Рішення

від 09.09.2024 по справі 181/900/24

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/900/24

Провадження № 2/181/307/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Макогон І.С.,

прокурора Ларченко Я.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави в особі: Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Першотравенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Межівським відділом Першотравенської окружної прокуратури, з метою встановлення наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень на захист інтересів держави, проведено вивчення стану відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проведеним вивченням встановлені факти заподіяння шкоди територіальній громаді незаконним знищенням дерев.

Так, відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023041480000035 від 08.02.2023, потерпілою стороною у зазначеному злочині визначено Новопавлівську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області.

Так, вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 визнано гр. ОСОБА_2 винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, тобто у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, які розташовані поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області, з координатами (48,1119° 36,72033°), з кадастровим номером 12225500:01:003:0650.

При цьому вищевказаним вироком встановлено, що кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди державі в особі Новопавлівської сільської ради на суму 27 544 грн. 14 коп.

Статтею 56 ЦК України передбачено право прокурора звертатися до суду в інтересах держави.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким спеціальним законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Порушення інтересів держави обґрунтовується тим, що у зв`язку із неотриманням коштів в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної незаконним знищенням дерев, неможливо реалізувати екологічні заходи, спрямовані на відновлення втрачених зелених насаджень.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Чинним законодавством не визначено поняття «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування.

Суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарській обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Незаконна порубка лісу та не відшкодування в подальшому збитків, завдає істотної шкоди майновим та екологічним інтересам держави, що у свою чергу негативно впливає на економічну незалежність та екологічну безпеку держави.

Своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання державних природоохоронних заходів, а невідшкодування відповідачем до Державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев завдає шкоди державним екологічним інтересам.

Неотримання вищевказаних коштів порушує інтереси держави, оскільки відбувається недофінансування заходів для збереження та відновлення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення, тощо.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо відшкодування шкоди заданої навколишньому природному середовищу, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення екологічних та майнових інтересів держави у судовому порядку щодо відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки лісу.

Тривале не звернення Межівської селищної ради, її виконавчими органами, як потерпілою стороною та Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу до суду з позовною заявою про стягнення з винних осіб заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу збитків у визначений законом строк з моменту встановлення факту порушення прав об`єднаної територіальної громади, унеможливлює у подальшому вжиття цивільно-правових заходів для відновлення порушених інтересів селищної ради та об`єднаної територіальної громади в цілому у спірних правовідносинах та стягнення з відповідачів вказаних коштів.

Ураховуючи, що вказані інтереси селищної ради та об`єднаної територіальної громади до цього часу залишаються не захищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів Межівської селищної ради, як представника об`єднаної територіальної громади, у спірних правовідносинах, а відповідна позовна заява Першотравенської окружної прокуратури є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки лише прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду з позовом про стягнення з винних у скоєнні злочину заподіяних збитків.

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Так, ЄСПЛ визнає, що є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Крім того, наявність у прокурора таких повноважень жодним чином не суперечить системі європейських цінностей та не порушує інституту основоположних прав та свобод людини. На підтвердження цього твердження в Рекомендаціях Комітету міністрів Державам-учасницям щодо ролі прокурорів поза межами кримінального судочинства від 19.09.2012 визначено, що якщо національна правова система визначає обов`язки та повноваження державних прокурорів за межами системи кримінального правосуддя, їхньою місією має бути представництво загальних або громадських інтересів, захист прав людини та основних свобод, а також підтримка верховенства права.

Таким чином і з огляду на зазначену норму Закону України «Про прокуратуру» прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має право захищати.

Згідно зі ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Статтею 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Крім того, з урахуванням ст.ст.1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і з здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Разом з цим, статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Так, згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами. Пунктом 7 частини 3 зазначеної статті передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

Для зарахування зазначених коштів, згідно «Класифікації доходів бюджету» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» визначено код 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності».

Таким чином, збитки заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища відшкодовується шляхом перерахування на єдиний розподільний казначейський рахунок органу місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №364/1080/16-ц.

Згідно листа Управління Державної казначейської служби України у Межівському районі від 30.05.2024 № 03-10-06/465, в управлінні наявні відкриті рахунки по коду класифікації доходів бюджету 2462100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності», а саме: щодо Новопавлівської територіальної громади - №UA558999980333159331000004485, отримувач: ГУК у Дн-ській обл./ТГ с.Новопав/24062100/, код отримувача: 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.). Контроль за надходженням коштів по даному виду доходів покладено на Міндовкілля та Держекоінспекцію.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту «а» частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 утворено Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), а також ліквідовано як юридичну особу Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області. Наказами голови Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 № 501, 503, від 30.12.2020 № 515 припинено здійснення функцій і повноважень Державної екологічної інспекції у Дніпропетровської області. Функції та повноваження екологічної інспекції на території Дніпропетровській області з 22.12.2020 здійснює Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області). Наказом голови Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 254 затверджено нову редакцію Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу.

Пунктами 2, 9, 10 розділу II «Функції інспекції» Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах. Держекоінспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами), здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження коштів за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників, покладено на Міндовкілля та Держекоінспекцію.

Таким чином, Новопавлівська сільська рада Синельниківського району є уповноваженим органом на звернення до суду з метою стягнення шкоди завданої незаконною вирубкою дерев, оскільки порушення вчинено на її території та вказані платежі зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок територіальної громади, а тому несвоєчасна сплата їх відповідачем може призвести до ненадходжень до місцевого бюджету.

Також, уповноваженим органом є Державна екологічна інспекція Придніпровського округу як орган контролю щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, на який покладено здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження коштів - «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», який уповноважено звертатися до суду про стягнення відповідних коштів.

Разом з тим уповноважені органи на захист інтересів держави - Новопавлівська сільська рада Синельниківського району, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу, не дивлячись на обізнаність про вищевказані порушення, не забезпечили належний захист інтересів шляхом пред`явлення позовної заяви про стягнення шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.

Так, Першотравенською окружною прокуратурою направлено листи №64/1-174вих-24 від 09.02.2024 до Новопавлівської сільської ради Синельниківського району та №64/1-169 від 08.02.2024 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу про вчинення ОСОБА_2 незаконної порубки дерев у лісових насадженнях на території Новопавлівської сільської ради, чим заподіяно матеріальну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 27 544,14 грн.

Відповідно до листа Новопавлівської сільської ради вих. №161 від 22.02.2024 заходи щодо відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням унаслідок незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, які розташовані с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області на земельній ділянці з кадастровим номером 1222685500:01:003:0650, не вживались.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Придніпровського округу №3- 2633-10 від 18.04.2024 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу з позовною заявою про відшкодування шкоди завданої ОСОБА_2 не зверталася.

Не зважаючи на те, що створення та розвиток об`єктів навколишнього природного середовища потребує значних матеріальних витрат, які здійснюються, передусім, за рахунок бюджетного фінансування, Новопавлівська сільська рада в даному випадку не вжила заходів спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави, а саме до теперішнього часу збитки, завдані незаконною порубкою лісу, не відшкодовані, Новопавлівською сільською радою та Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу цивільний позов про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням не заявлено, та жодних дій щодо стягнення з ОСОБА_2 шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням не вжито, що свідчить про неналежне здійснення вказаними суб`єктами наданих законом повноважень.

Вказане свідчить про наявність підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для вжиття прокурором представницьких повноважень в інтересах держави в особі Новопавлівської сільської ради та Державної екологічної інспекції Придніпровського округу щодо стягнення з винних осіб збитків, завданих навколишньому природному середовищу, що забезпечить можливість відтворення та збереження природних ресурсів на відповідній території та ефективну реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, вироком Межівського районного суду від 21.03.2023 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, за наступних обставин:

В ході досудового розслідування встановлено, що 07 лютого 2023 року приблизно о 07:20 годині, перебуваючи поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисному лісовому насадженні, поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області, з координатами (48,1119° 36,72033°) з кадастровим номером 12225500:01:003:0650.

Так, того ж дня близько 07:30 години ОСОБА_2 в порушення ст.ст.4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року, ст.ст.5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, маючи з собою наперед підготовлене знаряддя для зрізу та транспортування деревини, а саме бензинову пилку марки «Goodluck» помаранчевого кольору та автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21093» червоного кольору, державний номер « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 , знаходячись у захисному лісовому насадженні, яке належить до державної власності в особі Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що розташоване поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області з координатами (48,1119° 36,72033°) з кадастровим номером 12225500:01:003:0650, спиляв (відділив від кореня) вісім сироростучих дерев породи «Акація», діаметром пнів у корі: 1 - діаметр 27 см; 2 - діаметр 19 см; 3 - діаметр 30 см; 4 - діаметр 20 см; 5 - діаметр 23 см; 6 - діаметр 18 см; 7 - діаметр 14 см; 8 - діаметр 23 см.

Відповідно до розрахунку шкоди за фактом знесення зелених насаджень до ступеня припинення росту виданого інспектором Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13.02.2023 та відповідно до висновку експерта судово-економічної експертизи від 21.02.2023, ОСОБА_2 заподіяв державі в особі Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду на загальну суму 27 544 грн. 14 коп.

Протиправними діями ОСОБА_2 по знищенню полезахисних лісових насаджень на території Новопавлівської сільської ради завдано значну шкоду довкіллю, а саме знищено певні види дерев, внаслідок чого погіршився породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості полезахисних смуг; спричинено ерозію ґрунту, змінився ландшафт місцевості, що може в подальшому спричинити екологічну катастрофу, а саме - призвести до неможливості ведення ефективної господарської діяльності на вказаних територіях. Відновлення знищених насаджень потребує тривалого часу та значних матеріальних затрат.

Потерпілим від вчинення кримінального правопорушення є Новопавлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_2 у добровільному порядку шкода, заподіяна вищезазначеним кримінальним правопорушенням, не відшкодована.

Порядок та розміри визначення шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу».

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, проведеного Державною екоголічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) ДЕІ України від 13.02.2023, розмір шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження зелених насаджень до ступеню припинення росту в лісосмузі становить 27 544,80 грн.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-23/6271-ЕК за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.02.2023, розрахунок розміру шкоди, заподіяної пошкодженням дерев до ступеня припинення росту у захисних лісових насадженнях, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 12225500:01:003:0650, складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Колесниковим І.М., підтверджено на суму 27 544,14 грн.

Разом з тим цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, отже шкода заподіяна інтересам суспільства та держави у сфері охорони навколишнього природного середовища залишилась невідшкодованою.

Вирок суду в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувався та набрав законної сили 21.04.2023.

Відповідно до ч.6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з цим, вина відповідача в заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу встановлена вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 та в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що обумовлює обов`язок відповідачів відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною порубкою лісу.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни несуть відповідальність за порушення лісового законодавства та зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, зокрема шляхом незаконної порубки дерев у захисних та інших лісових насадженнях.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про рослинний світ» унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Враховуючи викладене, шкода в розмірі 27 544,14 грн., заподіяна самовільною порубкою лісу, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету.

Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України прокурором цивільний позов не пред`являвся.

Відповідно до вимог ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явися, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник Державної екологічної інспекції Придніпровського округу у судове засідання не з`явися.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 у справі №181/260/23, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с.36-37).

Вироком суду встановлено, що 07 лютого 2023 року приблизно о 07:20 годині, перебуваючи поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисному лісовому насадженні, поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області, з координатами (48,1119° 36,72033°) з кадастровим номером 12225500:01:003:0650.

Так, того ж дня близько 07:30 години ОСОБА_2 в порушення ст.ст.4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року, ст.ст.5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, маючи з собою наперед підготовлене знаряддя для зрізу та транспортування деревини, а саме бензинову пилку марки «Goodluck» помаранчевого кольору та автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21093» червоного кольору, державний номер « НОМЕР_1 » ОСОБА_2 , знаходячись у захисному лісовому насадженні, яке належить до державної власності в особі Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що розташоване поблизу населеного пункту с. Філія, Синельниківського району, Дніпропетровської області з координатами (48,1119° 36,72033°) з кадастровим номером 12225500:01:003:0650, спиляв (відділив від кореня) вісім сироростучих дерев породи «Акація», діаметром пнів у корі: 1 - діаметр 27 см; 2 - діаметр 19 см; 3 - діаметр 30 см; 4 - діаметр 20 см; 5 - діаметр 23 см; 6 - діаметр 18 см; 7 - діаметр 14 см; 8 - діаметр 23 см.

Відповідно до розрахунку шкоди за фактом знесення зелених насаджень до ступеня припинення росту виданого інспектором Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 13.02.2023 та відповідно до висновку експерта судово-економічної експертизи від 21.02.2023, ОСОБА_2 заподіяв державі в особі Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду на загальну суму 27 544 грн. 14 коп.

Протиправними діями ОСОБА_2 по знищенню полезахисних лісових насаджень на території Новопавлівської сільської ради завдано значну шкоду довкіллю, а саме знищено певні види дерев, внаслідок чого погіршився породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості полезахисних смуг; спричинено ерозію ґрунту, змінився ландшафт місцевості, що може в подальшому спричинити екологічну катастрофу, а саме - призвести до неможливості ведення ефективної господарської діяльності на вказаних територіях. Відновлення знищених насаджень потребує тривалого часу та значних матеріальних затрат.

Згідно з ч.2 ст. 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 ч.1 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св 18.

Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами. Пунктом 7 частини 3 зазначеної статті передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Отже, з огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення відповідачем шкоди, завданої кримінальним правопорушенням позивачу, суд вважає, що Новопавлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області є належним позивачем у даній справі, оскільки незаконну порубку дерев здійснено на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно вимог статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, вина ОСОБА_2 у завданні майнової шкоди внаслідок незаконної порубки дерев встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Розмір завданої шкоди розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Враховуючи наведене, суд вважає, що шкода, завдана природному навколишньому середовищу неправомірними діями відповідача, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.

Керуючись ст.10-13, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області Бєлянського Володимира Володимировича в інтересах держави в особі: Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Новопавлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04340230, шкоду, заподіяну державі в розмірі 27 544,14 (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні чотирнадцять копійок), на рахунок №UA558999980333159331000004485 (отримувач ГУК у Дніпропетровській області, ТГ с.Новопавл/24062100, 37988155, код ЄДРПОУ 04340230, МФО 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2024 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова