Рішення

від 10.09.2024 по справі 953/5150/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/5150/24

н/п 2/953/2741/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання- Іоненко С.Р.

учасники справи:

позивач Харківська міська рада,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа Державний реєстратор Дергачівської міської ради Харківської області Зоткін Сергій Володимирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомХарківської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа Державний реєстратор Дергачівської міської ради Харківської області Зоткін Сергій Володимирович, про скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач, ХМР звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких інших клопотань до суду не надав.

Рух справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2024 прийнято до провадження вказану справу, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 13.08.2024 закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, не з`явився, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа Державний реєстратор Дергачівської міської ради Харківської області Зоткін С.В. в судове засідання не прибув, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223ЦПКУкраїни постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, щорішенням Харківської міської ради від 26.02.2003 № 39/03 ПВКФ «ВЛАСТАР» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:15:001:0006) площею 0,0397 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу для дрібно-роздрібної торгівлі строком до 01.02.2008.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ПВКФ «ВЛАСТАР» укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2003, який зареєстровано у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 21.04.2003 № 6627/03 (далі - Договір).

Рішенням Харківської міської ради від 17.04.2013 №1104/13 поновлено ПВКФ «ВЛАСТАР» Договір та укладено додаткову угоду на продовження строків дії до 01.04.2018; рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 № 1242/18 поновлено ПВКФ «ВЛАСТАР» Договір та укладено додаткову угоду на продовження строків дії до 01.11.2023. Рішенням виконкому Харківської міської ради від 16.12.2003 № 343-6 впорядковано поштову адресу та присвоєно торговельному комплексу для дрібно-роздрібної торгівлі ПВКФ «ВЛАСТАР» поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:15:001:0006 площею 0,0397 га за адресою: АДРЕСА_1 з 07.05.2014 зареєстроване за ПВКФ «ВЛАСТАР» (код ЄДРПОУ: 22646850) на підставі Договору та додаткових угод на продовження дії від 01.04.2018 та від 01.11.2023. Актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136600:15:001:0006 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:15:001:0006 площею 0,0397 га за адресою: АДРЕСА_1 не огороджена, на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі: літ. «А-1», літ. «Б-1», право власності на приміщення зареєстроване за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . Також встановлено, що зовнішні межі нежитлової будівлі літ. «Б-1» не відповідають технічним показникам, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи КП «БТІ» № 82285.

Відповідно до свідоцтва про право власності б/н від 22.01.2004 виданого Київською районною радою нежитлове приміщення, № 7 площею 20,0 кв.м. в літ. «Б-1» по АДРЕСА_2 належало ОСОБА_9

Назву АДРЕСА_1 , згідно з рішенням 1 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.11.2015 № 12/15. В подальшому ОСОБА_9 відчужила нежитлове приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» площею 18,6 кв.м (до реєстрації поточних змін 20,0 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 366 від 10.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. Так, ОСОБА_3 став власником нежитлового приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» площею 18,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом договору купівлі-продажу № 366 від 10.02.2021 є саме нежитлові приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» площею 18,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр) були внесені наступні зміни, а саме: приміщення, нежитлове приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» площею 18,6 кв.м., об`єкт житлової нерухомості змінено на приміщення, нежитлові приміщення 1-го пов. № 7,7а в літ. «Б-1», об`єкт житлової нерухомості, додано загальна площа 57,3.

Реєстраційну дію проведено державним реєстратором Зоткіним С.В. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2288202063101, індексний номер рішення 61240637). Підставою держаної реєстрації державним реєстратором Зоткіним С.В. визначено довідку № 527 від 30.07.2021, видану ТОВ «МАШБУДТОРГ» та технічний паспорт б/н від 30.07.2021, виданий ТОВ «МАШБУДТОРГ». Інших документів для проведення державної реєстрації прав ОСОБА_3 державному реєстратору не надавалось. Таким чином, на підставі лише технічного паспорту та довідки, виготовлених ТОВ «МАШБУДТОРГ» до Реєстру були внесені відповідні зміни.

Саме цю реєстраційну дію Харківська міська рада вважає незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідачем здійснено реконструкцію приміщення, нежитлового приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 зі збільшенням загальної площі об`єкта нерухомого майна, при цьому поверховість об`єкта не змінилась, відповідно відповідачем була зайнята додаткова земельна ділянка, без отримання від власника згоди на забудову земельної ділянки. Так, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, реконструйоване приміщення за вказаною адресою є об`єктами самочинного будівництва.

Земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:15:001:0006 площею 0,0397 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 з 10.02.2021 по теперішній час використовує без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 16 цього кодексу закріплює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Земельна ділянка під спірним об`єктом не перебуває ані у державній, ані у приватній власності, в силу чого є комунальною.

Статтею 41 Конституції України унормовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За вимогами ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні положення законодавства містяться також у статті 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за наслідком набуття права власності на об`єкт будівництва, до набувача незалежно від волі власника такої ділянки переходить право на відповідну її частину.

Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає. Це свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки під спірним об`єктом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127, у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов`язується момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За вимогами ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Об`єкт будівництва приймається до експлуатації після завершення будівельних робіт.

Таким чином, об`єкт підлягає прийняттю до експлуатації після завершення робіт з його зведення або реконструкції, у тому числі коли змінюються його геометричні розміри.

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме Порядком № 1127. У частині обов`язку реєстрації права власності виключно на ті об`єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок № 1127 також відповідає вимогам Закону. Таким чином, відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

При цьому, у силу ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. До визначених пунктом 14 «інших документів» можна віднести декларацію про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат готовності.

Так, згідно п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.

Таким чином, ці два документи законодавець відносить до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону.

Так, враховуючи той факт, що реконструкція спірної будівлі здійснена без дозвільних документів та з порушенням вимог визначених законодавством, така будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Відповідно, проведена державна реєстрація на вказаний об`єкт підлягає скасуванню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Оцінивши усі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи стороною позивача були доведені ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Щодо судових витрат.

За приписами ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, що розглядається, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору стягнувши з відповідача.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.12,141,263,264-265,280-282,284,287,288,289ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Харківської міської ради, - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності на приміщення, нежитлові приміщення 1-го пов. № 7,7а, в літ. «Б-1» загальною площею 57,3 кв.м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2288202063101, індексний номер рішення 61240637).

Зобов`язати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , власними силами або за власний рахунок привести нежитлові приміщення 1-го пов. № 7,7а, в літ. «Б-1», загальною площею 57,3 кв.м, по АДРЕСА_1 у стан, що існував до здійснення реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючих, що міститяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 82285 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», - нежитлове приміщення № 7 (сім) в літ. «Б-1» площею 18,6 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Харківської міської ради, ЄДРПОУ 04059243, судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Харківська міська рада, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Представник позивача ОСОБА_1 , м. Харків, майдан Конституції, 7.

Представник позивача ОСОБА_2 , м. Харків, м-н. Павлівський, 4.

Відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Третя особа Державний реєстратор Дергачівської міської ради Харківської області Зоткін Сергій Володимирович, м. Дергачі, пл. Перемоги, 5.

Суддя Ю.Ю. Власова