Постанова

від 06.09.2024 по справі 560/11785/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 560/11785/23

касаційне провадження № К/990/19624/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів -Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (головуючий суддя - Матущак В.В.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гонтарук В.М.; судді: Матохнюк Д.Б., Біла Л.М.)

у справі № 560/11785/23

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, платник, підприємець) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2023 року № 0065752406 в частині зменьшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 536 749,69 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 453 674,97 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує, що встановлені під час проведення перевірки порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки та не спростовані платником під час судового розгляду, що свідчить про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

Ухвалою від 17 липня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.

31 липня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, ра результатами якої склав акт від 02 травня 2023 року № 4827/22-01-24-06/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог, зокрема, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації), задекларовану у декларації з податку на додану вартість, зокрема, за лютий 2023 року, на 4 645 663,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган заперечує право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки, на думку відповідача, під час здійснення перевірки платником не підтверджено використання придбаної сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей тощо у виробництві металопластикових та алюмінієвих виробів; не надано документів, що підтверджують використання в господарській діяльності придбаних платником транспортних засобів; не підтверджено використання дизельного пального в господарській діяльності.

На підставі висновків акта перевірки відповідач 06 червня 2023 року прийняв, у тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0065752406, яким зменьшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника, за лютий 2023 року на 4 548 120,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 454 812,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 06 червня 2023 року № 0065752406 в частині зменьшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 536 749,69 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 453 674,97 грн, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податковим законодавством передбачено право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що протягом періоду з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2023 року позивач здійснював виробництво будівельних виробів із пластмас, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво металевих дверей і вікон.

За інформацією, наявною в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник у вказаному періоді придбавав у постачальників сировину, матеріали, комплектуючі, деталі (профіль алюмінієвий, рами, засуви штульпові, штульпи, петлі на раму, обмежувачі нахилу, петлі на раму, кронштейни, притискні ущільнювачі тощо).

На підтвердження придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей матеріали справи містять: оборотно-сальдові відомості за рахунками 361, 631, 632; реєстр видаткових накладних; видаткові накладні.

Крім того, судовий розгляд встановив, що протягом періоду з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2023 року позивач придбав: автомобілі Renault Sandero Stepway, Audi Q8 50 TDI quattro S Line, Toyota Proace Vеrso 1997L minivan 8 AT; судно мале моторне прогулянкове Sealine F42; мотоцикл Honda GL1800DA NHB53 2022.

За твердженням платника, автомобілі Renault Sandero Stepway, Audi Q8 50 TDI quattro S Line, Toyota Proace Vеrso 1997L minivan 8 AT використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 для робочих поїздок, зокрема, узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності підприємця.

Також суди встановили, що позивач не формував податковий кредит за наслідком придбання судна малого моторного прогулянкового Sealine F42 та мотоцикла Honda GL1800DA NHB53 2022. Відповідно сплачені суми податку на додану вартість під час придбання даних транспортних засобів до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року від 20 березня 2023 року № 9054805428, в тому числі і щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 4 645 663,00 грн, не включалися.

На підтвердження використання зазначених транспортних засобів у власній господарській діяльності платником надано копії: договорів купівлі-продажу; актів прийому-передачі; видаткових накладних; реєстраційних документів; договорів застави транспортних засобів.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В цій справі суди вважали, що наданих позивачем документів достатньо для підтвердження використання придбаних платником товарів та основних засобів в його господарській діяльності.

Разом з тим, на думку Верховного Суду, документи, наявні в матеріалах справи, підтверджують лише факт придбання платником вищевказаних активів, а не їх використання в господарській діяльності.

Судами не враховано, що для підтвердження повноти декларування сум податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображених в декларації з податку на додану вартість, під час проведення перевірки позивачу надавалися запити про надання інформації та документів щодо використання/невикористання в господарській діяльності вищевказаних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та транспортних засобів.

Проте, станом на останній день перевірки позивач не надав підтверджуючих документів, про що складено відповідні акти.

Суди прийняли до уваги аргументи позивача про необхідність придбання автомобілів у зв`язку з великою кількістю контрагентів, що зумовлює постійні робочі поїздки, при цьому не врахували, що відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування платника податків у позивача наявні 8 легкових автомобілів Renault Logan 2010.

В даному випадку судовим інстанціям варто було з`ясувати наявність ділової мети при здійсненні позивачем господарських операцій з придбання транспортних засобів, враховуючи наявність у платника 8 легкових автомобілів, адже відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит та в силу положень податкового законодавства надає платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму витрат сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, а отже відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника сум податкового кредиту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі непідтвердження факту використання придбаних товарів та основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Окрім того, контролюючий орган заперечував використання придбаного платником дизельного пального в його господарській діяльності.

Судами встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних в охоплений перевіркою період позивач придбав 205 184,64 л дизельного палива на загальну суму 8 889 227,70 грн, в тому числі податок на додану вартість 747 176,29 грн, з яких списано 167 105,90 л, в тому числі для здійснення перевезень за кордон - 87 738,00 л, по Україні - 79 367,90 л (на суму 2 809 831,10 грн, в тому числі податок на додану вартість 300 910,69 грн).

На підтвердження використання дизельного палива в господарській діяльності матеріали справи містять копії:

щодо здійснення вантажних перевезень за кордон: вантажно-митних декларацій; транспортних накладних CMR;

щодо використання в межах території України: актів на списання нафтопродуктів (помісячно); шляхових листів.

Надавши оцінку зазначеним документам, судові інстанції дійшли висновку про те, що позивач підтвердив використання дизельного пального у власній господарській діяльності. При цьому, суди зазначили, що всі документи перевіряючим надавались під час проведення перевірки, однак, контролюючий орган не надав їм оцінки.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні, які були надані платником до суду, не надавалися позивачем під час проведення перевірки. Про ненадання первинних документів до перевірки податковим органом були складені відповідні акти.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій були долучені первинні документи, надані платником, без з`ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу, що свідчить про передчасність висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова