Постанова

від 09.09.2024 по справі 460/28557/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28557/23 пров. № А/857/8250/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (суддя Друзенко Н.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Рівне, дата складення повного тексту 29.02.2024),

в адміністративній справі №460/28557/23 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО"</a>,

про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені,

встановив:

У грудні 2023 року позивач Рівненське ОВ ФСЗІ звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ТОВ "МУБАО", в якому просив стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 65874,95 грн та пені в сумі 4426,80 гривень, а всього 70301,73 грн..

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при розгляді даної справи неповно з`ясовано обставини, не досліджено докази, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, що є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що спір у вказаній справі стосується не виконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції. Зазначає скаржник, що в даній справі застосовувався оновлений механізм визначення підприємств, що не виконали норматив робочих місць та нарахування адміністративно-господарських санкцій згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі піп час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» №2682-ІХ від 18.10.2022 (далі - Закон №2682). Вказаним Законом скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за Формою №10-ПОІ. Також у своїх доводах вказує скаржник, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції так і не було доведено, що ним були створені робочі місця і вжито заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що унеможливлює виконання норм ст. 19 Закону, а тому у відповідача виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції, у зв`язку із нездійсненням всіх заходів для недопущення господарського правопорушення у вказаний період.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.02.2024 і постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволеити, з урахуванням наступного.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивачем Рівненським ОВ ФСЗІ у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для ТОВ МУБАО направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році по ТОВ МУБАО: середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 41 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 65874,93 грн., таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році (а.с. 7).

Згідно розрахунку пені для ТОВ МУБАО станом на 10.07.2023 строк прострочення платежу становить 84 дні, а отже пеня при обліковій ставці НБУ 25% становить 4426,80 грн (а.с. 8).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 70301,73 грн..

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі Закон №875-ХІІ) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: «Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону №875-XII (у редакції з 06.11.2022), Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 ст.19 Закону №875-XII (у тій же редакції) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.13 ст.19 Закону №875-ХІІ, розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч.10 ст.20 Закону №875-XII).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які використовують найману працю та мають середньооблікову чисельність штатних працівників 8 осіб і більше та не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

При вирішення спірних правовідносин колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» № 303 від 13 березня 2022 року постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

Тому Управління Держпраці в Рівненській області не може проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

Позивач, на доведення своїх вимог надав суду скрін-копію з Централізованого банку даних з проблем інвалідності детальну помісячну інформацію по відповідачу, яку завантажено Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який подано відповідачем за 2022 рік.

З даної інформації видно, що у відповідача протягом 2022 року середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становила 41 особа.

Отже, у розглядуваній справі судовим розглядом встановлено, що чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «МУБАО» за 2022 рік становить 41 особа.

У вказаній категорії справ суд, перш ніж задовільнити чи відмовити в задоволенні позову, повинен дослідити виконання роботодавцем чотирьох обов`язків, які покладені на нього ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ і лише в разі встановлення судом виконання роботодавцем обов`язків, визначених ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ, адміністративний позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій може бути залишений без задоволення.

Апеляційний суд також зазначає, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі, повідомлено відповідача про право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно поштового рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із згаданою вище копією ухвали суду ТОВ «МУБАО» отримав 09.01.2024 року (а.с. 22).

Також ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2024 про відкриття апеляційного провадження повідомлено учасникам справи про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копії цієї ухвали.

Довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду підтверджено доставлення ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету ТзОВ «МУБАО».

Проте, як установив суд апеляційної інстанції, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не скористався правом подання відзиву на позов, а також відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 73 76 КАС України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі Бочаров проти України, пар.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України, пар.43 рішення в справі Кобець проти України, при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Отож, свої доводи сторони мають підтвердити належними і допустимими доказами.

Позивач доводить перед судом, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

У свою чергу відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції не заперечив щодо позовних вимог і не обґрунтував своїх довів перед судом, що ним були створені робочі місця і вжито заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що унеможливлює виконання норм ст.19 Закону, для недопущення господарського правопорушення у спірний період.

Враховуючи, що відповідач не вжив усіх належних заходів, тому наявна ознака допущення ним правопорушення у сфері господарювання, що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування особи з інвалідністю.

Таким чином, встановлені фактичні обставини справи дають суду обґрунтовані підстави для висновку, що оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає нормам матеріального права, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та невідповідністю висновків обставинам справи, що у відповідності до вимог ст.317 КАС України є підставою для його скасування і прийняття нової постанови суду про задоволення позовних вимог.

За приписами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору перерозподілу не підлягають.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року в адміністративній справі №460/28557/23 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО"</a> про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МУБАО"</a> на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 65874,95 грн та пеню в сумі 4426,80 грн, а всього 70301 (сімдесят тисяч триста одну) гривню 73 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль