Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/19154/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/19154/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Цяпа І.М. (керівник)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.05.2024)

у справі № 910/19154/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс"

до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба Колії"

про стягнення 3 702 864,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" від 22.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19154/23. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба Колії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив зі встановлених обставин та складності справи, кількості засідань під час розгляду справи в суді першої інстанцій, у яких представник позивача - адвокат Горбачов О.О., брав участь, та часу розгляду справи, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, умов договору, принципів співмірності та розумності судових витрат, зменшивши заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофорс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23. Ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба Колії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення не враховано те, що:

- представник позивача при розгляді справи брав участь в сукупності п`ятьох судових засіданнях, які неодноразово відкладалися через неявку відповідача, а не в одному судовому засіданні, як зазначив місцевий господарський суд;

- відповідачем у клопотанні, про зменшення витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не надано жодних доказів неможливості покладання на відповідача наведених вище витрат;

- сума позовних вимог складає 3 702 864,00 грн, а той час як понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають близько 1,35% від суми позовних вимог. Тобто, на думку позивача, таке відсоткове співвідношення є справедливим, зважаючи на значення справи.

З огляду на викладене, позивач вважає, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн є такими, які документально підтверджені.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Відповідач частково не погоджується з розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на переконання відповідача дана справа не є складною.

При цьому, відповідач зазначає, що в матеріалах позову відсутні документи, які не містять детальний опис виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), а інші документи в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу професійну допомогу, на думку відповідача, унеможливлюють здійснити моніторинг ринку цін за аналогічними послугами та об`єктивно перевірити наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок вказаних юридичних послуг.

Короткий зміст письмових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях, позивач повністю підтримує свою правову позицію викладену ним у апеляційні скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19154/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024.

В судове засідання, яке відбулося 04.09.2024, з`явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце повідомлявся належним чином, шляхом направлення йому ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а також зважаючи на те, що відповідачем у відзиві викладена його правова позиція щодо апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які долучені до матеріалів справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технофорс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі його відокремленого підрозділу "Служба Колії" (відповідача) 3 702 864,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі № 910/19154/23 позов позивача задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 702 864,00 грн основної заборгованості та 55 542,96 грн судового збору.

До суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 50 000,00 грн.

В свою чергу, від відповідача до місцевого господарського суду надійшло клопотання зменшення розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

В подальшому, до суду першої інстанції від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" від 22.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19154/23. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба Колії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткове рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2023 між позивачем та Адвокатським бюро "Горбачов Ло" (далі - бюро) було укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір), за умовами якого останнє зобов`язалося надати позивачу правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в господарській справі про стягнення заборгованості за договором від 06.06.2023 № 52.23-130, укладеним з відповідачем.

За умовами п. 2.2.1 договору безпосереднє представництво інтересів позивача від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Горбачов О.О.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору розмір гонорару, який позивач сплачує бюро за надану правову допомогу, складає 50 000,00 грн, до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції включно. Позивач на підставі виставленого рахунку-фактури, протягом 30-ти календарних днів вносить гонорар на розрахунковий рахунок бюро. Засвідченням факту належного надання послуг за цим договором є акт прийому-передачі послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін. Акт повинен бути наданий позивачу в двох екземплярах не пізніше 2-х календарних днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції. У разі відсутності зауважень до послуг, позивач повинен підписати акт протягом 3-х календарних днів та повернути один екземпляр акта бюро, або в той же строк надати зауваження до послуг. У такому разі сторони додатково погоджують порядок усунення виявлених недоліків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 20.11.2024 (п. 4.1 договору).

На виконання вказаних приписів договору бюро виставило позивачу рахунок-фактуру на оплату відповідних послуг від 27.11.2023 на суму 50 000,00 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 05.12.2023 № 1324.

Також на виконання умов зазначеного договору уповноваженими представниками його сторін був підписаний акт прийому-передачі послуг від 19.04.2024. З даного акта вбачається, що вартість витрат на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн складається з: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань; складання документів правового характеру; складання процесуальних документів; представництво та захист інтересів клієнта в суді.

На підтвердження того, Горбачов О.О. є адвокатом, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.06.2022 серії КС № 10644/10, оригінал ордеру від 08.12.2023 серії АІ № 1501081 та копія ордеру від 19.04.2024 серії АІ № 1589438, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів позивача в суді.

Судова колегія враховує, що за п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, ч.ч. 4 -6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

Разом з тим, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Суд касаційної інстанції неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам ст.ст. 73, 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Отже, враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись ст.ст. 2, 80, 123, ч. 4 ст. 126, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у місцевому господарському суді.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23 підлягає скасуванню.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, дана скарга позивача підлягає задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення скасуванню.

Судовий збір

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/19154/23 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" від 22.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19154/23 задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба Колії" (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 7/9; ідентифікаційний код 03328712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофорс" (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, Н/П № 43; ідентифікаційний код 36560388) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/19154/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 10.09.2024 після повернення головуючого судді Іоннікової І.А. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко