Ухвала

від 18.03.2024 по справі 760/27748/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/27748/23

Провадження № 2-з/761/225/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту родинних відносин.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва, 28 листопада 2023 року передано справу для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Разом з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову в порядку ч. 2 ст. 149 ЦПК України, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту родинних відносин. Відповідач має реальну можливість здійснити відчуження квартири, право власності на яку зареєстровано за ним. Також зазначила, що жодних обтяжень у відповідних реєстрах, які б могли завадити продати вказане майно не має. За таких обставин існує реальна загроза відчуження майна, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що стало підставою для звернення до суду.

За положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

14 червня 2021 року Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 308/8567/20 винесено постанову у якій зазначено, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п. 4 даної постанови Пленуму зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги, серед іншого, інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту родинних відносинзі спадкодавцем - ОСОБА_3 .

До складу спадщини ОСОБА_3 входить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка і є предметом даного спору .

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Так зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 р. у справі №183/5864/17-ц.

Також в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи, що надані матеріали містять відомості щодо наявності спору стосовно нерухомого майна та інформаія про його можливе відчуження, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149,151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яке належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом№2/2019, зареєстровано в реєстрі за №2301 від 09.09.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О.

Дані про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Виконання ухвали покласти на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ). Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: