Постанова

від 09.09.2024 по справі 540/5914/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/5914/21

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

повний текст судового рішення

складено 03.04.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофарм-агро" до Чорноморської митниці Держмитслужби, Миколаївської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофарм-агро" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, Миколаївської митниці Державної митної служби України та просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA508280/2021/000007/2 від 27 квітня 2021 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508280/2021/00017.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2020 року між продавцем, KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI (Туреччина, м. Стамбул), та позивачем, ТОВ «Екофарм-Агро», укладено договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30/6-20 від 30.06.2020 року (далі - Контракт) на поставку товару - сільськогосподарської продукції техніки, асортимент, ціна та кількість якої передбачені специфікаціями, що є невід`ємними частинами Контракту, на умовах ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до п.2.3 вказаного Контракту та специфікації №6 від 22.04.2021 року, ТОВ здійснює оплату за поставлений товар протягом 180 днів після поставки товару. Розрахунків з KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI до поставки товару не передбачено Контрактом.

На виконання умов Контракту, продавець - KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI надав покупцю - позивачу всі необхідні документи, в т.ч. рахунок-фактуру (інвойс), специфікацію до Контракту, сертифікат про походження товару, автотранспортну накладну, тощо та направив товар позивачу на митну територію України через митний пост «Костянтинівка» Чорноморської митниці.

До відокремленого підрозділу відповідача митного поста "Костянтинівка", для митного оформлення товару, було надано митну декларацію №UA508280/2021/003433 від 26.04.2021p.

Разом з митною декларацією для оформлення товару позивачем надано митному органу:

1) рахунок-фактуру (інвойс) №GIB2021000000005 від 20.04.2021р.;

2) автотранспортну накладну №1202 від 21.04.2021р.; 3) сертифікат про походження товару Т 0797368 від 21.04.2021р.;

4) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30/6-20 від 30.06.2020p.;

5) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікацію №6 від 22.04.2021p.;

6) договір про надання послуг митного брокера №537 від 18.01.2017 p.,

7) копія митної декларації країни відправлення №21341200EX 138551 від 21.04.2021р.;

8) митна декларація №UA 508280.2021.003433 від 26.04.2021 р.

У відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) №GIB2021000000005 від 20.04.2021p., специфікації №6 та самого Контракту було задекларовано товар (машина для збору та автоматичного виділення насіння гарбуза, модель TD-2900 - 1 шт. на суму 21000,00 доларів США та фреза міжрядна - 3 шт. на суму 12000,00 доларів США) на загальну вартість 33000 доларів США.

26.04.2021 року митний пост «Костянтинівка» Чорноморської митниці надіслав позивачу повідомлення №204276 стосовно невідповідності підпису директора KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI Кодана Халила Ахмета Тугрула у інвойсі №GSB2021000000005 від 20.04.2021 року його підпису у Контракті та специфікації до Контракту №6 від 22.04.2021 року.

Позивачем направлено відповідачу лист- пояснення від 27.04.2021 року №27/01-01 де зазначено, що не має можливості надати бухгалтерські документи у зв`язку з тим, що товар не оформлено в митному відношенні, не доставлено на склад підприємства та відсутня передплата за товар. Крім того, зазначено, що компанія KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI надала позивачу довіреність, яка посвідчує право підпису уповноваженої особи мовою оригіналу. Повідомлено, що позивач звернувся до бюро перекладів з метою отримання засвідченого перекладу вказаної довіреності, яку він зможе надати після здійснення вказаного перекладу.

Проте, Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508280/2021/000007/2 від 27 квітня 2021 року, яке обґрунтовано наступним:

Підпис директора компанії KODAN TARIM SAN VE DIS TIC. LTD. SIRKETI Кодана Халила Ахмета Тутрупа у інвойсі №G 82021000000005 від 20.04.2021 повністю не відповідає підпису цієї ж особи у контракті №30/6-20 від 30.06.2020 та специфікації до контракту №6 від 22.04.2021, що свідчить про наявність ознак підробки та можливість недостовірності даних у даному документі

Перелік додаткових документів, витребуваних митницею на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається,

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром (оборотно-сальдова відомість по 632 рахунку «Розрахунок з іноземними постачальниками», оборотно-сальдова відомість по 28 рахунку «Товари», оборотно-сальдова відомість по 685 рахунку «Розрахунок з шими кредиторами», оборотно-сальдова відомість по 312 рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті);

4) каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) на товар;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Листами ТОВ "Фірма "Брокер Сервіс" від 27.04.2021 № 27/04 та ТОВ "Екофарм-Агро" від 27.04.2021 № 27/01-01 митницю повідомлено про неможливість надання витребуваних документів.

Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508280/2021/00017.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що було проведене експертизу підпису директора компанії KODAN TARIM SANAYI VE DIS TIC. LTD. STI. Кодана Халила Ахмета Тутрупа, тому суд не прийняв до уваги припущення відповідача щодо не відповідності чи підробки підпису директора компанії KODAN TARIM SANAYI VE DIS TIC. LTD. STI. Кодана Халила Ахмета Тутрупа.

Також суд зазначив, що позивачем надано митному органу повний пакет документів, передбачений ч.2 ст.53 МК України, а витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Апеляційний суд вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 ) заборонено.

Аналогічна правова позиція, вказана у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №818/1220/17.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція , вказана у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція , вказана у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справах № 814/2659/16 (адміністративне провадження №К/9901/2286/17).

Апеляційний суд також вважає безпідставним посилання апелянта на положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), оскільки митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Також слід звернути увагу, що відповідно до положень МК України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, №804/3893/17.

У рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, під час декларування товарів у порядку, встановленому МК України, позивачем заявлено митну вартість товару, зокрема на машину для збору та автоматичного виділення насіння гарбуза, модель TD-2900, на суму 21000,00 доларів США, що є фактичною вартістю вказаної продукції, яка підлягає сплаті позивачем продавцю відповідно до умов Контракту та сертифікату №6.

Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст.57,58 МК України.

Для митного оформлення товару позивач надав митному органу повний пакет документів, що передбачений ч.2 ст.53 МК України, в яких зазначається ціна та кількість/вага товару та не містять будь-яких розбіжностей щодо вартості задекларованого товару.

Ціна на товар (визначена у доларах США) є сталою величиною згідно з домовленістю між сторонами договору (контракту), зафіксованою Контрактом та специфікацією №6 до нього, що були приєднані до митної декларації позивачем.

Окрім того, на вимогу митного органу позивачем було долучено додаткові пояснення з відповідними додатками.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція зазначалась Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 року у справі №821/829/18.

Колегія суддів також відхиляє доводи митного органу про те, що підпис директора компанії KODAN TARIM SANAYI VE DIS TIC. LTD. STI. Кодана Халила Ахмета Тутрупа у інвойсі №G 82021000000005 від 20.04.2021 повністю не відповідає підпису цієї ж особи у контракті №30/6-20 від 30.06.2020 та специфікації до контракту №6 від 22.04.2021, що свідчить про наявність ознак підробки та можливість, недостовірності даних у даному документі, оскільки відповідачем доказів того, що було проведене експертизу підпису директора компанії KODAN TARIM SANAYI VE DIS TIC. LTD. STI. Кодана Халила Ахмета Тутрупа, не надано.

При цьому, жодний працівник митного органу не є сертифікованим експертом та не наділений повноваженнями та не володіє необхідними знаннями в галузі почеркознавства. Припущення, не підтвердженні належним чином, не можуть слугувати підставою відмови у прийнятті митної декларації, а тим паче підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Більш того, позивач, листом від 27.04.2021 року № 27/04-01 повідомив відповідача, що підпис на інвойсі зроблений уповноваженою особою на підставі довіреності виданої на неї компанією продавця і яку позивач надасть відповідачу після отримання від бюро перекладів її засвідченого перекладу, і в ході розгляду справи відповідачем не було надано будь-якого обгрунтування ненадання оцінки вказаним поясненням позивача підчас митного оформлення товарів.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду 1-ї інстанції у цій частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук