Постанова

від 10.09.2024 по справі 910/1499/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 910/1499/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 (повний текст складено 03.06.2024)

у справі № 910/1499/24 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Фермерського господарства «Дар»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 54 707,86 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Фермерське господарство «Дар» (далі - ФГ «Дар») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») 54 707,86 грн недоплаченого страхового відшкодування.

На обґрунтування заявлених вимог ФГ «Дар» посилається на виплату йому ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування у значно меншому розмірі, з порушенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ФГ «Дар» 54 707,86 грн страхового відшкодування та 3 028,00 грн судового збору.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 54 707, 86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, ПрАТ «УПСК» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ФГ «Дар» до ПрАТ «УПСК» відмовити. Стягнути з ФГ «Дар» на користь ПрАТ «УПСК» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу та судовий збір за подання апеляційної скарги.

На обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ «УПСК» зазначає, що суд безпідставно стягнув з нього доплату страхового відшкодування на підставі документів, що підтверджують фактично понесені витрати на ремонт автомобіля (без урахування зносу), оскільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди винна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Тобто у цьому випадку позивач має право вимоги до винної у ДТП особи.

ПрАТ «УПСК» зазначає, що розмір страхового відшкодування був визначений на підставі звіту №116.23E SOS_-230404-258012 про визнання вартості майна, при цьому коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого транспортного засобу складає 0,5767, а згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов`язані з ремонтом транспортного засобу, відшкодовуються з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.

Позиції учасників справи.

Від ФГ «Дар» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1499/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «УПСК» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 до надходження матеріалів справи №910/1499/24.

27.06.2024 матеріали справи № 910/1499/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «УПСК» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/1499/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Постанову складено після виходу колегії суддів з відпустки 02.09.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

26.08.2021 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля КІА SORENTO, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ФГ «Дар» згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , та автомобіля KIA RIO, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль КІА SORENTO, д.н.з. НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 07.09.2021 у справі №372/3284/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «УПСК» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 9722405 від 25.04.2021.

24.09.2021 ФГ «Дар» подало до страховика винної у ДТП особи - ПрАТ «УПСК» - заяву про страхове відшкодування.

Враховуючи пошкодження, які в результаті ДТП завдані автомобілю КІА SORENTO, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач звернувся до офіційного дилера «КІА» - ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», Філія «Автоцентр на Столичному», котре склало рахунок-фактуру №0000025058 від 26.10.2021, відповідно до якого вартість необхідних ремонтних робіт (вартість запчастин та вартість робіт) становить 90 166,97 грн.

26.10.2021 платіжним дорученням №507 позивач сплатив ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» 90 166,97 грн за ремонт і запчастини згідно з рахунком №0000025058 від 26.10.2021.

21.10.2021 ПрАТ «УПСК» виплатило ФГ «Дар» 26 506,35 грн страхового відшкодування.

20.12.2021 ФГ «Дар» звернулось до ПрАТ «УПСК» із заявою, у якій просило надати обґрунтований та детальний розрахунок розміру страхового відшкодування, сплаченого йому у розмірі 26 506, 35 грн.

Зазначена заява залишена ПрАТ «УПСК» без відповіді та виконання.

29.03.2023 у зв`язку з ненаданням ПрАТ «УПСК» відповіді на його заяву від 20.12.2021, ФГ «Дар» звернулось до Національного банку України зі скаргою про порушення ПрАТ «УПСК» вимог законодавства про фінансові послуги.

29.03.2023 ФГ «Дар» також звернулось ПрАТ «УПСК» із заявою-вимогою переглянути рішення відповідача про виплату страхового відшкодування у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, в частині відшкодування ПДВ та незастосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до п.7.38 Методики (автомобілю на момент ДТП - 5 років), оскільки страхову виплату у розмірі 26 506,35 грн проведено з порушенням наведених вище норм законодавства у значно меншому розмірі.

12.04.2023 ПрАТ «УПСК» доплатило ФГ «Дар» 8 952,76 грн страхового відшкодування.

Посилаючись на проведення ПрАТ «УПСК» виплати страхового відшкодування у значно меншому розмірі та з порушенням вимог чинного законодавства, ФГ «Дар» звернулось з позовом у справі, що розглядається та просить стягнути з ПрАТ «УПСК» 54 707,86 грн недоплаченого страхового відшкодування, виходячи з розрахунку: 90166,97 грн з урахуванням ПДВ, яке становить 15 027, 83 грн (платіжне доручення про оплату №507 від 26.10.2021 за ремонт і запчастини згідно рахунку №0000025058 ), - 26 506,35 грн (сплачена частина страхового відшкодування 21.10.2021) - 8 952,76 грн (сплачена частина страхового відшкодування 12.04.2023).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до пп. (д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), вона застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

При цьому звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт, що складаються СТО, іншими суб`єктами, які здійснюють ремонт автомобілів.

Так, норма ч. 1 ст. 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів для ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

У відзиві на позовну заяву ПрАТ «УПСК» стверджує, що 15.01.2022 отримало Звіт №116.23E SOS_-230404-258012, однак такі твердження спростовуються датою складання, зазначеною у самому звіті - 03.04.2023. Тобто отримати 15.01.2022 звіт, який буде складено 03.04.2023, фізично неможливо.

Колегія суддів відзначає, що Звіт №116.23E SOS_-230404-258012 складено 03.04.2023, в той час як ДТП відбулась 26.08.2021, заява про страхове відшкодування була подана 24.09.2021, а перша виплата ПрАТ «УПСК» на користь ФГ «Дар» була здійснена 21.10.2021.

Тобто перша виплата, з якою не погодилось ФГ «Дар», відбулась як до 15.01.2022, так і до 03.04.2023. ПрАТ «УПСК» не надало доказів на підтвердження розміру страхової виплати у сумі 26 506,35 грн (сплачена частина страхового відшкодування 21.10.2021). Друга виплата була проведена ПрАТ «УПСК» 12.04.2023 після отримання звіту №116.23E SOS_-230404-258012.

Суд встановив, що ФГ «Дар» надало належні докази на підтвердження заявлених вимог, які ПрАТ «УПСК» не спростувало ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі. За таких підстав вимоги ФГ «Дар» по ПрАТ «УПСК» є обґрунтованими.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначив, що порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи положення Закону та ст. 1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах страхового відшкодування, розрахованого відповідно до Закону, а у решті - на особі, яка завдала цю шкоду, що не покрита її страховиком.

За таких підстав відповідач вважає, що різницю між страховим відшкодуванням, розрахованим відповідно до вимог Закону, та реальними збитками (або вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що за цим договором або Законом у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (згідно зі ст. 1194 ЦК України). В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 707, 86 грн - різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/1499/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/1499/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/1499/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак