Рішення

від 10.09.2024 по справі 182/4166/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4166/24

Провадження № 2/0182/2703/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.09.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція», третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар - Н» про визнання наймачем квартири, -

В С Т А Н О В И В:

26.07.2024 року позивач звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом, посилаючись на наступні обставини.

У 1969 році чоловікові позивача - ОСОБА_2 , як головному квартиронаймачу, і позивачу, як члену його родини, було розподілено житло, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Під час заселення ордер на вселення було вилучено КП «Житлово-експлуатаційна контора» при реєстрації місця проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті позивач написала заяву до КП «Житлово-експлуатаційна контора №9», на підставі чого стала головним квартиронаймачем. У даній квартирі позивач проживає на постійній основі, уклала договори з комунальними підприємствами, вчасно сплачує комунальні послуги.

23.08.2016 року між позивачем та КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради був укладений договір найму житла. Станом на сьогодні, разом з позивачем в квартирі зареєстрований її онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради із заявою про укладення договору найму житла, але їй було відмовлено, оскільки у поданих документах відсутній ордер на вселення в житлове приміщення. З цих підстав вона не може скористуватись своїм правом на приватизацію житла, а тому змушена звернутись до суду, та просить суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняти рішення щодо надання згоди КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , договір найму зазначеної вище квартири, визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію даної квартири.

Ухвалою суду від 30.07.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на адреси їх реєстрації копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачам та третій особі ще й копії позову з додатками.

26.07.2024 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.18).

01.08.2024 року до канцелярії суду надійшла заява директора КП «Міська ЖТІ» НМР Дениса Гришина, згідно якої просить дану справу розглядати без участі їх представника, проти задоволення позовних вимог та ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.25).

05.09.2024 року на електронну адресу суду від виконавчого комітету Нікопольської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, рішення просять прийняти відповідно до норм чинного законодавства (а.с.30-31).

ОСББ «Янтар-Н» були повідомлені про розгляд справи належним чином, про що свідчить конверт (а.с.28), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, в 1969 році чоловікові позивача - ОСОБА_2 , як головному квартиронаймачу, і позивачу, як члену його родини, було розподілено житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Під час заселення ордер на вселення було вилучено КП «Житлово-експлуатаційна контора» при реєстрації місця проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті позивач звернулась із заявою до КП «Житлово-експлуатаційна контора №9», на підставі чого з 12.12.2003 року вона стала головним квартиронаймачем, що підтверджується довідкою №660 від 15.12.2003 року, наданою начальником КП «ЖЕК №9» П.Ф. Дищенко (а.с.11) та випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 , наданою начальником КП «ЖЕК №9» А.І. Давидовим (а.с.13). У даній квартирі ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на постійній основі. Разом з позивачем в квартирі зареєстрований її онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 25.03.2024 року, наданою головою ОСББ «Янтар-Н» ОСОБА_4 (а.с.16) та витягом №1057 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданим 25.03.2024 року головним спеціалістом відділу реєстрації та обліку громадян Нікопольської міської ради ОСОБА_5 (а.с.17). Позивач уклала договори з комунальними підприємствами, на підтвердження даного факту надала Договір №99 на утримання житлового будинку і прибудинкової території від 01.11.2015 року (а.с.10), вчасно сплачує комунальні послуги.

23.08.2016 року між позивачем та КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради був укладений договір найму житла, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).

25.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради із заявою про укладення договору найму житла, але листом №1147 від 19.07.2024 року їй було відмовлено, оскільки у поданих документах відсутній ордер на вселення в житлове приміщення (а.с.8). З цих підстав вона не може скористуватись своїм правом на приватизацію житла, а тому змушена звернутись до суду з даними позовом.

Відповідно до положень ст. 106 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України), повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач має право у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування житловим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі 6-60цс12 додатково звернуто увагу на те, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч ч. 1, 2 ст. 64 ЖК Укураїни). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Фактично, позивач разом з чоловіком в 1969 року вселилась в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , маючі усі законні підстави, та користується даним житлом по сьогоднішній день. З 16.07.1971 року позивач зареєстрована в даній квартирі, що підтверджується відміткою в її паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 16.04.1996 року Нікопольським МВ УМВС України (а.с.19 зворот).

Отже, ОСОБА_1 , являючись членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , проживала разом з ним в зазначеній вище квартирі до моменту його смерті, продовжує там жити і після смерті чоловіка, користуючись усіма правами та виконуючі усі обов`язки, що випливають з договору найму цього житлового приміщення.

Відповідно до ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів. Крім того, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Дані положення зазначені в розділі IV Постанови ради Міністрів України РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

Відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається в матеріалах справи, квартира, в якій мешкає позивач, не відноситься до п.п. 2,5 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак відсутність ордеру є єдиною перепоною для реалізації її прав щодо приватизації зазначеної квартири.

Враховуючи той факт, що позивач є дружиною головного квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті стала головним квартиронаймачем зазначеної вище квартири, з 1969 року на постійній основі проживає та зареєстрована в ній, на законних підставах користується даною житловою площею та виконує обов`язки, що випливають з договору найму цього житлового приміщення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 29 ЦК України ст.ст. 61, 63, 104, 106 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Міська житлово-технічна інспекція», третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар - Н» про визнання наймачем квартири - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняти рішення щодо надання згоди Комунальному підприємству «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , договір найма квартири АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева