Ухвала

від 09.09.2024 по справі 910/1136/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"09" вересня 2024 р. Справа№ 910/1136/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024, повний текст якого складено та підписано 21.05.24

у справі № 910/1136/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Фасад»

про розірвання договору та стягнення 18 452 544 грн

В С Т А Н О В И В :

26.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Фасад» про розірвання договору та стягнення 18 452 544 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1136/24 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової мсправи між суддями від 07.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1136/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

19.08.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 вказану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутність доказів сплати судового збору у розмірі 419 724,23 грн. Роз`яснено скаржнику його право на усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали та попереджено скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).

Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Матеріали справи свідчать, що оскаржуване рішення ухвалено Господарським судом міста Києва 13.05.2024, повний текст якого складено та підписано 21.05.2024. Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення є 10.06.2024.

Водночас, 21.05.2024 до електронного кабінету було доставлено апелянту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» повний текст оскарженого рішення (а.с. 71, т. 2).

Отже, апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду, тобто до 10.06.2024.

Однак, апеляційну скаргу подано 05.08.2024, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції майже на два місяці.

При подані апеляційної скарги, апелянт зазначив, що він дізнався про оскаржене рішення лише 23.07.2024, після ознайомлення його нового адвоката - Білої Я.Г. з матеріалами справи, а попередній його адвокат - Коваленко М.С. не повідомила про прийняття судового рішення у цій справі. Також, апелянт зазначив, що у нього виникли труднощі зі входом до електронного кабінету. Апелянт зазначив, що підставою для зміни його адвоката стало те, що 28.06.2024 він отримав претензію від відповідача №05/06 від 05.06.2024 та 01.07.2024 надіслав адвокату Коваленко М.С. лист №01/07.24 від 01.07.2024 про надання інформації у справі №910/1136/24. 03.07.2024 адвокат Коваленко М.С. отримала цей лист, однак не повідомила про результати розгляду у цій справі.

Колегією визнано зазначені в апеляційні скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та запропоновано скаржнику вказати інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

04.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній виклав клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування пропущеного строку на подання апеляційної скарги скаржник не навів інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, апелянт повторно стверджує про те, що 03.07.2024 адвокат Коваленко М.С. отримала лист позивача №01/07.24 від 01.07.2024 про надання інформації у справі №910/1136/24, однак не повідомила про результати розгляду у цій справі, що стало підставою для припинення повноважень з адвокатом Коваленко М.С. При цьому, апелянт зазначає, що директор та працівники товариства не володіють юридичними знаннями, а тому звернулись за допомогою до іншого адвоката - Білої Я.Г. та уклали з нею договір на представництво інтересів позивача. 23.07.2024 адвокат Біла Я.Г. ознайомилась з матеріалами справи.

Розглянувши наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження та додані докази на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Як вже було зазначено, апелянт стверджує, що він не знав про завершення розгляду справи, оскільки його адвокат - Коваленко М.С. не повідомила йому про це.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи наявні докази отримання 21.05.2024 апелянтом повного тексту оскарженого рішення в його електронному кабінеті. В апеляційній скарзі скаржником не заперечується наявність у нього електронного кабінету.

Водночас, апелянтом не підтверджено жодним чином його твердження про те, що у нього були труднощі зі входом до електронного кабінету. В апеляційній скарзі скаржник не заперечує щодо отримання ним повного тексту оскарженого рішення в його електронному кабінеті.

Отже, твердження апелянта про те, що він не знав про завершення розгляду цієї справи спростовуються матеріалами справи.

Крім того колегія суддів враховує, що в судовому засіданні 13.05.2024, в якому було постановлено оскаржене рішення, був присутній представник позивача - Коваленко М.С. При цьому, апелянт додає лист-повідомлення №23/07.24 від 23.07.2024 про припинення відносин представництва з цим адвокатом.

Отже, наведене свідчить, що з дня прийняття рішення - 13.05.2024 до дня припинення повноважень - 23.07.2024 адвокат Коваленко М.С. здійснював представництво позивача. Наведене не спростовується позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що він не міг знати про розгляд справи в Господарському суді Київської області за його участі не є доведеними.

Наведені скаржником обставини зумовлені його суб`єктивною поведінкою і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Строк пропуску строку на апеляційне оскарження є значним. В той же час, заявником не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що за такий тривалий час він не мав об`єктивної можливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Таким чином, колегія вважає, що наведене не свідчать про наявність перешкод для подання апеляційної скарги у встановлений строк з моменту отримання повного тексту оскарженого рішення у справі № 910/1136/24.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, оскільки інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку, заявлене клопотання не містить, а тому, поважних підстав для відновлення пропущеного строку не вбачається та не встановлено судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1136/24 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Враховуючи наведене, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» про відстрочення сплати судового збору наразі не розглядається.

Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1136/24.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1136/24.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна компанія «Нівелір» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1136/24 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.

Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова