Постанова

від 04.09.2024 по справі 908/3034/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 рокум. ДніпроСправа № 908/3034/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023, постановлену за результатом розгляду грошових вимог контролювального органу у справі № 908/3034/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна», м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви з грошовими вимогами і ухвали місцевого господарського суду.

Головне управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/3034/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» у сумі 116698999,22 грн, які складаються з 75275799,00 грн податкових зобов`язань, 18986080,81 грн штрафних санкцій і 22437119,41 пені та ґрунтуються на податкових-повідомленнях рішеннях, прийнятих контролювальним органом внаслідок порушення боржником вимог податкового законодавства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання грошових вимог у справі № 908/3034/20.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги контролювального органу у даному випадку виникли після визнання боржника банкрутом, оскільки вони ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 22.02.2023, своєю чергою постанова про визнання боржника банкрутом прийнята місцевим господарським судом 15.06.2021, тому відмовив у визнанні цих вимог через обмеження, встановлені частиною першою статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20 скасувати і ухвалити рішення, яким грошові вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що грошове зобов`язання, відмова у визнанні якого є предметом апеляційного оскарження, утворилося не на підставі податкових повідомлень-рішень, а внаслідок порушення боржником податкового законодавства у період ведення господарської діяльності з 2017 року по 2020 рік, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство і визнання боржника банкрутом, а надані господарському суду податкові повідомлення-рішення є лише документальним оформленням податкових зобов`язань та передбачених податковим законодавством штрафних санкцій за їх невиконання.

Скаржник зауважує, що пеня за порушення боржником податкового законодавства нарахована відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за період з 2017 року до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, тобто до введення мораторію, про що до апеляційної скарги надано розрахунок пені.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20.

Ухвалою від 11.10.2023 Центральний апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 903/51/20.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 17.01.2024 прийняв постанову у справі № 903/51/20, до розгляду якої зупинене апеляційне провадження у справі 908/3034/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20

У судовому засіданні 04.09.2024 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 908/3034/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» визнано банкрутом, у справі № 908/3034/20 відкрито ліквідаційну процедуру.

Головне управління ДПС у Запорізькій області провело документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» за період діяльності з 01.01.2017 по 17.01.2023; валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 17.01.2023; з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 16.03.2012 по 17.01.2023; іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 17.01.2023. За результатами перевірки 24.01.2023 складено акт № 71/08-01-07-01/38114320.

За порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вутмак-Україна» податкового законодавства, Головне управління ДПС у Львівській області ухвалило податкові повідомлення-рішення, як-от:

-ППР форми «ПН» № 3249/13-01-07-04 від 22.02.2023, яким за відсутність складення та реєстрації впродовж граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування визначено суму штрафу у розмірі 167123,00 грн (податковий період, за який нараховані штрафні санкції з січення 2017 року по травень 2021 року);

-ППР форми «Р» № 3248/13-01-07-04 від 22.02.2023, яким за порушення вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 32517909,00 грн і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8129477,25 грн (податковий період, за який нараховано зобов`язання та штрафні санкції з лютого 2017 року по грудень 2017 року, з січня 2018 року по грудень 2018 року, з січня 2019 року по грудень 2019 року, з січня 2020 року по грудень 2020 року);

-ППР форми «Н» № 3250/13-01-07-04 від 22.02.2023, яким за порушення реєстрації впродовж граничного строку, встановленого підпунктами 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування складених на операції, що оподатковуються за основною ставкою, визначено суму штрафу у розмірі 08,06 грн (податковий період за який нараховано штрафні санкції квітень 2021 року);

-ППР форми «Р» № 3246/13-01-07-04 від 22.02.2023, яким на підставі встановлених порушень вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 42757890,00 грн і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10689472,50 грн (податковий період за який нараховано зобов`язання та штрафні санкції 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік і 1 квартал 2021 року);

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство, які ґрунтуються на заборгованості боржника з виконання податкового зобов`язання, визначеного контролювальним органом шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Предметом апеляційного розгляду є питання правомірності відмови місцевого господарського суду у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Головне управління ДПС у Запорізькій області на підтвердження наявності перед ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» грошових зобов`язань, надало чотири податкових повідомлення-рішення від 22.02.2023.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, яким відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктами 14.1.156, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено таке:

- податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

- податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Натомість згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020, прийнятої за результатами розгляду справи № 904/1693/19, дійшла висновку, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень Податкового кодексу України, дає змогу дійти висновку про те, що для визначення статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, тому вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника. Верховний Суд дійшов висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. При цьому неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених Податковим кодексом України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 Податкового кодексу України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених Податковим кодексом України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків».

Таким чином, у разі добросовісного виконання платником податків податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених Податковим кодексом України), а податковий орган може належно виконати обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо. Водночас у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролювальний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 15.12.2020, прийнятої за результатами розгляду справи № 904/1693/19, положення пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлюють загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язують з цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

Своєю чергою, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Крім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони на звернення кредитора з конкурсними грошовими вимогами до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 25.07.2023, прийнятої за результатом розгляду справи № 922/5231/21.

На підтвердження грошових вимог контролювальний орган надав місцевому господарському суду чотири податкові повідомлення-рішення від 22.02.2023, згідно з якими відображені у цих ППР грошові зобов`язання виникли до відкриття провадження у справі № 908/3034/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна», а саме:

-грошове зобов`язання, визначене у ППР форми «Р» № 3246/13-01-07-04, нараховане за період з 2017 року по 2020 рік та перший квартал 2021 року, з терміном сплати 10.03.2018, 10.03.2019, 10.03.2020, 11.03.2021, 20.05.2021;

-грошове зобов`язання, визначене у ППР форми «Р» № 3248/13-01-07-04 від 22.02.2023, нараховане за період з лютого по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року, з січня по грудень 2019 року, з січня по грудень 2020 року та за перший квартал 2021 року, з терміном сплати 30.03.2017-30.12.2017, 30.01.2018-30.12.2018, 30.01.2019-30.12.2019, 30.01.2020-30.12.2020, 30.01.2021-30.05.2021;

-грошове зобов`язання, визначене у ППР форми «Н» № 3250/13-07-04, нараховане за квітень 2021 року, з терміном сплати травень 2021;

-грошове зобов`язання, визначене у ППР форми «ПН» № 3249/13-01-07-04, нараховане за період з січня 2017 року по травень 2021 року, з терміном сплати з січня 2017 року по травень 2021 року.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Надаючи оцінку наданим податковим органом доказам, місцевий господарський суд помилково керувався не моментом виникнення основного зобов`язання і штрафних санкцій, а моментом їх документального оформлення. Водночас апеляційний господарський суд зауважує на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.04.2024, прийнятої за результатом розгляду справи № 926/869-б/23, згідно з якими, якщо основне податкове зобов`язання і момент його невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.11.2023, прийнятої за результатами розгляду справи № 908/129/22 (908/1332/22), вимоги платника податків (також й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, надання оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення не належить до юрисдикції господарського суду.

На момент розгляду заяви ППР податкового органу не оскаржені та є чинними.

З огляду на викладене, заявлені контролювальним органом грошові вимоги та підтверджені доданими до заяви чотирма податковими повідомленнями-рішеннями, які містять як вимоги за податковими та/або іншими зобов`язаннями (75275799,00 грн), так і вимоги за штрафними санкціями (18986080,81), сума яких у розумінні підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є грошовим зобов`язанням, виникли до 08.12.2020, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому є конкурсними вимогами, у зв`язку з чим їх відхилення місцевим господарським судом є помилковим.

Разом з тим, після встановлення грошового зобов`язання за результатами податкової перевірки, відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України контролювальним органом нарахована пеня у сумі 22437119,41 грн.

В постанові від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити таке:

- базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

- з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений Податковим кодексом України спосіб;

- період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

- заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України.

За змістом підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.06.2024, прийнятої за результатом розгляду справи № 160/538/23, зазначив, що положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування (останній день нарахування). Відтак на переконання колегії суддів право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку. Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені.

Частина перша пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України визначає, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наявними в матеріалах справи розрахунками пені підтверджується її нарахування з моменту виникнення у боржника податкового зобов`язання, про що зазначено у даній постанові, та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, внаслідок постановлення Господарським судом Запорізької області 08.12.2020 ухвали про відкриття провадження у справі № 908/3034/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна».

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» положення підпункту 129.9.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України щодо заборони нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі її нарахування поза межами 1095 днів, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджуються на правовідносини, які виникли з 01.01.2021, водночас право контролювального органу щодо нарахування пені у даному випадку виникло у період 2017-2020 років, тобто до 01.01.2021.

З урахуванням наведеного, заява податкового органу з кредиторськими вимогами підлягає задоволенню.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на боржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/3034/20 скасувати.

Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України у справі № 908/3034/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» у сумі 116698999,22 грн, з яких 75275799,00 грн зобов`язання (податкові та/або інші); 18986080,81 грн штрафні санкції; 22437119,41 грн пеня.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 10.09.2024

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