Рішення

від 09.09.2024 по справі 520/11949/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 вересня 2024 року Справа № 520/11949/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ЛУГАНЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ 43647488) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пеню, -

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ЛУГАНЩИНИ", в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ЛУГАНЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, Харківська обл., 61038 ЄДРПОУ 43647488) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню у розмірі 41925,61 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року. У зв`язку з цим відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Оскільки належна сума адміністративно-господарських санкцій у термін, передбачений Порядком № 70 від 31.01.2007, не сплачена відповідачем, йому нарахована пеня. Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю вважає, що відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є не безпідставним, у зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача 41925,61 грн., оскільки, станом на день звернення до суду відповідачем добровільно не відшкодована сума адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідач надав до Харківського окружного адміністративного суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що основним та єдиним видом діяльності Товариства (відповідача) було - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (код 47.73).

Всі аптеки, якими володів відповідач і через які здійснював реалізацію фармацевтичних товарів - знаходилися на території Луганської області України.

На підтвердження вищезазначеного надано копію витягу з Ліцензійного реєстру провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних інгредієнтів).

Також, на тимчасово окупованій території Луганської області залишилися всі приміщення аптек, якими володів відповідач, а також лікарські засоби та фармацевтичні товари, які в них знаходилися. з моменту тимчасової окупації території Луганської області відповідач не здійснює жодної господарської діяльності та не отримує прибутку.

Жодного іншого виду діяльності відповідач не здійснює.

Починаючи з 24.02.2022 працівники відповідача, які виїхали на вільну територію України почали поступово звільнялися за власним бажанням у зв`язку з відсутністю роботи у відповідача і неможливістю запропонувати їм альтернативну роботу.

З деякими працівниками були призупинені трудові відносини, оскільки жодного зв`язку з ними не було на протязі тривалого часу.

Станом на 01.01.2023 у відповідача рахувалося 180 працівників, із яких 144 працівниками були призупинені трудові відносини ще з 2022 року.

На протязі 2023 року працівники, з якими були призупинені трудові відносини (144 працівника), до роботи не ставали, заробітна плата їм не нараховувалася.

Станом на 31.12.2023 у відповідача фактично рахується 56 осіб, із яких 6 осіб фактично працюють, 8 осіб перебувають у відпустці по догляду за дитиною та 42 особи знаходяться в призупиненні трудових відносин.

Також, всі створені відповідачем робочі місця для працевлаштування на них осіб з інвалідністю, зараз знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області, у приміщеннях аптек (якщо вони вціліли), якими володів відповідач.

Провадження господарської діяльності на цій території тимчасово не можливе до деокупації цих територій. Інших місць провадження діяльності відповідач не має.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28.02.2024 територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем, затвердженим згідно Порядку, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 120 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа: норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 5 особи.

Згідно листа Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 22.02.2024 встановлено, що відповідачем протягом 2023 року не подавалась інформація про наявність вільних місць для осіб з інвалідністю за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансі)" (з позначкою особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до розрахунку наданого позивачем, нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 41925,61 грн..

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до частин першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316) затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Кабінетом Міністрів України;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Нормами чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, визначено обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів щомісяця був встановлений Законом України «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01 січня 2013 року.

Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

На час спірних правовідносин (у 2023 році) законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Судом з матеріалів справи не встановлено дотримання відповідачем нормативу щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю в 2023 році.

Разом з тим, судом встановлено, що упродовж 2023 року відповідачем звіти до центру зайнятості за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», не подавались, що також підтверджено листом Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 22.02.2024, копія якого міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин, другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18, від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а, від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а.

Саме вказаний висновок суд вважає таким, що зроблений за подібних обставин справи та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Одночасно суд не вбачає підстав для застосування правового висновку Верховного Суду у справі №400/3957/21 (постанова від 21.11.2022) з огляду на відмінність фактичних обставин, за яких його сформульовано.

Так, у справі №400/3957/21, про що зазначив Верховний Суд, «…суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць самі по собі юридичних наслідків не створюють, а лише зобов`язують суб`єкт господарювання виправити дані звітного документу. У разі, коли звітність не виправлена, то відділення Фонду зобов`язане повідомити територіальний орган Держпраці, який в межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог профільного законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць може свідчити лише про розбіжність в даних звітності, а не про невиконання суб`єктом господарювання встановленого нормативу. Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 року № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №466; далі - Порядок проведення перевірки), та статті 19 Закону України «Про основи соцзахисту осіб з інвалідністю», Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки відповідно до діючого законодавства проводити такі перевірки уповноважені органи Держпраці.»

Отже, у справі №400/3957/21 спірним був показник кількості місць для працевлаштування інвалідів, відображений суб`єктом господарювання у звіті, поданому до відповідного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Обов`язок подання вказаного звіту було визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, який на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, втратив чинність, та за 2023 рік суб`єктами господарювання не подається.

Отже, правовий висновок Верховного Суду у справі №400/3957/21 зроблений за інших фактичних обставин та іншого правового регулювання, тому не застосовується судом при розгляді даної справи.

Так, зважаючи на те, що відповідачем не подавався звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на протязі 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, під час розгляду справи відповідачем не доведено виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку про те, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2023 по справі №460/5056/21, яка в силу приписів с. 5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ЛУГАНЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ 43647488) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пеню - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ЛУГАНЩИНИ" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, Харківська обл., 61038 ЄДРПОУ 43647488) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню у розмірі 41925 (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 61 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024.

Суддя Супрун Ю.О.