Постанова

від 09.09.2024 по справі 140/12600/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/12600/23 пров. № А/857/10762/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів:Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 140/12600/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Інвестор» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

суддя у І інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Інвестор» (надалі також ПП «Будівельна компанія «Інвестор», позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області (надалі ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, відповідач) у якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 травня 2023 року №21/05.04-09, від 18 травня 2023 року №22/05.04-09.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем винесено рішення про накладення штрафу, зокрема, від 17.05.2023 № 21/05.04-09 в сумі 5083,00 грн за порушення вимог Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі Закон № 270/96-ВР), та від 18.05.2023 №22/05.04-09 в сумі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості реклами. Вважає рішення відповідача від 17.05.2023 № 21/05.04-09 та від 18.05.2023 №22/05.04-09 протиправними, оскільки у нього немає жодних правовідносин з компанією Meta, він не є рекламодавцем, виробником або розповсюджувачем реклами, про яку йдеться у вимозі. Крім того, в рекламі, незалежно від того хто її розмістив і на яку територію та аудиторію вона була спрямована, відсутнє порушення вимог частини дев`ятої статті 8 Закону № 270/96-ВР.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 травня 2023 року №21/05.04-09, від 18 травня 2023 року №22/05.04-09.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що доводи суду першої інстанції про відсутність повноважень у Головного управління здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України «Про рекламу» у мережі Фейсбук є помилковими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.02.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області складено протокол про порушення реклами за № 07/05.04.-08, в якому зазначено, що в інтернет мережі Facebook зафіксовано розповсюдження реклами з ознаками порушення вимог законодавства про рекламу (пропозиція про продаж квартир, розміщена під рубрикою «реклама», де БК «Інвестор» пропонує придбати квартиру за ціною 95000, з використанням символу $, що офіційно визнано валютою США та деяких інших країн). Розповсюджена реклама містить ознаки порушення вимог частини дев`ятої статті 8 Закону № 270/96-ВР.

Відповідачем надіслало ПП «БК «Інвестор» рекомендованою кореспонденцією та електронною поштою вимогу від 06.02.2023 №05.01.-09/452, у якій вимагалося надати документи щодо розповсюдженої реклами в інтернет мережі до 02.03.2023: письмові пояснення, відомості про рекламодавця, замовника реклами, розповсюджувача реклами, затверджені макети, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори з рекламодавцем або розповсюджувачем реклами, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття рішення.

Позивачем надіслало відповідачу лист від 27.02.2023 № 7 щодо неможливості виконання вимоги, оскільки підприємство немає жодних правовідносин з компанією Meta, не є рекламодавцем, виробником або розповсюджувачем реклами, про яку йдеться у вимозі. Крім того, використання у рекламі зображення, на яке фізичній особі ОСОБА_1 видано свідоцтво на торгівельну марку № 245856, не є належним та достатнім доказом вчинення порушення ПП «БК «Інвестор», навіть якщо воно б мало місце.

Відповідачем 03.03.2023 прийнято рішення №07/05.04-08 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно рекламодавця ПП «БК «Інвестор» у відповідності до вимог пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі Порядок №693), а саме: розповсюдження реклами в інтернет мережі з недотриманням встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій недотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Відповідач 06.03.2023 надіслав позивачу повідомлення № 05.01-09/1020 про розгляд 30.03.2023 о 11:00 справи про порушення законодавства про рекламу (а. с. 62-64). З протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 30.03.2023 №07/05.04-08 вбачається, що розгляд справи було відкладено на 11:00 17.05.2023 у зв`язку із заявленим клопотанням представника підприємства.

Відповідно до протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 № 07/05.04-08 ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області вирішено прийняти рішення про накладення штрафної санкції у розмірі 299 неоподаткованих доходів громадян згідно з частинами другою та сьомою статті 27 Закону № 270/96-ВР та скласти протокол про порушення законодавства про рекламу в частині неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, згідно з частиною другою статті 26 Закону №270/96-ВР та Порядку № 693.

17.05.2023 відповідачем винесено рішення №21/05.04-09 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00грн (299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за неможливість встановлення вартості розповсюдженої реклами з недотриманням встановлених законом вимог щодо змісту реклами, та у замовленні розповсюдження реклами, в якій недотримано встановлені законом вимоги частини другої, частини сьомої статті 27 Закону № 270/96-ВР.

Складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 №34/05.04-08, яким встановлено порушення ПП «БК «Інвестор» частини другої статті 26 Закону №270/96-ВР (а. с. 79), та на підставі цього протоколу винесено рішення від 17.05.2023 №34/05.04-08 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Згідно протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 18.05.2023 №34/05.04-08 вирішено накласти штрафну санкцію на ПП «БК «Інвестор» в розмірі 100 неоподаткованих доходів громадян за порушення частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР та винесено рішення від 18.05.2023 № 22/05.04-09 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами, необхідної для здійснення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області передбачених законодавством повноважень щодо контролю, на ПП «БК «Інвестор» накладено штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1700,00грн.

Листом від 22.05.2023 №05.01-09/2134 відповідач направив позивачу копії оскаржуваних рішень.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 №21/05.04-09 прийнято за відсутності правових та фактичних підстав, тому, рішення від 18.05.2023 №22/05.04-09 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами також є неправомірним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, який в тому числі реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідно до пункту 9 Порядку №693 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для розгляду справи про порушення законодавствапро рекламу(далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно пунктів 10, 11 Порядку №693 протокол про порушення законодавствапро рекламуподається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавствапро рекламуприймається рішення про початок розгляду справи.

Пунктом 12 Порядку № 693 врегульовано, що справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області було прийнято рішення від 03.03.2023 № 07/05.04.-08 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. У зв`язку із заявленим клопотанням від представника підприємства, ухвалено рішення про перенесення розгляду справи на 17.05.2023 на 11:00, що відображено у протоколі від 30.03.2023 № 07/05.04-08.

Оскільки оскаржувані рішення були прийняті в межах строку розгляду справи, продовженого не більш як на три місяці з дня прийняття рішення про початок її розгляду, тому суд дійшов висновку про дотримання відповідачем приписів пункту 12 Порядку №693 щодо строків розгляду справи.

Як вбачається з копій наказів Держпродспоживслужби від 25.01.2023 №79-к, від 10.02.2023 №50-од, що в. о. заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_2 уповноважено на розгляд справ про порушення законодавства про рекламу з подальшим накладенням штрафу або припинення провадження у справі, однак суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про порушення порядку та про відсутність повноважень під час прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності згідно із оскаржуваними рішеннями, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №270/96-ВР(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 8 Закону № 270/96-ВРінформація про ціни на товари, тарифи на послуги, наведені у рекламі, яка розміщується чи розповсюджується на території України, зазначається виключно у гривні.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону №270/96-ВРна вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №270/96-ВРособи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 27 Закону №270/96-ВРвідповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;

у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Частиною четвертою статті 27 Закону №270/96-ВР визначено, щоцентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Згідно частини п`ятої статті 27 Закону №270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону №270/96-ВРза неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною сьомою статті 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 у справі №826/14253/17 вказав, що суб`єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюджені або розміщенні реклами. При цьому для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила ці дії.

Як вбачається з протоколу про порушення законодавства про рекламу від 06.02.2023 №07/05.04-08 та оскаржуваного рішення від 17.05.2023 №21/05.04-09, при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів зафіксовано розповсюдження ПП «БК «Інвестор» реклами в інтернет мережі (Facebook) з ознаками порушення вимог законодавства про рекламу (пропозиція про продаж квартир розміщена під рубрикою «реклама», де БК «Інвестор» пропонує придбати квартиру за ціною 95000, з використанням символу $, що офіційно визнано валютою США та деяких інших країн; розповсюджена реклама містить ознаки порушення вимог частини дев`ятої статті 8 Закону №270/96-ВР.

Апеляційний суд погоджується з висновком першої інстанції, що відповідач належними та допустимими доказами не довів, що розповсюдження зазначеної реклами в інтернет мережі (Facebook) з ознаками порушення вимог законодавства про рекламу здійснено саме ПП «БК «Інвестор». Крім того, оскільки соціальна мережа Facebook належить компанії Meta, з яким позивач немає правовідносин, тому ПП «БК «Інвестор» не може вважатися рекламодавцем, виробником або розповсюджувачем реклами, про яку зазначено в оскаржуваному рішенні.

02.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» та інших законів України щодо імплементації норм європейського законодавства у національне законодавство України шляхом імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу у сфері аудіовізуальної реклами (Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги від 10 березня 2010 року із змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року)» від 30.05.2023 №3136-ІХ (далі Закон №3136-ІХ), яким внесені зміни до Закону №270/96-ВР, зокрема:

- статтю 2 доповнено частинами п`ятою і шостою такого змісту:

«5. Для цілей цього Закону реклама вважається такою, що розповсюджується та споживається на території України, за сукупності таких обставин:

1) розповсюджувачем реклами не обмежено доступ до неї з території України;

2) рекламовані товари пропонуються до продажу особам, які перебувають на території України.

При оцінці зазначених у цій частині обставин орган державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, має встановити відповідність трьом або більше таким ознакам:

зміст реклами призначений повністю або переважно для осіб, які перебувають на території України;

реклама здійснюється державною мовою;

продавець рекламованого товару чи рекламодавець має в Україні зареєстроване місцезнаходження, постійне або тимчасове представництво, офіс, філію, складське або торговельне приміщення;

доступна послуга з доставки товару в Україну або по Україні, яка пропонується продавцем рекламованого товару чи рекламодавцем;

доступна послуга з сервісного обслуговування або супутні послуги щодо рекламованого товару, які пропонуються продавцем рекламованого товару чи рекламодавцем;

іншим ознакам, встановленим законодавством для визначення місцезнаходження отримувача електронних послуг.

6. Положення частини п`ятої цієї статті не застосовуються до реклами, яка розповсюджується офіційними мовами Європейського Союзу юридичною особою, яка має місцезнаходження в одній чи кількох державах - членах Європейського Союзу»;

- доповнено статтею 14-3такого змісту:

«Стаття 14-3. Реклама з використанням електронних комунікацій

1. На рекламу з використанням електронних комунікацій (включаючи електронну пошту, сервіси обміну повідомленнями, пошукові сервіси, веб-сайти та веб-сторінки юридичних і фізичних осіб у мережі Інтернет, чат-боти, автоматичні повідомлення, комунікацію з використанням телефонних номерів, сервісів, що використовують технології доповненої та віртуальної реальності, та будь-яких інших інформаційних (цифрових) технологій), яка розповсюджується та споживається на території України, поширюються вимоги цього Закону, законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції та інших законів України.

Особливості регулювання реклами в онлайн-медіа, на платформах спільного доступу до відео та на платформах спільного доступу до інформації визначаються статтями 14-1та 14-2цього Закону.

2. Розповсюдження реклами у формі спаму, у тому числі здійснення масових дзвінків з використанням будь-яких технологій комунікацій без попередньої письмової згоди споживача, у тому числі в електронній формі, забороняється. Розповсюдження реклами з використанням номерів телефонів чи інших мережевих ідентифікаторів споживача може здійснюватися лише за наявності попередньої письмової згоди такого споживача, у тому числі в електронній формі, та якщо споживач отримує можливість безоплатно у будь-який час у простій і зрозумілій формі відмовитися від використання своїх даних, у тому числі від отримання реклами з використанням номерів телефонів чи інших мережевих ідентифікаторів споживача.

Контроль за дотриманням цієї заборони здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів».

Згідно розміщеної на веб-сайті Верховної Ради України пояснювальної записки до «Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо імплементації норм європейського законодавства у національне законодавство України шляхом імплементації окремих положень acquis ЄС у сфері аудіовізуальної реклами (Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року) та до деяких інших законів» (номер та дата реєстрації: від 13.04.2023 №9206), за результатами розгляду якого ухвалено Закон №3136-ІХ, в розділі 1 «Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту» вказано, що чинний Закон України «Про рекламу» (Вісник Верховної Ради України (ВВР), 1996 р., № 39, стаття 181), прийнятий у 1996-2003 роках, є застарілим й не відповідає сучасному рівню технологічного розвитку у сфері реклами. Як наслідок: всупереч принципу технологічної нейтральності деякі форми поширення реклами де факто знаходяться поза правовим полем, оскільки прямо не передбачені в Законі «Про рекламу» і, як наслідок, часто тлумачаться суб`єктами ринку і навіть судовими органами як такі, що не підпадають під дію вимог, заборон чи обмежень, які встановлені для тієї самої реклами, що розповсюджується іншими засобами. Так, наприклад, законодавством передбачається регулювання реклами в аудіовізуальних, друкованих та онлайн медіа при повній відсутності регулювання постійно зростаючого сегменту реклами, поширюваної через платформи спільного доступу до інформації та відео, а також засобами електронної комунікації (включаючи, електронну пошту, сервіси обміну повідомленнями, пошукові сервіси, вебсайти та веб-сторінки юридичних і фізичних осіб у мережі Інтернет, чат-боти, автоматичні повідомлення, комунікацію з використанням телефонних номерів, сервісів, що використовують технології доповненої та віртуальної реальності, та будь-яких інших інформаційних (цифрових) технологій).

Лише з 02.10.2023 (з дня введення в дію Закону №3136-ІХ, яким внесені зміни до Закону №270/96-ВР, в т.ч. доповнено статтею 14-3 «Реклама з використанням електронних комунікацій») вимоги Закону №270/96-ВР поширюються на рекламу з використанням електронних комунікацій (включаючи веб-сайти та веб-сторінки юридичних і фізичних осіб у мережі Інтернет), яка розповсюджується та споживається на території України.

Оскільки спірні правовідносини виникли до 02.10.2023, тому виключається відповідальність позивача за Законом №270/96-ВР.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави (на час прийняття рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 №21/05.04-09) для притягнення ПП «БК «Інвестор» до відповідальності за частинами другої, сьомою статті 27 Закону №270/96-ВР за розповсюдження вказаної вище реклами в інтернет мережі (Facebook) з ознаками порушення вимог законодавства про рекламу.

Оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 №21/05.04-09 прийнято за відсутності правових та фактичних підстав, тому необхідно дійти висновку, що рішення від 18.05.2023 №22/05.04-09 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами також є неправомірним, а тому рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.05.2023 №21/05.04-09, від 18.05.2023 №22/05.04-09 прийняті за відсутності правових та фактичних підстав, тому керуючись наданими суду статтею 245 КАС України повноваженнями, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування зазначених рішень підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 140/12600/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник