Ухвала

від 09.09.2024 по справі 400/316/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 400/316/24

адміністративне провадження № К/990/33645/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №400/316/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування висновку, наказу від 05 грудня 2023 року №760-к, наказу від 12 грудня 2023 року №783-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі - відповідач 2), у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії «Б» - перших заступників та заступників начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, м. Києві та міжрегіональних головних управлінь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, у 2023 році, затверджений наказом від 05 грудня 2023 року №760- к, в частині визначення результатів виконання завдань першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області ОСОБА_1 за 2023 рік;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05.12.2023 № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році», в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності першого заступника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області ОСОБА_1 за 2023 рік;

- визнати протиправним та скасувати наказ Держпродспоживслужби від 12 грудня 2023 року №783-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого звільнено з 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 грудня 2023 року по дату винесення судового рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року, у справі № 400/316/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії «Б» - перших заступників та заступників начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, м. Києві та міжрегіональних головних управлінь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, у 2023 році, затверджений наказом від 05 грудня 2023 року № 760- к, в частині визначення результатів виконання завдань першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області ОСОБА_1 за 2023 рік. Визнано протиправним та скасовано наказ від 05 грудня 2023 року № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році», в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності першого заступника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області ОСОБА_1 за 2023 рік. Визнано протиправним та скасовано наказ Держпродспоживслужби від 12 грудня 2023 року №783-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого звільнено з 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37593,15 грн, з урахуванням податків. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 157 533, 20 грн, з урахуванням податків.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, від 30 березня 2021 року у справі № 280/6429/19 щодо застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

За обставинами цієї справи судами попередніх інстанцій установлено, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності позивача не можна вважати обґрунтованим, адже відповідач застосував формальний підхід стосовно наведення обґрунтування виставлених ОСОБА_1 балів по кожному із чотирьох завдань, обмежившись лише цитуванням критеріїв.

Здійснюючи розгляд даної справи, з посиланням на постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, від 30 березня 2021 року у справі № 280/6429/19 суди попередніх інстанцій не заперечували наявності у суб`єкта оцінювання дискреційних повноважень щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, при цьому, вказав, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема те, що оцінювання результатів службової діяльності державного службовця не може вважатися обґрунтованим у разі застосування формального підходу щодо наведення обґрунтування виставлених особі балів по кожному із завдань, обмежуючись лише цитуванням критеріїв, визначених додатком 5 до Порядку №640, яка викладена, зокрема, у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №560/1764/19, від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19, від 26 січня 2023 року у справі №140/318/21 та від 18 травня 2023 року у справі №360/5292/19, від 20 березня 2024 року у справі № 140/2857/23.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №400/316/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування висновку, наказу від 05 грудня 2023 року №760-к, наказу від 12 грудня 2023 року №783-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько