Ухвала

від 10.09.2024 по справі 465/6969/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6969/24

2-н/465/2319/24

У Х В А Л А

10.09.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного підприємства «КОНЕКС», про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати у розмірі 98826,51 грн.

У вказаній заяві стягувач також просить суд стягнути з Державного науково-дослідногопідприємства «КОНЕКС»витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Щодо можливості видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Частиною першою ст.161 ЦПК України встановлено вичерпний перелік вимог за якими може бути виданий судовий наказ.

Зокрема, згідно із п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до положень ч.1 ст.167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Звертаючись до суду з заявою, стягувач обґрунтовує її тим, що з 04.05.2020 працює у Державному науково-дослідному підприємстві «КОНЕКС» на посаді чергового бюро перепустки. Боржником нараховано, проте не виплачено 98826,51 грн. заробітної плати.

10 вересня 2024 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Як зазначено у ч. 2 ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Зі змісту ст. 161 ЦПК України випливає, що для видачі судового наказу вимоги заявника мають стосуватися лише стягнення грошової суми. Спори, що виникають на підставі інших вимог, розглядають за правилами позовного провадження. У п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України законодавець зазначив, що лише на підставі однієї з вимог ст. 161 може бути видано судовий наказ. Другою дуже важливою умовою для застосування наказного провадження є необхідність, щоб із заяви та поданих документів заявника вбачалося виникнення або порушення права грошової вимоги, а вимоги заявника мають бути безспірними.

При цьому суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).

Так, у спеціальній нормі щодо змісту судового наказу передбачено, що у ньому зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (п 6 ч.1 ст.168 ЦПК України)

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, при вирішенні питання про стягнення з боржника на користь заявника суми понесених ним витрат на правничу допомогу, суд зобов`язаний дотриматися вказаних норм процесуального права, повідомити боржника про вирішення такого питання, оскільки останній має право на подачу заяви про зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу, яка підлягає стягненню.

При розгляді указаної заяви суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 25.03.2020 у справі № 607/1219/18 (реєстраційний номер рішення 88601366), яка полягає в тому, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження. Урахування постанови від 25.03.2020 у справі № 607/1219/18 дає підстави для відмови у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу також у наказному провадженні. При цьому, таке правозастосування підтримується усталеною практикою судів апеляційних інстанцій (у справах №754/928/23, №759/11739/23, №761/12291/24, №761/12295/24, тощо).

З огляду на викладене, у видачі судового наказу, в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, необхідно відмовити, оскільки із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів не вбачається її безспірність.

Згідно з положеннями ч.3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 162, 163, 165, 166, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного підприємства «КОНЕКС», в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.

Суддя: Баран О. І.