Постанова

від 02.09.2024 по справі 904/5458/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5458/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Шрамко О.Ю.;

від відповідача: Литвиненко С.В;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" та Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 року (повний текст складено 23.02.2024 року) у справі № 904/5458/23 (суддя Манько Г.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція"

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

про стягнення 5 005 078 грн.02 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинська Стальконструкція" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 5 005 078 грн.02 грн., а саме - 3 413 956 грн. 22 коп. пені, 238 243 грн. 16 коп. 3% річних, 1 352 878 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 року у справі № 904/5458/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" інфляційні втрати 1 352 878 грн. 64 коп., 3% річних 238 134 грн. 73 коп., пеню 759 137 грн. 30 коп., 35 252 грн. 26 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем умов договору підряду на виконання ремонтних робіт № 1001 від 16.07.2021 року в частині своєчасного розрахунку за виконані роботи згідно актів виконаних робіт №1/10 від 28.09.2021 року, №2/10 від 29.10.2021року, №3/11 від 29.11.2021року та №4/12 від 24.12.2021 року.

Судом враховано преюдиційні обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем у даній справі заборгованості за вказаними актами, які встановлені в межах справ №904/838/22, №904/4940/22.

Суд зазначив, що пеня нарахована відповідно до п.8.4. договору, а 3% річних на інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.

Підстави відмови у задоволені частини позовних вимог судом не наведені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція", не погодившись з рішенням суду, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 року у справі № 904/5458/23 в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог; стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 108,43 грн, пеню у розмірі 2 654 818,92 грн. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржуване рішення є немотивованим, судом не зазначено, на якій підставі відмовлено позивачу в задоволенні частини позовних вимог.

Вказує, що:

- спірні акти виконаних робіт не були своєчасно підписані відповідачем, як і не було зазначено ним зауважень щодо робіт; отже, згідно умов договору вказані в актах роботи є прийнятими;

- загальна вартість робіт складає 9 588 243, 60 грн., а враховуючи сплачений відповідачем аванс, сума заборгованості станом на 05.01.2022 року склала 4 888 243 грн. 60 коп.;

- за порушення строків оплати позивач провів розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат; в апеляційній скарзі викладено розрахунки по кожному спірному акту виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" заперечує проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція". Зазначає, що останнім не зареєстровані податкові накладні на суму заборгованості 7 588 243 грн. 60 коп., отже за умовами договору у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не виникло обов`язку зі сплати цієї заборгованості.

Відповідач у відзиві вказує, що у разі, якщо суд апеляційної інстанції прийде до висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій з АТ "Криворізький залізорудний комбінат", відповідач просить суд зменшити розмір стягнутої пені та 3% річних на 99 %.

Щодо цих доводів відповідач зазначає, що обставини, які об`єктивно істотно ускладнили виконання АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зобов`язань перед всіма своїми кредиторами - загальний негативний вплив російської агресії на результати господарської діяльності відповідача:

- у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту готової продукції, через що відбулося зниження попиту на внутрішньому ринку,

- відсутність доступу до морських портів;

- протягом 2022-2023 років у відповідача зменшились обсяги видобутку залізничної руди та, відповідно, знизилися обсяги продаж;

- відповідачем був змінений режим роботи шляхом скорочення робочого тижня, велика кількість працівників були мобілізовані;

- відповідач має соціальні зобов`язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті);

- за результатами роботи відповідач за 2023 рік має чистий фінансовий результат у вигляді збитку у розмірі 63 411 тис.грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" подало відповідь на відзив на його апеляційну скаргу, в якому зазначило, що відповідач в ході розгляду справи до суду з клопотанням про зменшення штрафних санкцій не звертався, питання про зменшення штрафних санкції в суді першої інстанції не розглядалось. Враховуючи викладене відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд не може розглядати питання зменшення штрафних санкцій під час апеляційного оскарження.

29.07.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких викладено детальний розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

30.08.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не завдало ТОВ "Долинська стальконструкція" жодних збитків, оскільки через нереєстрацію позивачем податкових накладних відсутній сам факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

При цьому, позивач вимагаючи стягнення 5 005 078 грн. 02 коп. штрафних санкцій отримає вигоду, яка більше його річного сукупного доходу, тобто отримає невиправдані додаткові прибутки, і зменшення судом суми стягнення за клопотанням відповідача не призведе до значної зміни майнового стану позивача.

Щодо викладеного позивачем розрахунку відповідач вважає, що позивачем допущено у ньому помилки. Вказує, що:

- позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних;

- під час розрахунку позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи визначені позивачем періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, відповідач навів власний розрахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за умови реєстрації податкових накладних.

Відповідач наголошує, що рішеннями суду у справах №904/838/22 та №904/4940/22 встановлено лише факт формального прийняття актів виконаних робіт, а не конкретну дату виникнення грошового зобов`язання відповідача.

Наголошує, що враховуючи, що податкові накладні на суму заборгованості 7 588 243 грн. 60 коп. позивач не зареєстрував, у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не виникло обов`язку зі сплати цієї заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду, апеляційну скаргу подало також Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 року у справі № 904/5458/23 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" зазначає, що суд не зазначив та не розглянув заперечення відповідача проти позову.

Відповідно до положень договору оплата 80% вартості виконаних робіт сплачується з відстрочкою 30 календарних днів за умови наявності зареєстрованої податкової накладної.

Проте, зареєстровано лише податкові накладні за отриманими авансами в сумі 2 000 000 грн. 00 коп. Враховуючи, що податкові накладні на суму заборгованості 7 588 243 грн. 60 коп. не зареєстровано, у АТ "Кривбасзалізрудком" не виникло обов`язку зі сплати цієї заборгованості.

Апелянт вважає, що:

- з боку ТОВ "Долинська стальконструкція" наявне прострочення кредитора, а з боку АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відсутнє прострочене грошове зобов`язання;

- у зв`язку із бездіяльністю ТОВ "Долинська стальконструкція", яка полягає у не складанні та не реєстрації податкових накладних за попередніми оплатами, позивач втратив можливість компенсувати суми ПДВ, від сплачених на користь відповідача сум за рахунок зменшення своїх податкових зобов`язань або за рахунок бюджетного відшкодування. Вказане стало підставою для звернення АТ "Криворізький залізорудний комбінат" з позовом до ТОВ "Долинська стальконструкція" про стягнення збитків у розмірі 1 264 707 грн. 26 коп. - справа №904/5818/23;

- суду для застосування штрафних санкцій необхідно встановити момент прострочення грошового зобов`язання, оскільки суди під час розгляду попередніх справ робили висновок про прийняття відповідачем актів прийому виконаних робіт, але враховуючи наявність умови щодо оплати, як то реєстрація податкових накладних;

- враховуючи, що податкові накладні на суму заборгованості 7 588 243 грн. 60 коп. зареєстровано лише у жовтні 2023 року на підставі рішень комісії ДПС від 31.10.2023 року, у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відсутнє прострочення зі сплати цієї заборгованості;

- судом не встановлювався факт прострочення грошового зобов`язання з боку АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а рішення у справах №904/838/22 та №904/4940/22 також не містять ані висновку про те, що заборгованість є простроченою, ані конкретної дати настання прострочки.

ТОВ "Долинська стальконструкція" у відзиві проти задоволення апеляційної скарги АТ "Криворізький залізорудний комбінат" заперечує та зазначає, що:

- сума заборгованості 4 888 243 грн. 60 коп. за договором підряду №1001 на виконання ремонтних робіт від 16.07.2021 року встановлена в рішеннях господарських судів Дніпропетровської області по справі № 904/838/22 та по справі № 904/4940/22;

- відповідно до п. 2.3 договору обов`язковою умовою для обліку строків оплати є підписаний акт прийому передачі виконаних робіт;

- судовим рішенням у справі № 904/838/22 встановлено строки, коли роботи за актами вважаються прийнятими і це є початком обліку акцесорних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/5458/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" та за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.05.2024 року на 11:10 год.

У судовому засіданні 21.05.2024 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 16.07.2024 року о 11:30 год.

У судовому засіданні 16.07.2024 року оголошено перерву на 02.09.2024 року.

У судовому засіданні 02.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та надані заперечення, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" підлягає задоволенню, тоді як у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" (підрядник) підписано договір підряду №1001 на виконання ремонтних робіт від 16.07.2021року (далі - договір).

Вартість робіт, доручених до виконання підряднику, відповідно до кошторисів з розрахунком договірної ціни становить 19 800 000 грн. 00 коп., у тому числі 3 300 000 грн.00 коп. ПДВ (п. 2.1 договору).

Вартість робіт може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.2 договору).

Оплата замовником вартості виконаних підрядником робіт здійснюється поетапно, за фактом виконаних робіт, на підставі підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, з відстрочкою платежу: 20% з відстрочкою 15 календарних днів; 80% з відстрочкою 30 календарних днів, за умови наявності зареєстрованої податкової накладної (п. 2.3 договору).

Підрядник виконує роботи згідно з ПОР, розробленого та погодженого з замовником, відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни (додатки №№ 1 ,2 3), в яких враховані всі додаткові витрати (на відрядження, транспортні витрати, добові та ін.); відомості обсягів робіт та проектної документації у складі: Копер- 10-2D048-5088KM1 - 11 арк.;- Щогла - 10-20048-2088КМ2 - 5 арк.;- Укосина -10-20048-5088КМ - 5 арк. протягом 150 календарних днів з дати підписання договору та передачі майданчика в роботу. Після демонтажу металоконструкції ріжуться в необхідний габарит та переміщуються на відстань до 500 м. Виготовлення металоконструкцій повинно бути з використанням плазмової різки та напівавтоматів для зварювання. Приймання металоконструкцій здійснюється по фактичній вазі, на комерційних вагах замовника. Робота виконується у 2 етапи: 1-й етап -роботи в обсязі, необхідному для запуску в роботу 1-ї клітьової машини (демонтаж/монтаж укосини, посилення м/к копра до відм. +58,300 м.) - тривалість виконання робіт - 2 місяці. Безпосередньо роботи по демонтажу/монтажу укосини виконуються в строк не більше 3-4 календарних днів; 2-й етап - всі інші роботи згідно відомості обсягів робіт та проектної документації. Початок робіт фіксується сторонами актом (п. 3.1 договору).

Прийом замовником виконаних підрядником робіт оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт. У випадку, якщо строк виконання робіт перевищує один місяць, сторони укладають щомісячні проміжні акти (п. 6.1 договору).

Підрядник до 2-го числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи, надає замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт. До акту виконаних робіт додатково додається аналіз відповідності даних, заявлених в акті, відповідно додатків: "Аналіз відповідності фактичної наявності трудових ресурсів у Підрядника робіт згідно Акту приймання виконаних робіт" (додаток № 5); "Аналіз відповідності фактичної наявності трудових ресурсів у Підрядника робіт згідно відомостями про отримання тим псових перепусток та проходження інструктажу з техніки безпеки" (додаток № 6) (п. 6.2 договору).

При наявності претензій з боку замовника до якості виконаних робіт сторони складають акт, в якому вказується характер неякісно виконаних робіт і строк усунення підрядником недоліків у виконаних роботах. Роботи з усунення недоліків у виконаних роботах здійснюються підрядником за свій рахунок. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причиною зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

До експертизи залучається відповідна компетентна організація визначена сторонами, якщо експертизу призначено за погодженням сторін або стороною, яка вимагала призначення експертизи.

Уповноважений представник підрядника має право бути присутнім під час проведення експертизи на території замовника. Не перешкоджає проведенню експертизи не прибуття представника підрядника на письмове повідомлення замовником про дату та час проведення експертизи або письмова відмова підрядника від направлення свого представника.

Після повідомлення замовника про виявлені недоліки в роботі і до їх усунення підрядником робота є не прийнятою замовником (п. 6.3 договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, встановлену договором і чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

У випадку порушення замовником строків розрахунків за договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день розстрочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання підрядником строків і умов, передбачених даним договором (п. 8.4 договору).

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань між сторонами (п. 11.1 договору).

Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного договору (п. 11.2 договору).

Судом встановлено, що між сторонами вирішувалися спори щодо стягнення заборгованості за виконані роботи на підставі вказаного договору в межах справ №904/838/22 та №904/4940/22.

За положеннями ч. 4 ст. 275 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 року у справі №904/838/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи за договором підряду на виконання ремонтних робіт №1001 від 16.07.2021 року задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи за договором підряду на виконання ремонтних робіт №1001 від 16.07.2021 року та судовий збір у розмірі 3 000 грн.00 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року у справі № 904/4940/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі за договором підряду на виконання ремонтних робіт 4 688 243 грн. 60 коп. задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" 4 688 243 грн. 60 коп. заборгованості та судовий збір у розмірі 70 323 грн. 65 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 року по справі № 904/838/22 встановлено, що за період з 16 липня 2021 року по 10 січня 2022 року позивачем виконано робіт на загальну суму 9 588 243 грн. 60 коп. а саме:

- за Актом виконаних робіт №1/10 від 28.09.2021 року на суму 2 506 521 грн.60 коп.;

- за Актом виконаних робіт №2/10 від 29.10.2021 року на суму 1 246 172 грн.40 коп.;

- за Актом виконаних робіт №3/11 від 29.11.2021 року на суму 1 772 092 грн.80 коп.;

- за Актом виконаних робіт №4/12 від 24.12.2021 року на суму 4 063 456 грн. 80 коп.

Також судом у вказаній справі встановлено, що:

-Акт №1/10 від 28.09.2021 року був отриманий відповідачем 05.10.2021 року, станом на 12.10.2021 року Акт №1/10 від 28.09.2021 року мав був підписаний або мав бути складений замовником Акт про неякісно виконанні роботи;

- Акт №2/10 від 29.10.2021 року був отриманий відповідачем 05.11.2021року, станом на 12.11.2021 року Акт №2/10 від 29.10.2021 року мав був бути підписаний або замовником мав бути складений акт про неякісно виконанні роботи;

-Акт №3/11 від 29.11.2021 року був отриманий відповідачем 06.12.2021 року, станом на 13.12.2021 року Акт №3/11 від 29.11.2021 року мав був бути підписаний або замовником мав бути складений акт про неякісно виконанні роботи;

-Акт 4/12 від 22.12.2021 року був отриманий відповідачем 29.12.2021 року; станом на 05.01.2022 року Акт №4/12 від 22.12.2021 року мав був бути підписаний або замовником мав бути складений акт про неякісно виконанні роботи.

В означений час вказані Акти не були підписані відповідачем, Акти про

неякісно виконанні роботи відсутні.

У справі № 904/4940/22 встановлено, що відповідач прийняв роботи без зауважень до якості робіт за договором підряду на виконання ремонтних робіт №1001 від 16.07.2021 року на загальну суму 9 588 243 грн. 60 коп.

Також судом встановлено, що за період з 16.07.2021 року по 10.01. 2022 року в рамках договору підряду №1001 відповідачем перераховано позивачу 4 700 000 грн.00 коп., а саме:

- авансовий платіж 1 000 000 грн. 00 коп. (ПД №20576 від 16.09.2021 року);

- авансовий платіж 321 860 грн. 00 коп. (ПД №23015 від 13.10. 2021 року);

- авансовий платіж 678 140 грн.00 коп. (ПД №23016 від 13.10. 2021року;

- авансовий платіж 1 500 000 грн.00 коп. (ПД №25628 від 17.11 2021 року);

- авансовий платіж 1 200 000 грн. 00 коп. (ПД №26704 від 06.12 2021 року).

У даній справі позивач просив стягнути за порушення строків оплати за вказаними актами пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, що і стало підставою для його звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що вказані суми не були заявлені в рамках справ № 904/4940/22 та № 904/838/22. За рішенням у цих справах стягнуто лише суми заборгованості за виконані роботи.

Колегія суддів, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позову, звертає увагу на наступне:

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України)).

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст.202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як зазначено вище, п.8.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання підрядником строків і умов, передбачених даним договором.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів своєчасного погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку про наявність у позивача права нараховувати та стягувати з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні, передбачені ст.625 ЦК України.

Проте, судом першої інстанції взагалі не мотивовано підстав часткового задоволення позову, не зазначено обґрунтування стягнутих на користь позивача сум, не надано оцінка доводам сторін.

Виходячи зі змісту відзиву на позов, поданому відповідачем до суду першої інстанції (а.с. 192-199, т. 1), саме з розрахунку відповідача виходив суд першої інстанції при частковому задоволенні вимог позивача. При цьому мотиви, з яких суд погодився з доводами Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", не наведено.

У вказаному відзиві на позов, зокрема, відповідач зазначав, що на його думку позивачем безпідставно нараховано пеню більше, ніж за шість місяців.

З такими доводами колегія суддів не погоджується та звертає увагу на наступне:

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розділу IX пункту 7 ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами станом на 24.10.2023року) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину.

Відповідно до п.19 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.02.2024 року у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що строк оплати за виконані роботи до моменту реєстрації податкової накладної для відповідача не настав.

Виходячи з положень ст. ст. 173, 174 ГК України не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку сторони правил здійснення господарської діяльності - невиконання господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у особи саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення у договорі про обов`язок сторони здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 913/272/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17).

Отже, обов`язок особи зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед стороною договору, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати їй збитків. Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Навіть у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, це жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі сплати виконаних позивачем на його користь робіт у повному обсязі та у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою, не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи у визначений договором строк.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що позивач вірно визначив початком періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат сплив тридцятиденного строку з моменту, коли роботи вважаються прийнятими відповідачем згідно вказаних вище Актів.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розрахунку позивачем враховано оплати за кожним актом виконаних робіт.

Також, під час розрахунку інфляційних втрат позивачем враховано висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19, відповідно до якої, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

За викладеного, доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме - підтверджений факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування пені та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки оскаржуваного рішення суду.

Стосовно доводів відповідача про наявність у суду права на зменшення заявлених до стягнення пені та 3% річних колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування судом такого права.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Як свідчать матеріали справи під час розгляду позовних вимог в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, перед судом таке питання не ставилося. Питання щодо зменшення розміру суми штрафних санкції було порушено відповідачем лише при апеляційному перегляді справи.

При цьому, у зв`язку із поставленим в апеляційній інстанції питанням про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач долучив до матеріалів справи докази, які підтверджують, на його думку, наявність підстав для такого зменшення (додатки до відзиву від 17.05.2024 року).

Статтею 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів не вбачає підстав приймати такі нові докази, оскільки відповідач не наводить жодних обставин, які завадили йому звернутися з клопотанням про зменшення штрафних санкцій до суду першої інстанції та подати докази на підтвердження своїх доводів.

Відповідач у відзиві як на одну з підстав для зменшення штрафних санкцій посилається на те, що через введення військового стану він опинився у скрутному матеріальному становищі.

Разом з цим, в період воєнних дій обидві сторони знаходяться у складних умовах ведення господарської діяльності. Зазначені обставини є загальними та мають вплив, у тому числі, і на позивача.

Заборгованість мала бути оплачена відповідачем до початку введення військового стану, однак відповідач добровільно оплату не зробив, що змусило Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" звертатися до суду з позовом про стягнення боргу у судовому порядку.

Проте, і після винесення судових рішень щодо стягнення основного боргу, відповідач таку оплату не здійснив.

Суд враховує відсутність добровільного погашення боргу відповідачем та недобросовісну господарську поведінку відповідача, адже приписи ч.2 ст.193 ГК України передбачають, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо зменшення 3% річних суд зазначає наступне:

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У даній справі судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається, відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Оскільки відповідачем не доведено виключних обставин, які б надавали суду підстави зменшити розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних, колегія судів відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не доведена і не підлягає задоволенню; апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, скасувати судове рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача слід покласти на останнього, а судові витрати позивача у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, слід стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція".

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 року у справі № 904/5458/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" (28500, Кіровоградська область, Долинський р-н., м. Долинська, вул. Сонячна, буд. 47, ідентифікаційний код 42846623) пеню у розмірі 3 413 956 грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 238 243 грн.16 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 352 878 грн. 64 коп., судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 75 076 грн.17 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція" (28500, Кіровоградська область, Долинський р-н., м. Долинська, вул. Сонячна, буд. 47, ідентифікаційний код 42846623) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 59 885 грн.87 коп. Видати наказ.

Судові витрати Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Видачу судових наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков