Ухвала

від 09.09.2024 по справі 206/4651/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4651/24

Провадження № 2-з/206/31/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

з участю секретаря Тимченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву виконуючого обов`язки міського голови ОСОБА_1 в інтересах Дніпровської міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «ДЖЕРМАН ДНІПРО» та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння.

Разом з позовною заявою представник Дніпровської міської ради подав заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити відповідачу ОСОБА_2 а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, яке складається з: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об?єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101).

Заяву мотивовано тим, що предметом розгляду даного позову, зокрема, є земельна ділянка, що розташована за абресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка належить Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

При досліджені правовстановлюючих документів на об?єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено, що первісне право приватної власності було протиправно зареєстровано приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на автозаправну станцію за ОСОБА_3 , номер запису про право власності - 32766779, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101.

Підставою виникнення права власності був дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 175/2010-04, виданий 20 липня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та декларація про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 14211022347, виданий 21 серпня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровській області.

Під час перевірки було встановлено, що реєстрація декларації про готовність об?єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-04 не здійснювалась.

В архіві Управління відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкту на АДРЕСА_1 .

Правовстановлюючі документи, на підставі яких за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію на АДРЕСА_1 , уповноваженим органом не видавались.

Зазначена земельна ділянка ОСОБА_3 міською радою в оренду чи користування не передавалась.

Зазначені факти були встановлені Верховним судом, про що відображено у постанові від 06.03.2024. При, цьому, провадження у справі N? 206/2033/20 у частині позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» про припинення права власності цього товариства на нерухоме майно - автозаправну станцію (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101) та скасування записів приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова Антона Олексійовича про іпотеку, про обтяження та про державну реєстрацію права власності на цей об?єкт за Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» було закрито та направлено справу для подальшого розгляду в цій частині до Господарського суду Дніпропетровської області.

Однак, під час надіслання справи для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) що підтверджується договором купівлі - продажу №601 від 15.04.2024.

Виходячи з вищенаведеного та той факт, що при здійснені правочину щодо набуття та відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , було здійснено з порушенням норм чинного законодавства та неодноразове його відчуження, на сьогодні, у випадку не застосування заходів заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тому представник Дніпровської міської ради просить задовольнити заяву та заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нежитлової будівлі.

Розглянувши заяву, дослідивши додані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 2 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В свою чергу у своїй постанові від 11 січня 2022 року у справі № 639/6347/18 Верховний суд зазначає, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що між Сторонами дійсно виник спір. У разі відчуження спірного майна виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.

Враховуючи наведене, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, яке складається з: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об?єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101) забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, яке складається з: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об?єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101).

Керуючись ст.ст.149-153, 157, 258-261, 263 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву виконуючого обов`язки міського голови ОСОБА_1 в інтересах Дніпровської міської ради про забезпечення позову -задовольнити.

Заборонити відповідачу ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об`єкт нерухомого майна, яке складається з: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на об?єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1891352612101).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Малихіна