Рішення

від 05.09.2024 по справі 404/3946/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3946/23

Номер провадження 2/404/860/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Шевчук Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», про поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , у травні 2023 року звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» від 01.05.2023 року № 165/О «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, за прогул без поважної причини 01.05.2023 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», та стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2023 року по день поновлення на роботі. В обгрунтування поданого позову зазначено, що наказом Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» від 01.05.2023 року № 165/О «Про звільнення» звільнено позивача за прогул без поважної причини 01 травня 2023 року. В оскаржуваному наказі зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 01.01.2023 року більше трьох годин без поважної причини. При цьому, останній зазначає, що 01 січня 2023 року позивач прибув на робоче місце, прийняв мобільний телефон та смартфон для зв`язку з бригадою швидкої допомоги та препарати наркотичних засобів, про що вчинив підписи у відповідних журналах. Приблизно о 09 год. 30 хв. 01 січня 2023 року сестра медична по поповненню та укомплектуванню медикаментами бригад ОСОБА_2 повідомила що у позивача виявлено 0,57 проміле алкоголю та повідомила про це генерального директора. Той в свою чергу, повідомив позивача, що він знімається з чергування та відстороняється від роботи, і запропонував останньому написати заяву про звільнення за власним бажанням. Проте, відповідно до висновку Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру у позивача ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Останній прибув на робоче місце та надав вищевказаний висновок, але йому повідомили, що даний висновок не має ніякого значення, так як питання щодо звільнення позивача вже вирішено. Позивач зазначає, що телефонній розмові з генеральним директором, останній повідомив його, що висновок з наркологічного диспансеру не потрібен, і знову запропонував позивачу подати заяву на звільнення за власним бажанням. 01 січня 2023 року ОСОБА_1 до роботи допущений не був. Відповідно до доповідної записки від 01.01.2023 року сестра медична ОСОБА_2 повідомила, що вона особиста здійснювала огляд на вміст парів алкоголю. А в акті від 01.01.2023 року старший лікар ОСОБА_3 зазначила, що саме вона здійснювала огляд позивача. Тобто, як вказує позивач, в доповідній записці та акті зазначені різні обставини. Отже, як зазначає позивач, він 01 січня 2023 року був присутній на робочому місці, проте до роботи допущений не був керівництвом Центру екстреної медичної допомоги, а тому у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме: прогул без поважних причин.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.30).

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов (вх. № 31856 від 30.08.2023 року), в якому останній заперечує проти задоволення позову, зазначає, що 01.01.2023 о 08:00 год. ОСОБА_1 заступив на добове чергування у складі бригади №111. На виконання вимог пункту 3 наказу виконуючого обов`язки генерального директора №124/о від 03.07.2020 року «Про проведення щозмінних медичних оглядів працівників» на позивача було покладено обов`язок пройти щозмінну перевірку ознак алкогольного сп`яніння перед початком робочої зміни, тобто до 08:00 год. 01.01.2023 року. Відповідно до відомостей з журналу реєстрації результатів проведення медичного огляду працівників підстанції №1, 01.01.2023 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд на вміст парів спирту етилового у повітрі, що видихається о 09:15 год. за допомогою Алкотестера, який зафіксував у позивача цифровий показник у 0,57 проміле алкоголю, що на 0,37 проміле перевищує допустимий показник, зазначений у пункті 3 Порядку щозмінної перевірки ознак алкогольного сп`яніння і медичних працівників, затвердженого наказом №124/о від 03.07.2020. Відповідач вказує, що позивач пройшов медичний огляд не до початку робочої зміни як це передбачено пунктом 3 наказу №124/о від а о 09:15 год., тобто через 01:15 год. після її початку, що свідчить про те, що позивач цілеспрямовано ухилявся від проходження медичного огляду до 08:00 год., станом на 08:00 год. показник парів етилового спирту у повітрі, що видихався позивачем був би ще більшим аніж зафіксований у 0,57 проміле. Відповідно до умов Порядку щозмінної перевірки ознак алкогольного сп`яніння медичних працівників, затвердженого наказом №124/о під підставами для визнання медичного працівника непридатним до виконання своїх функціональних обов`язків та вжиття відносно нього заходів, пов`язаних у тому числі з відстороненням від роботи є наявність цифрового показника алкометра більше 0,2 проміле. Так, враховуючи, що у позивача виявлено кратне перевищення допустимого показника парів спирту етилового, що видихається безпосередньо під час робочої зміни, а не до її початку, склалася ситуація з огляду на яку виникла необхідність у відібранні у позивача пояснень з приводу його алкогольного сп`яніння, направленні його на додатковий медичний огляд до профільного закладу охорони здоров`я та подальшому вирішенні питання про відсторонення позивача від роботи. Водночас відповідач зазначає, що ніякого відсторонення позивача від роботи не було, а були лише вжитті тимчасові організаційні зміни. В подальшому, позивачу запропоновано надати письмові пояснення з приводу обставин справи та у разі незгоди з результатами медичного огляду пройти відповідну перевірку на стан алкогольного сп`яніння в іншому медичному закладі при участі представника відповідача, однак позивач залишив кімнату медичного огляду і на роботу 01.01.2023 року він так і не повернувся. Протоколом комісії по розгляду доповідної записки старшого лікаря ЦОДУ ОСОБА_3 з приводу відсутності фельдшера з ОСОБА_1 на робочому місці від 01.05.2023 року, де комісією не встановлено поважних причин відсутності позивача на роботі 01.01.2023 року, та не отримано від позивача жодних документів, підтверджуючих поважність прогулу. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.33-55).

