Ухвала

від 06.09.2024 по справі 183/9078/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/9078/24

№ 1-кс/183/1617/24

06 вересня 2024 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Слідчий суддяНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 (врежимі відеоконференції),захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000178 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уродженці с. Новоселівка Старобільського району Луганської області, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

в с т а н о в и в :

Слідчими Другогослідчого відділу(здислокацією ум.Сєвєродонецьку)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Краматорську,здійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні№ 62023050020000178від 04травня 2023року заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000178 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що наказом керівництва державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», ОСОБА_6 призначено на посаду мододшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» (далі- ДУ «Старобілський слідчий ізолятор»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді, а також інше, визначене чинним законодавством.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України» персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України» ОСОБА_6 присягнула на вірність Українському народові та зобов`язався, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку.

Водночас ОСОБА_6 складеної Присяги не дотрималась та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 14 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України», зрадила українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

24.02.2022 на виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил ворога України - російської федерації (далі зс рф), шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авійційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Київській, Луганській, Донецькій, Харківській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, інших областях і здійснили широкомасштабний збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної адміністрації, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого внаслідок широкомасштабного збройного нападу здійснили військову окупацію частин вказаних територій України, в тому числі території АДРЕСА_2 , яка фактично захоплена та тимчасово окупована з березня 2022 року.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого в подальшому продовжено шляхом прийняття Верховною Радою України відповідних Законів на підставі Указів Президента України «Про введення воєнного стану» та «Про продовження дії воєнного стану».

Так, приблизно з середини червня 2022 року, (більш точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Старобільська Луганської області, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони ДУ «Старобільський слідчий ізолятор», діючи умисно та добровільно, зустрілась з представниками так званої «лнр», що є частиною окупаційної адміністрації країни-агресора рф, які запропонували йому безперешкодно перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час, та здійснювати подальшу «службу» у одному із структурних підрозділів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі «мвс лнр») окупаційної адміністрації рф.

Далі ОСОБА_6 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надала згоду на свій безперешкодний вступ та розпочала «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі «мвс лнр», а саме у так званому «старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань мвс лнр» (російською, мовою оригіналу - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », далі «старобільський сіувп мвс лнр»), роботу якого організовано в незаконно захоплених адміністративних будівлях ДУ «Старобільський слідчий ізолятор», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , тобто ОСОБА_6 таким чином перейшла на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні державної зради, а саме діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У зв`язку зі збройною агресією рф, введеним воєнним станом в Україні, захопленням АДРЕСА_2 та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити письмове повідомлення про підозру у день його складання, у зв`язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 04.03.2024, 05.03.2024, 06.03.2024), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опубліковано на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62023050020000178, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_6 у призначене місце не з`явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи наведені вище обставини, стороною обвинувачення, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином 27.02.2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, в якому вона підозрюється (відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна);

вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України;

неприбуття на виклик до слідчого три рази поспіль (04.03.2024, 05.03.2024, 06.03.2024) та не повідомлення органу досудового розслідування та Луганську обласну прокуратуру про причини та неможливість прибути, що свідчить про те, що підозрювана на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;

спосіб вчинення злочину вчинення його умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на окупованій території, співпрацюючи з окупаційною адміністрацією країни-агресора РФ, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:

тимчасова окупація території України, а саме територія АДРЕСА_2 , на якій створений незаконний «правоохоронний» орган, в якому підозрювана почала «службу», що дає їй можливість продовжувати працювати, унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене у разі її засудження за цей злочин, а також вчиненню інших злочинів;

поведінка підозрюваної, яка своїми діями демонструє підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерацією від 24.02.2022 щодо проведення на території суверенної держави України, так званої «спеціальної воєнної операції», підтримав дії країни-агресора рф та незаконних збройних формувань, так званої «лнр», спрямовані на захоплення території України, вступивши та розпочавши свою «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації рф - так званому «старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань мвс лнр».

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрювана ОСОБА_6 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики не доведенні. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Вислухавши прокурора, захисника, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.

Статтею178 КПК України визначено обов`язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.

Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянці ОСОБА_6 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_6 хоча і є особою раніше не судимою, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 або вчинення інших кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, то про його наявність свідчить те, що тимчасова окупація території України, на якій створений незаконний «правоохоронний» орган, в якому підозрювана почала «службу», що дає їй можливість продовжувати працювати, унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене у разі її засудження за цей злочин, а також вчиненню інших злочинів, поведінка підозрюваної, яка своїми діями демонструє підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерацією від 24.02.2022 року щодо проведення на території суверенної держави України, так званої «спеціальної воєнної операції», підтримав дії країни-агресора рф та незаконних збройних формувань, так званої «лнр», спрямовані на захоплення території України, вступивши та розпочавши свою «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації рф - так званому «старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань мвс лнр».

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрювана ОСОБА_6 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваній найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 т. 111 КК України, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000178 від 04 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний західу виглядітримання підвартою.

На підставіч.6ст.193КПК України,розглянути питанняпро застосуванняобраного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюпісля затриманняпідозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено, підписано та оголошено о 08год. 30 хв. 10 вересня 2024року.

Слідчий суддя ОСОБА_1