Рішення

від 10.09.2024 по справі 303/4582/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10вересня 2024 року м. Мукачево Справа №303/4582/24

2-о/303/240/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді - Кость В.В.,

секретар судового засідання Чухайло К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу

за заявою ОСОБА_1

заінтересовані особи:(1) ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

(2) Чинадіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області;

(3) ОСОБА_2

про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо судуіз заявоюпро встановлення факту самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі Дитина).

На підставі ухвали суду від 31.05.2024 передану на розгляд суду заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

13 червня 2024 року заявник звернувся до суду із заявою про усунення недоліків та подав нову редакцію заяви, зазначивши заінтересованими особами по справі: ІНФОРМАЦІЯ_3 , Чинадіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області, а також матір Дитини - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13.06.2024 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

Як на підставу для задоволення заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що раніше він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , в якому у них народилася спільна Дитина, яка перебуває на його утриманні. Після розірвання шлюбу заявник звертався до суду, внаслідок чого на його користь було стягнуто аліменти на утримання Дитини з ОСОБА_2 , однак колишня дружина їх не сплачує. Таким чином, Дитина знаходиться повністю на утриманні та вихованні батька.

За доводами заявника, він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із проханням про оформлення відстрочки від призову в зв`язку з самостійним вихованням та утриманням Дитини, однак йому було відмовлено, а тому він змушений звернутися до суду з метою вирішення питання юридичної фіксації даного факту.

1 липня 2024 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли пояснення на заяву, в яких уповноважений представник просив суд заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки між учасниками справи наявний спір про право, який виник внаслідок відмови у наданні відстрочки заявнику.

Крім того, згідно положень Сімейного кодексу України батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі або поживають разом з дітьми чи окремо від них. Саме по собі підтвердження означеного юридичного факту в межах звернення особи з заявою в порядку окремого провадження не є підставою для визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки зазначене рішення не покладає на особу обов`язку самостійного виховання та утримання дитини, а лише констатує даний факт, який підтверджений належними доказами у конкретний період часу. В той же час, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини без зазначення часового проміжку, коли він здійснював чи буде здійснювати таке утримування та виховання. Суду не надано жодних відомостей, які б об`єктивно унеможливлювали здійснення виховання та утримання Дитини матір`ю, а суд не може передбачити мінливих відносин батька та матері.

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано клопотання про заміну заінтересованої особи.

На підставі ухвали суду від 4 липня 2024 року замінено заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також долучення до матеріалів справи пояснення ОСОБА_2 .

Від заінтересованої особи (1) до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника у іншій справі.

Заінтересовані особи (2) та (3) у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

По відношенню до поданого представником заінтересованої особи (1) клопотання слід зазначити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

Провадження у справі відкрито судом 13.06.2024, а судовий розгляд справи відкладався 04.07.2024, 16.07.2024, 01.08.2024.

Також у справі міститься письмово викладена позиція заінтересованої особи (1) щодо поданої на розгляд суду заяви про встановлення означеного юридичного факту.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази дають суду об`єктивну можливість розглянути заяву по суті, без фактичної присутності у судовому засіданні представника заінтересованої особи (1).

Дослідивши подані по справі доказові матеріали суд констатує наступне.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За визначенням, яке міститься в частині першій ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтереси особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорювальних прав.

У переданій на розгляд суду заяві заявник посилається на те, що в нього на вихованні та утриманні перебуває Дитина.

На підтвердження наведених доводів, заявником подано суду наступні докази.

Так, дані свідоцтва про народження від 14.01.2010 року НОМЕР_1 , свідчать про те, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 (а.с. 9).

На підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2011 року (справа №2-1066/11) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.12).

Заочним рішенням суду від 10.06.2011 року (справа № 2-1067/11) із ОСОБА_2 на користь заявника було стягнуто аліменти на утримання Дитини (а.с 13-14).

В матеріалах справи також міститься копія постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення аліментів із ОСОБА_2 від 25.06.2011 року (ВП №27287719), а також постанови про арешт коштів боржника ( ОСОБА_2 ) від 26.03.2024.

Згідно з даними акту від 21.05.2024 №40, складеного секретарем Чинадіївської селищної ради Мелеш Л., ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виховує його та утримує, про що засвідчили своїми підписами громадяни: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.15).

Також заявником надано копію повістки підписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_7 про наказ з`явитися 17.06.2024.

Надаючи правову оцінку доводам заявника, у контексті з поданими ним доказами, а також запереченнями уповноваженого представника заінтересованої особи (1) наведеними у поданих заявах по суті, суд приймає до уваги наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п.3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Питання регулювання сімейних відносин, з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, здійснюєтьсяСімейним кодексом України(стаття 1 Сімейного кодексу України).

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 Сімейного кодексу України.

Відповідно до положеньстатті 141наведеного Кодексу, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідност. 157 Сімейного кодексу Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Поряд з цим, заявник звертаючись до суду зазначив, що мати Дитини ОСОБА_2 проживає окремо, не бере участі у вихованні сина.

Однак, такі твердження слід розцінювати критично в силуположень ст. 141 Сімейного кодексу України, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Разом з тим, заявник не надав доказів на підтвердження того, що в питанні виховання чи утримання Дитини, його мати, умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Подані заявником письмові пояснення від імені ОСОБА_2 не викликають у суду об`єктивної переконливості у правдивості інформації наведеної в них та суб`єкті, який надав таку інформацію.

Крім того, наданий заявником до суду акт від 21.05.2024 №40, складений секретарем Чинадіївської селищної ради Мелеш Л. про те, що ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виховує його та утримує, про що засвідчили своїми підписами громадяни: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не є достатнім доказом в розумінні ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України для встановлення означеного заявником юридичного факту в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 164 Сімейного кодексу Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165наведеного Кодексу визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В свою чергу, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Сімейним кодексом Українивстановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 Сімейного кодексу України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Таким чином, підстав для залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право між заявником та заінтересованою особою (1), суд не вбачає.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Зважаючи на те, що заявник не довів, що мати Дитини в силу певних обставин не виконує прав та обов`язків щодо сина ОСОБА_8 , заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання Дитини є необґрунтованою та доказово непідтвердженою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані заявником докази є недостатніми, аби зробити обґрунтований висновок про те, що він самостійно виховує та утримує сина, а отже у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 77-80, 263, 296, 300,354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи: (1) ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;

(2) Чинадіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області, 89640, с-ще Чинадійово Мукачівського району, вул.. Волошина, 41;

(3) ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя В.В. Кость