В свою чергу, позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив (вх. № 32929 від 07.09.2023 року) в якій останній зазначає, що позивача замінили іншим фельдшером. Вказує, що 01.01.2023року відбулося саме відсторонення позивача від роботи. Перевірка обставин справи за участю позивача розпочалась лише 02.01.2023 року відповідно до наказу №1/о на підставі доповідної старшого лікаря ОСОБА_3 від 02.01.2023 року, тобто 01.01.2023 жодних заходів крім відсторонення позивача від роботи не відбувалось. Саме, через недопущення позивача до роботи відповідачем, заміни його іншим працівником та фактичного відсторонення позивача від роботи, відповідач видав наказ про звільнення позивача через прогул. Крім того, посилається на те, що в порушення наказу №124/о від 03.07.2020 медичний огляд здійснений неповноважною собою, в матеріалах перевірки не міститься інформації про прилад, за допомогою якого здійснювався медичний огляд. Позивач вказує, що знаходився на робочому місці, але до виконання функціональних обов`язків допущений не був керівництвом Центру екстреної медичної допомоги, а тому у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку - прогул без поважних причин. В подальшому позивач потрапив до лікарні та перебував на лікуванні в умовах стаціонару до 11 січня 2023 року, а у потім перебував на амбулаторному лікуванні до 28.04.2023. Позивач прибув на робоче місце та надав пояснення від 01.05.2023 року у якому зазначав про висновок №1 від 01.01.2023 року та подавав висновок №1 від 01.01.2023 року, але йому повідомили, що даний висновок не має ніякого значення, так як питання щодо звільнення позивача вже вирішено. А відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги (а.с.56-66).

Через канцелярію суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 30560 від 18.07.2024 року) в якій останній просить суд стягнути на його користь з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2023 року в сумі 352324,98 грн. (а.с.95-107).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 серпня 2024 року визнано явку позивача, ОСОБА_1 , в судове засідання обов`язковою (а.с.112).

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. В судове засідання призначене на 05 вересня 2024 року позивач не з`явився, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 36541 від 05.09.2024 року) про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.119).

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову вказуючи на обставини викладені у відзиві на позов. В судове засідання призначене на 05 вересня 2024 року представник відповідача не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 36543 від 05.09.2024 року) про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.120).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Позивач починаючи з 16 лютого 1983 року по 01 травня 2023 року працював на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.8-10).

Відповідно до Витягу з графіку чергувань медичних працівників 111 бригади підстанції № 1 Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» за січень 2023 року, 01 січня 2023 року на добове чергування повинен був заступити ОСОБА_1 (а.с.44).

Відповідно до Порядку щозмінної перевірки ознак алкогольного сп`яніння медичних працівників (надалі Порядок) затвердженого наказом виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» від 03 липня 2020 року № 124/о (а.с.45), щозмінна перевірка ознак алкогольного сп`яніння медичних працівників проводиться і індивідуальному порядку.

За пунктом 3 Порядку підставами для визнання медичного працівника непридатним до виконання своїх функціональних обов`язків є такі відхилення: виявлення ознак перебування перевіряємого у стані алкогольного сп`яніння; при наявності цифрового показника алкометра більше 0,2 проміле.

Результати проведеної перевірки заносяться у журнал щозмінної перевірки ознак алкогольного сп`яніння медичних працівників, із обов`язковим вказанням прізвища, ім`я та по батькові перевіряємого, дати і часу перевірки, результату перевірки за наявності алкометра цифровий показник, який повинен бути пронумерований, прошнурований і скріплений печаткою. У разі виявлення ознак перебування медичного працівника у стані алкогольного сп`яніння, медичний працівник при необхідності надає першу невідкладну допомогу, а також робить запис в журналі амбулаторного прийому ф. 25/о повідомляє старшого лікаря зміни (підстанції № 1, 2), керівника структурного підрозділу (завідувачів підстанцій, старших фельдшерів), головного лікаря (пункт 4-5 Порядку).

Відповідно до журналу реєстрації результатів проведення медичного огляду працівників підстанції № 1, 01 січня 2023 року о 09 год. 15 хв. у ОСОБА_1 виявлено 0,57 проміле парів етилового спирту в повітрі, що видихаються (а.с.46).

Згідно доповідної записки сестри медичної по поповненню та укомплектуванню медикаментами бригад Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_2 при проведенні медичного огляду на вміст парів алкоголю на алкотестері 01 січня 2023 року о 09 год. 15 хв. у фельдшера виїзної бригади ОСОБА_1 виявлено 0,57 проміле. Повідомлено старшого лікаря ОСОБА_4 , про що зроблено запис в журналі та підпис фельдшера ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до акту від 01 січня 2023 року складеного 09 год. 20 хв. складеного старшим лікарем ОСОБА_3 та сестрою медичною по поповненню та укомплектуванню медикаментами бригад ОСОБА_2 , під час проведення медичного огляду на вміст парів алкоголю на алкотестері 01 січня 2023 року о 09 год. 15 хв. у фельдшера виїзної бригади ОСОБА_1 виявлено 0,57 промілей парів етилового спирту в повітрі, що видихаються. ОСОБА_1 факт вживання алкоголю підтвердив, з показниками алкометру згоден, про що свідчить його підпис в журналі реєстрації результатів проведення медичного огляду працівників. ОСОБА_1 було запропоновано пройти в наркологічному диспансері освідчення, на що він ніяк не відреагував. Пояснення щодо появи на робочому місці після вживання алкоголю озвучив як «так получилось» після чого самовільно залишив місце роботи (а.с.14).

Згідно акту від 01 січня 2023 року складеного 0 11 год. 15 хв. старшим лікарем ОСОБА_3 та сестрою медичною по поповненню та укомплектуванню медикаментами бригад ОСОБА_2 , фельдшер з МНС ОСОБА_1 відсутній у кімнаті перебування бригад екстреної медичної допомоги між викликами у автомобілі екстреної медичної допомоги (бортовий номер 111). До кімнати поповнення бригад медикаментами та ВМП не з`явився, до ЦОДУ не телефонував (а.с.15).

Натомість у відповідності до висновку № 1 від 01 січня 2023 року виданого Комунальним некомерційним підприємством «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за зверненням громадянина, ОСОБА_1 оглянутий лікарем наркологом 01 січня 2023 року о 11 год. 20 хв., та ознак алкогольного сп`яніння не виявлено (а.с.28).

Згідно доповідної старшого лікаря ОСОБА_3 у зв`язку із фактом вживання алкоголю і показниками алкометра у розмірі 0,57 проміле парів етилового спирту в повітрі, що вдихаються у фельдшера з МНС ОСОБА_1 , для забезпечення посту керівником бригади № НОМЕР_2 була тимчасово призначена фельдшер з МНС ОСОБА_5 . Оскільки щодо свого стану здоров`я, місця перебування ОСОБА_1 ні до кого не звертався, на території Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» не перебуває, ОСОБА_5 продовжує перебувати керівником бригади № 111 до 02 січня 2023 року до 08 год. 00 хв. (а.с.16).

На засіданні комісії по розгляду доповідної старшого лікаря ЦОДУ ОСОБА_3 з приводу відсутності фельдшера з МНС ОСОБА_1 на робочому місці у зв`язку із виявленням перевищення допустимого показника парів етилового спирту у повітрі, що видихається під час проведення щозмінного медичного огляду медичних працівників на розгляд генеральному директору Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» О. Ярошенко поставлено питання щодо притягнення фельдшера з МНС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування відносно нього співрозмірний вчиненому проступку вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (протокол від 03 січня 2023 року; а.с.18).

01 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» пояснення, в яких зазначив, що 01 січня 2023 року був відсторонений від роботи, через підозру на вживання алкоголю. Через це вимушений був звернутись в наркологічний диспансер, де пройшов обстеження черговим лікарем наркологом. У зв`язку із підвищенням артеріального тиску на робоче місце повернутись не зміг. 02 січня 203 року направлений на стаціонарне лікування (а.с.19).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 20 відділення гострої судинної неврологічної патології № 1 (380) Комунального некомерційного підприємства «міська лікарня швидкої медичної допомоги Кіровоградської міської ради» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні починаючи з 02 січня 2023 року по 11 січня 2023 року (а.с.62). Виписаний зі стаціонарного лікування, на подальше амбулаторне лікування.

Згідно протоколу від 01 травня 2023 року комісії по розгляду доповідної старшого лікаря ЦОДУ ОСОБА_3 з приводу відсутності фельдшера з МНС ОСОБА_1 на робочому місці від 01 травня 2023 року, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 02 січня 2023 року по 28 квітня 2023 року комісія не мала можливості ознайомити ОСОБА_1 з матеріалами справи та витребувати пояснення щодо відсутності останнього на робочому місці. 01 травня 2023 року ОСОБА_1 надав пояснення щодо відсутності його на робочому місці 01 травня 2023 року, однак поважність причин такої відсутності не виявлено, документів підтверджуючих факт поважної причини відсутності не має. Тому на розгляд генеральному директору Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» О. Ярошенко поставлено питання щодо притягнення фельдшера з МНС підстанції № 1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування відносно нього співрозмірний вчиненому проступку вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (а.с.20).

Відповідно до наказу № 165/О від 01 травня 2023 року звільнено ОСОБА_1 фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а саме: за прогул без поважних причин (а.с.12).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначили, що під час проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного працівників у фельдшера екстреної медичної допомоги, 01 січня 2023 року у ОСОБА_1 було виявлено 0,57 промілей парів етилового спирту в повітрі, що видихаються. Останньому було запропоновано пройти повторний огляд у наркологічному диспансері, на що той відмовився та покинув приміщення. Оскільки, ОСОБА_1 на території Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» не було, прийнято рішення для подальшого укомплектування та функціонування бригади екстреної медичної допомоги, передати добове чергування керівника бригади екстреної медичної допомоги ОСОБА_5 . В подальшому, після виходу ОСОБА_1 з лікарняного, йому було запропоновано надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці 01 січня 2023 року. Проаналізувавши подані пояснення на засіданні комісії було вирішено поставити на розгляд головного директора Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 01 січня 2023 року повинен був приступити до добового чергування керівником бригади № 111 екстреної медичної допомоги, прийшовши як завжди на медичний огляд щодо перевірки алкогольного сп`яніння, поставив підпис у журналі, та почав проходити огляд, де останнього було повідомлено про виявлення у нього 0,57 промілей парів етилового спирту в повітрі, що видихаються, та повідомлено його про відсторонення від чергування у зв`язку із отриманими результатами. Як зазначив позивач в судовому засіданні, що не погодившись з отриманими результатами, знаючи, що на сьогодні він відсторонений від чергування, останній звернувся до наркологічного диспансеру, де пройшов обстеження черговим лікарем наркологом, та отримав висновок про відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння, про що отримав висновок. Після чого зателефонував до генерального директора та повідомив про отриманні результати, на що той сказав, що даний висновок нічого не дасть та запропонував ОСОБА_1 подати заяву про звільнення за власним бажанням. На підставі вказаних подій, як зазначає позивач у нього піднявся тиск та погіршилось самопочуття, він попрямував додому де намагався зателефонувати до сімейного лікаря, але оскільки це був святковий день, лікар слухавку не взяла. 02 січня 2023 року позивач звернуся повторно до сімейного лікаря, яка оглянувши його запропонувала звернутись до стаціонару. Після чого, як зазначає позивач, він був госпіталізований до відділення гострої судинної неврологічної патології № 1.

Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 Кодексу законів про працю України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18; упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому, власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при звільненні позивача з підстав пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України відповідачем не проведено об`єктивне з`ясування обставин, не дотримано процедуру такого звільнення, а саме: о 09 год.15 хв. у позивача було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому вже об 11 год. 15 хв. відповідачем складено акт про відсутність позивача на робочому місці та прийнято рішення передати повноваження позивача до іншого лікаря. Тобто з моменту виявлення можливих ознак алкогольного сп`яніння у позивача до моменту складання акту про його відсутність на робочому місці пройшло лише 2 години, що прямо суперечить нормам пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а також свідчить про упередженість відповідача.

Відповідачем не дотримана процедура Порядку щозмінної перевірки ознак алкогольного сп`яніння медичних працівників, а також не доведені обставини щодо направлення позивача на дообстеження до закладу охорони здоров`я, який проводить огляд на стан алкогольного сп`яніння, відтак не прийняття довідки позивача про відсутність стану алкогольного сп`яніння є безпідставним. Всі інші доводи, викладені відповідачем в позовній заяві та підтриманні в судовому засіданні представником відповідача (щодо можливого падіння показника проміле під час проходження огляду позивача в Кіровоградському обласному наркологічному диспансері № 1; не встановлення особи працівником Кіровоградського обласного наркологічного диспансера № 1 під час проходження огляду позивачем), не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, у відзиві викладені суперечливі обставини щодо відсторонення позивача від роботи.

Отже, суд вважає, що відповідачем не дотримані передбачені Кодексом законів про працю України вимоги щодо звільнення позивача з займаної посади з підстав пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України

Таким чином, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем не спростовані зазначені позивачем обставини та подані ним докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на займаній посаді, є такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2023 року по день поновлення на роботі.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Позивач був звільнений із займаної посади з 01 травня 2023 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є березень 2023 року та квітень 2023 року, загалом 43 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 1030,19 грн. (44298,38 грн.) / (23 дн.+20 дн.) ).

При цьому, період звільнення позивача з 01.05.2023 року і по день поновлення на роботі - 05.09.2024 року становить 351 робочий день.

Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2023 року і по день поновлення на роботі - 05.09.2024 року становить 361596,69 грн. ( 1030,19 грн. х 351 дн.), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу: 01.05.2023 року і по день поновлення на роботі - 05.09.2024 року в сумі 361596,69 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16визначиладокази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Усатенко В.Ю., на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2023 року (а.с. 102), додаткову угоду від 15.05.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2023 року (а.с.103), квитанція до прибуткового касового ордера № 163 від 17.07.2024 року, відповідно до якої позивач сплатив за професійну правничу допомогу 10000,00 грн. (а.с.105).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем підтверджена сплата 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнений від сплати судового збору, та враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягає стягнення в дохід держави судовий збір в загальній сумі 4689,57 грн., а саме 1073,60 грн. за позовну вимогу немайнового характеру про поновлення на роботі, та 36159,67 грн. за позовну вимогу майнового характеру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 139, 149, 235 Кодексу законів про працю України, статтями 10, 11, 76-81, 137-141, 258, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», про поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» від 01.05.2023 року № 165/О «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, за прогул без поважної причини 01.05.2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції № 1 станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 361596,69 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» на користь держави судовий збір в сумі 4689,57 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складння повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальний некомерційний підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», код ЄДРПОУ 38540447; місцезнаходження: 25009, місто Кропивницький, вулиця Любомира Гузара, будинок № 56;

Повний текст рішення суду складено 10.09.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда