Постанова

від 04.09.2024 по справі 380/3108/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3108/23 пров. № А/857/13963/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Шаповалової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань судового контролю за виконанням судового рішення (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), ухвалена у відкритому судовому засіданні м. Львів о 12 год. 25 хв. 29 травня 2024 року, повне судове рішення складено 30 травня 2024 року, у справі №380/3108/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання наказу протиправним та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2023 ОСОБА_1 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України №21-к від 12.01.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року; стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; в решті позову відмовлено; Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 24589 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 82 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з 13 січня 2023 року; в іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі №380/3108/23 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено частково; касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без задоволення; касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задоволено; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасовано; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року залишено в силі; ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року залишено без змін; поновлено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у частині стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 91 333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, крім суми стягнення за один місяць у розмірі, що підлягає до негайного виконання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 задоволено частково; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

30.04.2024 року від представника Державного агентства лісових ресурсів України надійшов звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 з питань судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відмовлено у прийнятті звіту Державного агентства лісових ресурсів України від 30.04.2024 року про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 в частині поновлення на посаді. Зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати до 03.06.2024 року звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року, з урахуванням правових висновків зроблених судом у даній ухвалі. Стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 30280 грн. 00 коп. Стягнуто з керівника Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 30280 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державне агентство лісових ресурсів України подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та прийняти звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Судом не вказано жодну обставину чи доказ, які б свідчили про не допуск позивача до виконання трудових обов`язків, тобто не встановлено склад правопорушення з боку відповідача.

ОСОБА_2 подав на адресу апеляційного суду відзив в якому зазначив, що із наведеними в апеляційній скарзі аргументами відповідача щодо незаконності та необґрунтованості ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 380/3108/23 погоджується та підтримує апеляційну скаргу Держлісагенства.

В судовому засіданні представник апелянта та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали, позивач та представник позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 задоволено частково та зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23.

30.04.2024 року від представника Державного агентства лісових ресурсів України надійшов звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23.

У вказаному звіті зазначено, що позивача було поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Посилається, що в рамках попередньо проведеного виконавчого провадження щодо стягнення середньомісячного заробітку Держлісагенство перерахувало позивачу грошові кошти в сумі 82590 грн. 02 коп. Станом на 29.02.2024 року залишок заборгованості по стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу складав 91333,32 82590,02 = 8743 грн. 30 коп. На виконання постанови Верховного Суду та рішення Львівського окружного адміністративного суду позивача поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства та сплачено залишок заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 8743 грн. 30 коп. Станом на день звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та подання даного звіту відповідач виплатив позивачу 91333 грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів і видав наказ про поновлення на роботі. Інших зобов`язань до виконання резолютивна частина рішення суду від 02.05.2023 року у справі №380/3108/23 та постанова Верховного Суду від 29.02.2024 року не містять. Посилається на те, що за даними табеля обліку виконання робочого часу з 01.03.2024 року по 26.03.2024 року позивач відсутній на робочому місці. Відсутність позивача на робочому місці свідчить про систематичне невиконання своїх трудових обов`язків на займаній посаді, що не може бути підставою для заяви щодо встановлення контролю за виконанням судового рішення та викликано реальним конфліктом інтересів. Просить прийняти звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року та постанови Верховного Суду від 29.02.2024 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 з питань судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відмовлено у прийнятті звіту та зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України подати до 03.06.2024 року звіт про виконання судових рішення зі стягненням з керівника Державного агентства лісових ресурсів України Смаль Віктора Ігоровича на користь ОСОБА_1 та Державного бюджету України штраф по 30280 грн. 00 коп.

Як це зазначено в ухвалі суду, відповідач, покликаючись на подані документи зазначає, що разом з попередженням про наступне звільнення позивачу запропоновано посаду начальника Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Стверджує, що по 21.05.2024 року позивач відсутній на робочому місці. Вказує, що неможливо не допустити до робочого місця фізично відсутнього працівника. Вказує, що згідно наказу №16 від 04.08.2022 року Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства саме позивач очолює Управління та здійснює керівництво його діяльністю, а тому саме він має видати наказ, пунктом 1 якого оголошує наказ про поновлення та пунктом 2 приступає до виконання обов`язків начальника Управління. На момент подання звіту зазначених документів не існувало фізично.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

Так, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Як це встановлено судом першої інстанції, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справі №380/3108/23 уже було прийнято звіт Державного агентства лісових ресурсів України про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року по справі №380/3108/23.

Як вбачається із згаданої постанови, згідно виписки з рахунку за 10.08.2023 року ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 82590 грн. 02 коп.

В подальшому, на виконання постанови Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі №380/3108/23 позивачу було доплачено 8743 грн. 30 коп. (стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу), що підтверджується платіжною інструкцією №91 від 01.04.2024 року.

В загальному ОСОБА_1 було виплачено 91333 грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В свою чергу щодо поновлення, то відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №45-К від 01.03.2024 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року.

Так, як це правильно зазначив суд першої інстанції, у постанові від 16.09.2020 року у справі №709/1465/19 Верховним Судом зазначено, що «Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця…

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 (провадження № 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).».

Отже, покликання представника відповідача на те, що з моменту винесення наказу 01.03.2024 та по 21.05.2024 року позивач відсутній на робочому місці не заслуговують на увагу з тих підстав, що з дня поновлення позивача на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13.01.2023 року і до дня розгляду питання про прийняття звіту представником Державного агентства лісових ресурсів України не долучено жодних доказів, які б вказували на фактичний допуск ОСОБА_1 до виконання свої обов`язків на згаданій посаді: доказів щодо фактичної наявності робочого місця позивача та облаштування такого, створення умов для здійснення ним своїх посадових обов`язків.

Щодо аргументів апелянта про те, що позивач не виконав судове рішення в частині звільнення та особисто порушив вимоги ч. 1 ст. 47, ч.1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 1, п.п. 3-4 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну службу», п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників.» то суд апеляційної інстанції зауважує, що такі не заслуговують на увагу, оскільки обов`язок виконання судового рішення покладений на відповідача, а не на позивача.

Щодо аргументів апелянта про те, що згідно п. 1 та п. 14 наказу № 16 від 04.08.2022 Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, саме позивач «очолює Управління та здійснює керівництво діяльністю Управління» і «приймає на роботу та звільняє з роботи, у порядку встановленому законодавством про працю», тож саме позивач має видати наказ яким 1) оголошує наказ про поновлення на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) з 13.01.2023 та 2) приступає до виконання обов`язків начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої ст. 5 Закону України від 17.03.2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з частиною першою ст. 13 Закону № 3166-VI територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), пунктами 5, 6, 7, 8 якого передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 1.

Згідно п. 2. Постанови №1003, утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Згідно п.3 Постанови №100 установлено, що: територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державне агентство лісових ресурсів; міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів, які ліквідуються згідно з пунктом 1, згідно з додатком 3.

Згідно до п.11 підпунктів 7, 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 «Про затвердження Положення про Державне агентство лісових ресурсів України», голова Держлісагентства затверджує штатний розпис та кошторис територіальних органів Держлісагентства; приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Держлісагентства.

Згідно п.13 Постанови №1074 від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Право підписувати документи щодо здійснення повноважень та виконання функцій з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України, зазначеним у пункті 13 цього Порядку, має керівник органу виконавчої влади, що припиняється (у разі його звільнення - заступник такого керівника), а після зазначеного дня - керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється.

У разі звільнення керівника органу виконавчої влади, що припиняється, та його заступників право підписувати такі документи надається керівникові утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється (п.14. Постанови №1074).

Згідно п.18 Постанови №1074, до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Згідно п.19 Постанови №1074, право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Підпунктом 4 пункту 21 Постанови №1074 передбачено, що голова комісії забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Аналіз чинного законодавства в площині вищезгаданих аргументів апелянта дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що саме ліквідаційній комісії, а не іншій особі (суб`єкту) надається право «очолювати Управління та здійснювати керівництво діяльністю Управління», «приймати на роботу та звільняти з роботи, у порядку встановленому законодавством про працю» на будь-якій стадії реалізації повноважень ліквідаційної комісії.

Щодо можливості приступити до виконання обов`язків начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145), то така виникатиме у разі забезпечення головою Держлісагентства штатного розпису та кошторису територіального органу Держлісагентства за наслідком винесення наказу про прийняття на роботу в такий орган з визначенням місця, посадових обов`язків та завдань за посадою.

Щодо аргументу представника відповідача про розгляд питання про накладення штрафу на керівника Держлісагенства без призначення Львівським окружним адміністративним судом окремого судового засідання та повідомлення про таке судове засідання безпосередньо керівника Держлісагенства, що є порушення імперативних вимог частини четвертої статті 382 КАС України та позбавлення керівника Держлісагенства права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставні, оскільки при розгляді питання прийняття звіту у суді першої інстанції приймав участь уповноважений представник керівника Держлісагенства, який в силу вимог ст.60 КАС України, має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи письмових документів та пояснень учасників справи погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивача не було допущено до фактичного виконання трудових обов`язків, а тому рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/3108/23 та постанова Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №380/3108/23 в частині поновлення ОСОБА_1 не можуть уважатись виконаними з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду. Як наслідок звіт про виконання судового рішення не може бути прийнятий, що є наслідком встановлення Державному агентству лісових ресурсів України нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у справі №380/3108/23, як це зазначив суд першої інстанції до 03.06.2024 року.

Зазначені обставини дають можливість суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції про застосування приписів ст.382 КАС України, щодо необхідності накласти на керівника Державного агентства лісових ресурсів України штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280 грн. 00 коп. * 20 = 60560 грн. 00 коп.), половина якої підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , а половина до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2024 з питань судового контролю за виконанням судового рішення у справі №380/3108/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 09.09.2024 згідно ч.3 ст.321 КАС України.