім тисяч п`ятдесят шість) гривень 08 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Височанської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 367056 (триста шістдесят сім тисяч п`ятдесят шість) гривень 08 копійок є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 07.08.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

12.08.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

15.08.2024 року представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , на підставі Розпорядження Височанського селищного голови №8 від 04.01.2021 призначений на посаду заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку територій громади і йому присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, про що 05.01.2021 зроблено відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 29.08.2011.

Рішення XХ (позачергової) сесії VIII скликання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 28.02.2023 «Про звільнення заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади з 28.02.2023 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно Розпорядження Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 28.02.2023 №07-в "Про виплату вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки" зобов`язано відділ бухгалтерського обліку та звітності здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні.

Відповідно до розрахункового листа за лютий 2023 року ОСОБА_1 нараховано при звільненні компенсацію невикористаної щорічної відпустки 27 календарних днів у розмірі 21141,12 грн. та вихідну допомогу у розмірі 36230,00 грн., всього до виплати з урахуванням податків та зборів - 45610,04 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №305 від 01.03.2023, вказану в розрахунковому листі суму перераховано на особистий рахунок позивача, що також підтверджується відомістю розподілу витрат ОМС Височанська селищна рада від 02.03.2023.

27.10.2023 позивач звернувся до Височанської селищної ради із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років виходячи з розміру 30% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 включно.

Листом від 08.11.2023 №03-09/2344 Височанська селищна рада повідомила позивача, що йому нараховані всі суми при звільненні та проведено повний розрахунок відповідно до чинного законодавства, тому не має правових підстав для нарахування вказаної у заяві надбавки. Також зазначено, що позивачем під час перебування на посаді не надано необхідні документи, які б підтверджували стаж служби в органах внутрішніх справ для його зарахування до стажу служби в органах місцевого самоврядування.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі № 520/32072/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Височанської селищної ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату надбавки за вислугу років.

Зобов`язано Височанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням від 01.02.2024 року по справі № 520/32072/23 заяву позивача в порядку ст. 252 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Височанської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі №520/32072/23 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 520/32072/23 залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 520/32072/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Височанської селищної ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату надбавки за вислугу років, та зобов`язання Височанської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 з урахуванням висновків суду.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Височанської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30 (тридцяти) відсотків до посадового окладу за час перебування на посаді заступника Височанського селищного голови з 05.01.2021 року по 18.07.2022 року.

Зобов`язано Височанську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30 (тридцяти) відсотків до посадового окладу за час перебування на посаді заступника Височанського селищного голови з 05.01.2021 року по 18.07.2022 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Височанської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30 (тридцяти) відсотків до посадового окладу за час перебування на посаді заступника Височанського селищного голови з 19.07.2022 року по 28.02.2023 року, та зобов`язання Височанської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30 (тридцяти) відсотків до посадового окладу за час перебування на посаді заступника Височанського селищного голови з 19.07.2022 року по 28.02.2023 року - залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі № 520/32072/23 залишено без змін.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року по справі № 520/32072/23 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем 07.06.2024 року на рішень суду по справі № 520/32072/23 було проведено розрахунок заробітної плати позивача при звільненні у розмірі 36233,85 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1336 від 05.06.2024 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Оскільки позивача було звільнено із займаної посади з 28.02.2023 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 07.06.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок з 28.02.2023 року по 07.06.2024 року на 464 днів

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.

Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Також варто вказати, що аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що положеннями ст.116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено не у день звільнення, а в порушення вимог статті 116 КЗпП України 07.06.2024 року, тому позивач посилається на наявність підстав для застосування положень ст.117 КЗпП України та виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Суд зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з проходженням військової служби і грошового забезпечення військовослужбовців, дійсно не регулює питань, пов`язаних з відповідальністю за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби. Натомість, при вирішення спорів цієї категорії, слід застосовувати положення загального трудового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права підтриманий Верховним Судом у постанові від 02.02.2023 у справі №640/10582/21.

Разом з тим, в силу ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, наявність спору про розміри належних звільненому працівникові сум є обов`язковою умовою для застосування ст.117 КЗпП України та виплати звільненому працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою для виплати передбаченого ст.117 КЗпП України відшкодування відповідно до ч.2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Як вже було встановлено судом вище, Рішення XХ (позачергової) сесії VIII скликання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 28.02.2023 «Про звільнення заступника Височанського селищного голови з правових питань та розвитку території громади ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади з 28.02.2023 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до розрахункового листа за лютий 2023 року ОСОБА_1 нараховано при звільненні компенсацію невикористаної щорічної відпустки 27 календарних днів у розмірі 21141,12 грн. та вихідну допомогу у розмірі 36230,00 грн., всього до виплати з урахуванням податків та зборів - 45610,04 грн. Відповідно до платіжної інструкції №305 від 01.03.2023, вказану в розрахунковому листі суму перераховано на особистий рахунок позивача.

27.10.2023 позивач звернувся до Височанської селищної ради із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років виходячи з розміру 30% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг за період з 01.01.2021 по 28.02.2023 включно.

В той же час, із позовною заявою щодо визнання протиправною бездіяльності Височанської селищної ради щодо невиплати надбавки за вислугу років та звільнення без повного розрахунку позивач звернувся лише 09.11.2023 року.

Таким чином, викладені обставини свідчать, що спір щодо невиплати в повному розмірі заробітної плати ОСОБА_1 виник майже через вісім місяців після звільнення позивача.

Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України відсутні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №825/742/16 та від 28.11.2022 у справі №380/693/20, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, буд. 12,смт Високий,Харківська обл., Харківський р-н,62459) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.