Постанова

від 03.09.2024 по справі 211/964/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7225/24 Справа № 211/964/22 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/964/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Остапенко В.О., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року, яке ухвалене суддею Середньою Н.Г.в місті Кривому Розі Дніпропетровської областіта повне судове рішення складено 15 лютого 2023року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що з 30.04.2020 він працював у ДП «Криворізьке лісове господарство» на посаді головного лісничого, в той же день ним було подано заяву про прийняття його в члени Первинної профспілкової організації, де протоколом від 05.11.2020 його призначено головою профспілки.

Наказом № 23К від 24.12.2021 його звільнено з посади з 31 грудня 2021 року, у зв`язку з реорганізацією даного підприємства, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, копію наказу він отримав 04 січня 2022 року.

Звільнення вважає незаконним та таким, що порушує його трудові права, з огляду на наступне.

27.09.2021 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 582 про припинення ДП «Криворізьке лісове господарство» та затверджено склад комісії з припинення, згідно з яким підприємство припиняється шляхом приєднання до ДП «Дніпровське лісове господарство», термін припинення до 31.12.2021.

ДП «Криворізьке лісове господарство» видано 28.09.2021 наказ № 75 про ознайомлення працівників з наказом від 27.09.2021 № 582, згідно з яким всіх працівників необхідно було ознайомити із наказом про реорганізацію під особистий підпис, однак його ознайомлено не було.

06.10.2022 головою комісії з припинення було надано лист від 29.09.2021 № 275/1 про вивільнення працівників підприємства у зв`язку з припиненням діяльності підприємства, шляхом реорганізації у IV кварталі 2021 року. У листі вказано додатки, серед яких список працівників, які підлягають вивільненню, однак, цей список головою комісії так наданий і не був.

Відповідачем не було дотримано вимоги ст. 43 КЗпП України та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки не було направлено ППО ДП «Криворізьке лісове господарство» обґрунтоване письмове подання, яке має розглянути первинна профспілкова організація. Натомість, відповідачем було направлено лист, у якому не повідомлено кількість та категорії працівників, яких може стосуватись звільнення, не вказано чіткі терміни проведення звільнень, а також не проведено консультації з профспілкою про заходи запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Трьохмісячного строку щодо повідомлення профспілки відповідачем також дотримано не було. Згідно пункту 4.2. Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України і профспілкою працівників лісового господарства України на 2021-2025 р.р., якщо на підприємствах виникає обґрунтована необхідність скоротити більше 10 відсотків чисельності працівників (одноразово або протягом року), то рішення про це приймається роботодавцем спільно з профспілковим комітетом після погодження з Держлісагенством і ЦК профспілки. Доказів на підтвердження дотримання вказаних вимог галузевої угоди відповідачем не надано. У зв`язку з не усуненням відповідачем порушень вимог трудового законодавства, 16.11.2021 головою профспілки направлено черговий лист відповідачу про відсутність у первинної профспілкової організації попереднього штатного розпису об`єднаного підприємства, не проводиться подання на працівників, які підлягають вивільненню у зв`язку з реорганізацією підприємства, що є порушенням статті 43 КЗпП України з проханням провести дії, направлені на виправлення ситуації, однак відповіді так і не отримано. 24.12.2021 відповідачем направлено лист профспілці про настання 31.12.2021 дати припинення підприємства з проханням профспілки дати згоду на звільнення за п. 1 статті 40 КЗпП України 31 грудня 2021 року тих працівників, які відмовились від переведення у ДП «Дніпровське лісове господарство» на іншу посаду із дорученням списку працівників, які відмовились, у якому зазначено і його дані. Відповідь на звернення відповідача була надана профспілкою 28.12.2021 та повідомлено про відсутність дотримання вимог трудового законодавства стосовно реорганізації підприємства, однак не дочекавшись відповіді профспілки та розгляду профспілкою ініційованого відповідачем питання, його було звільнено з посади 31 грудня 2021 року.

Крім того, 29.10.2021 йому було вручено повідомлення про вивільнення без номеру та дати, де зазначено, що посада, яку він займав, підлягає скороченню з 31.12.2021, тому він підлягає звільненню на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано йому з початку 2022 року іншу посаду вже на реорганізованому підприємстві 1,0 ставки інженера лісових культур І категорії у ДП «Дніпровський лісгосп». Однак, питання щодо пропозиції іншої роботи може бути розглянуто лише після затвердження та введення в дію структури та штатного розпису реорганізованого підприємства, однак ні станом на дату попередження, ні на дату звільнення, штатний розпис відповідача був відсутній, у зв`язку з чим його проекту також не було надано профспілці.

З копії наказу про звільнення від 24.12.2021 вбачається, що позивач ознайомлений з наказом під підпис та отримав його копію 04.01.2022, вже після свого звільнення, що є порушенням вимог частини першої статті 47 КЗпП України.

До того ж, згідно наказу № 23-К від 24 грудня 2021 року, його звільнено з роботи із посади головного лісничого Центральної садиби, хоча із затвердженого штатного розпису відповідача від 13.07.2021, посади «головний лісничий Центральної садиби» у відповідача не існує.

Протиправна поведінка відповідача завдала йому тривалих душевних страждань, які проявились у погіршення фінансового становища його та його сім`ї, так як зарплата за місцем роботи була єдиним джерелом для їх існування. У зв`язку з депресією, пов`язаною із звільненням із роботи, погіршився стан його здоров`я. Було принижено його честь та професійну гідність, він змушений був звертатись за правовою допомогою до адвоката та нести додаткові витрати.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд поновити його на посаді головного лісничого, стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2021 по дату винесення рішення та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету споруна стороні відповідача, Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство».

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2022 року, за клопотанням позивача, замінено первісного відповідача Державне підприємство «Криворізьке лісове господарство»належним відповідачем Державним підприємством «Дніпровське лісове господарство».

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничогоДержавного підприємства «Дніпровське лісове господарство».

Стягнуто з Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі195 405,12 грн, без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 5 000 гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 977 гривень 20 коп.

Допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботіта стягнення середнього заробітку за місяць.

Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2023 року стягнуто з Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 7 000 гривень 00 коп.

В апеляційній скарзі Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач працював на посаді головного лісничого ДП «Криворізьке лісове господарство», та згідно Постанови КМУ від 16.09.2009 №976 така посада прирівнюється до посади заступника начальника, першого заступника підприємства. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №521 прийнято рішення про припинення ДП «Криворізьке лісове господарство», шляхом приєднаня до ДП «Дніпровське лісове господарство». ДП «Криворізьке лісове господарство» видано наказ про ознайомлення працівників із наказом про реорганізацію, для чого були проведені збори працівників, на яких позивач ОСОБА_1 , який у цей час перебував у відпустці, був присутнім у якості голови профспілки «Криворізький лісгосп». Всі працівники після зборів пдписалися про ознайомлення із наказом, однак ОСОБА_1 відмовився від підпису, мотивуючи свою позицію тим, що на зборах він перебував неофіційно, адже офіційно він перебуває у відпустці. Копія протоколу наявна в матеріалах справи, однак суд першої інстанції не дав їй належної оцінки.

29.09.2021 року Голова комісії з припинення ДП «Криворізьке лісове господарство» звернувся до профспілки з повідомленням про наступну реорганізацію та майбутнє вивільнення працівників, однак цей лист було зареєстровано лише 06.10.2021, що, на переконання апелянта, вчинено у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 заздалегідь прорахував, що реєстрація листа 06.10.2021 буде свідчити про порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

29.10.2021 позивачеві під підпис було вручено повідомлення про звільнення з 31.12.2021. Також, позивачеві було запропоновано посаду у ДП «Дніпровське лісове господарство», однак він 10.12.2021 року подав заяву про скорочення строку попередження та звільнення з посади з 13.12.2021 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про відсутність у позивача бажання продовжувати роботу та його звільнення було проведено правомірно.

23.12.2021 роботодавець звернувся до профспілки для наданя згоди на звільнення працівників, які відмовилися від переведення до ДП «Дніпровське лісове господарство», у том числі й щодо ОСОБА_1 , та 28.12.2021 було отримано відмову профспілки.

Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 , був одночасно представником роботодавця та Головою профспілки, що є порушенням статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Крім того, зазначають про незгоду з висновками суду першої інстанції про завдання позивачеві моральних страждань, адже матеріалами справи підтверджено, що порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не було, більш того, він сам виявив бажання припинити трудові відносини.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - Денисенко Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , та його представника адвоката Іщенко Ю.П., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 30 квітня 2020 року прийнятий на посаду головного лісничого Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» (а.с. 8 копія наказу) та на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 582-к «Про звільнення у зв`язку з реорганізацією даного підприємства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України», звільнений з посади головного лісничого Центральної садиби 31 грудня 2021 року, що підтверджується наказом № 23-К від 24 грудня 2021 року (а.с. 13 копія наказу).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 з посади головного лісничого на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України, відповідачем не дотримано вимогстатті 49-2 КЗпП України, зокрема, у межах строку попередження про наступне вивільнення (11 червня 2021 року) не запропоновано позивачу усі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, а запропоновано лише посаду інженера лісових культур в ДП «Дніпровський лісгосп». Крім того, суд зазначив, що відповідачем не надано до суду доказів дотримання ДП «Криворізьке лісове господарство» положень статті39«Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», статті42 КЗпП України, відповідно до яких профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників розглядається подання роботодавця про надання погодження на звільнення у зв`язку з масовим скороченням штату працівників відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП Українита надається згода на звільнення працівників.

Оскільки, звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що на його користь з відповідача ДП «Дніпровське лісове господарство» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до статті 235 КЗпП України.

Також, суд, враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, зазначених у тексті позовної заяви, їх тривалість, вважав можливим стягнути з ДП «Дніпровське лісове господарство» 5000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 43 Конституції України,громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст.2,36,40,41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням запунктом 1 частиною першоюстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація абоперепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18, провадження № 61-13980св19.

Як убачається із матеріалів справи, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 582 від 27.09.2021 «Про припинення Державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» шляхом приєднання до Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тобто на підприємстві відповідача відбулась зміна в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників на підприємстві відповідача.

Разом з тим, частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення працівника з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача ОСОБА_1 не було персонально ознайомлено з попередженням про те, що займана ним посада підлягає скороченню у зв`язку з реорганізацією підприємства, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, на момент звільнення позивача із займаної посади, відповідачем не було виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Так, матеріалами справи підтверджено, що, у межах строку попередження про наступне вивільнення, позивачу ОСОБА_1 не було запропоновано усі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, а запропоновано лише посаду інженера лісових культур в ДП «Дніпровський лісгосп».

При цьому, в апеляційній скарзі Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", посилаючись на незаконність та необгрунтваність рішення суду, не спростовує висновок суду першої інстанції в цій частині та не надає жодниж належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76-81 ЦПК України, на підтвердження факту належного виконання роботодавцем вимогстатті 49-2 КЗпП України.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 582-к та наявніть, у зв?язку з цим, підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лісничогоДержавного підприємства «Дніпровське лісове господарство».

Крім того, як вірно враховано судом, відповідачем не надано до суду доказів дотримання ДП «Криворізьке лісове господарство» положень статті39«Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», статті42 КЗпП України, відповідно до яких профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників розглядається подання роботодавця про надання погодження на звільнення у зв`язку з масовим скороченням штату працівників відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП Українита надається згода на звільнення працівників.

Оскільки, звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до статті 235 КЗпП України, у розмірі 195 405,12 грн., який в апеляційній скарзі не спросовано, як і не наведено власного розрахунку.

При відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції правильно застосував статтю 237-1 КЗпП України, якоюпередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах«Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що при визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованогоконституцієюправа на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача належить стягнути на користь позивача компенсацію моральної шкоди, оскільки неправомірними діями відповідача щодо безпідставного звільнення, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, у зв`язку з необхідністю докладання значних зусиль протягом тривалого часу для відновлення своїх прав на працю, що потягло за собою зміну звичного укладу життя позивача.

Погоджується колегія суддів і з розміром морального відшкодування, який визначений судом першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та відповідає принципу розумності та справедливості.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: