Рішення

від 09.09.2024 по справі 904/3496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3496/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 48 039,17 грн., пені у розмірі 1 348,32 грн., 3% річних у розмірі 1 108,19 грн., інфляційної складової у розмірі 6 360,48 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 130,50 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 48 039,17 грн., пені у розмірі 1348,32 грн., 3% річних у розмірі 1 108,19 грн., інфляційної складової у розмірі 6 360,48 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 130,50 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3496/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відповіді на відзив позивач заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку подачі відповіді на відзив.

На підставі ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, з метою дотримання балансу інтересів усіх сторін, слід поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив та долучити до матеріалів справи подані разом із відповіддю на відзив докази.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоск" є власником нежитлового приміщення загальною площею 227,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового (кол. вул. Балакіна), буд. 41, прим. 57А, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 279452888 від 13.10.2021.

Позивач наполягає на тому, що з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 41 по вул. Павла Глазового є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Позивач вказав, що ним, як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Позивач наполягає на тому, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового (кол. вул. Балакіна), буд. 41, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

За таких обставин, на думку позивача, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоск" (надалі споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 3059/жб від 01.11.2021 (надалі - Типовий договір).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору у період з листопада 2021 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48 039,17 грн. та надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 130,50 грн.

Позивач вважає, що факт поставки теплової енергії у спірний період підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 41 по вул. Павла Глазового у м. Кривий Ріг. Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалась на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Позивач вказав, що в будинку № 41 по вул. Павла Глазового встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено. Тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Позивач стверджує, що на виконання п. 33 договору направив відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням п. 34 договору, відповідач мав оплатити спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, не виконав свої зобов`язання та не платив спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування.

За порушення строків виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем було нараховано до сплати пеню у розмірі 1 348,32 грн., 3% річних у розмірі 1 108,19 грн., інфляційної складової у розмірі 6 360,48 грн.

У відповіді на відзив позивач пояснив, що, відповідно до інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача, загальна площа п`ятиповерхового будинку за адресою вул. П. Глазового, 41 складає 3 273,1 м2. Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 складає: листопад 2021 - 33,90 Гкал, грудень 2021 - 46,27 Гкал, січень 2022 - 51,62 Гкал, лютий 2022 - 43,08 Гкал, березень 2022 - 44,34 Гкал, листопад 2022 - 31,74 Гкал, грудень 2022 - 45,17 Гкал, січень 2023 - 48,13 Гкал, лютий 2023 - 43,13 Гкал, березень 2023 - 22,13 Гкал. Загальна площа неопалювального приміщення ТОВ «Лоск» відповідно до договору № 3059/жб від 01.11.2021 за адресою вул. П. Глазового, 41, прим. 57а - 227,9 м2 (відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Позивач повідомив, що у період з листопада 2021 по січень 2022 розподіл обсягу спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень по будинку на вул. П. Глазового, 41 проводився відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, в тому числі і на приміщення відповідача, зокрема: обсяг теплової енергії розподілений на Відповідача (власника нежитлового приміщення обладнаного автономним опаленням в житловому п`ятиповерховому будинку) за опалення місць загального користування МЗК та допоміжних приміщень для нежитлового приміщення у листопаді 2021 - 0,2518 Гкал, грудні 2021 - 0,3310 Гкал, січні 2022 - 0,4070 Гкал. (розд. 3 п. 2 Методики № 315): обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи нежитлового приміщення у листопаді 2021 - 0,3148 Гкал, грудні 2021 - 0,4138 Гкал, січні 2022 - 0,5087 Гкал. Всього на суму 12 894,21 грн. (розд. 5 п. 2 Методики № 315).

Як зазначив позивач, у період з лютий 2022 по березень 2023 розподіл обсягу спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень по будинку на вул. П. Глазового, 41 проводився відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358), в тому числі, і на приміщення відповідача, зокрема: обсяг теплової енергії розподілений на відповідача (власника нежитлового приміщення обладнаного автономним опаленням в житловому п`ятиповерховому будинку) на загальнобудинкові потреби опалення нежитлового приміщення у лютому 2022 - 0,8580 Гкал, березні 2022 - 0,8751 Гкал, листопаді 2022 - 0,5791 Гкал, у грудні 2022 - 0,8881 Гкал, у січні 2023 - 0,8809 Гкал, у лютому 2023 - 0,8745 Гкал, у березні 2023 - 0,4120 Гкал; обсяг теплової енергії на опалення окремого приміщення з транзитними мережами опалення у лютому 2022 - 0,1820 Гкал, березні 2022 - 0,2015 Гкал, листопаді 2022 - 0,1885 Гкал, у грудні 2022 - 0,2015 Гкал, у січні 2023 - 0,2015 Гкал, у лютому 2023 - 0,1820 Гкал, у березні 2023 - 0,2015 Гкал; всього на суму 48 039,17 грн.

Щодо тарифу, який було застосовано під час отримання споживачем теплової енергії на опалення МЗК (місця загального користування), допоміжних приміщень для нежитлового приміщення та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи нежитлового приміщення в період з листопада 2021 по січень 2022 (загальнобудинкові потреби опалення нежитлового приміщення, опалення окремого приміщення з транзитними мережами в період з лютого 2022 по березень 2023), позивач зазначив про таке.

Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, за твердженням позивача, у період жовтня 2021 по березень 2023 приймались відповідні рішення як про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Акціонерному товариству «Криворізька теплоцентраль», з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади, так і рішення про початок та закінчення опалювальних періодів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин:

- належне відповідачу нежитлове приміщення вже тривалий час від`єднано від централізованого опалення, як наслідок, останній не отримував будь-якої теплової енергії від позивача;

- відповідач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про його приєднання до Типового договору, а отже положення даного правочину не підлягають застосуванню;

- позивач не надав доказів, які підтверджують обсяги споживання відповідачем теплової енергії (відсутні відомості про встановлення приладу обліку, зняття його показників, незрозумілі складові пропорції розрахунку заборгованості та перерахунку у зв`язку зі зміною вартості ціни природного газу);

- позивач не підтвердив жодним чином правомірність застосування до спірних правовідносин тарифу у розмірі 4 453,55 грн., за поставлену 1 Гкал;

- позивач нарахував відповідачу пеню, незважаючи на те, що її розмір не погоджувався сторонами та не передбачений діючим законодавством України;

- позивач безпідставно нарахував відповідачу 3% річних, пеню та інфляційні втрати, оскільки жодного порушення грошових зобов`язань перед позивачем ним не допускалось через відсутність факту отримання теплової енергії;

- нарахування Позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснено незважаючи на пряму заборону вчинення відповідних дій під час карантину та військового стану;

- позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме за період більше 6 місяців.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач додатково зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів:

- наявності опалення в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях у спірний період;

- загальної площі багатоквартирного будинку (в розмірі 3 273,1 м.кв.) та його поверховості (5 поверхів);

- обсягів постачання теплової енергії за кожен розрахунковий період, які повинні підтверджуватись показниками комерційного приладу обліку теплової енергії.

Також відповідач вважає, що при розрахунку кількості спожитої відповідачем теплової енергії позивачем було обрано неправильну методику нарахування.

Крім того, відповідач вважає, що у відповіді на відзив позивач змінив підстави позову. Відповідач наполягає на тому, що заява позивача про зміну підстав позову має бути залишена судом без розгляду з підстав порушення строків подання до суду.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № б/н від 01.11.2021 у розмірі 48 039,17 грн., пені у розмірі 1348,32 грн., 3% річних у розмірі 1 108,19 грн., інфляційної складової у розмірі 6 360,48 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 130,50 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи було Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоск" (ідентифікаційний код: 25523414) споживачем теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 41, прим. 57А у період з листопада 2021 року по березень 2023 року), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань, які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України «Про теплопостачання».

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначає Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Положеннями ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» встановлено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Для здійснення розподільного обліку споживачами вважаються також власники майнових прав на об`єкти нерухомого майна в завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано;

За змістом ст. 8 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

Для правильного вирішення цього спору насамперед необхідно встановити, чи було Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоск" (ідентифікаційний код: 25523414) споживачем теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 41, прим. 57А у період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоск" є власником нежитлового приміщення загальною площею 227,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового (кол. вул. Балакіна), буд. 41, прим. 57А, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 279452888 від 13.10.2021.

Разом з цим, відповідно до акту від 03.09.2015, складного за участю представника ДП "Криворізька теплоцентраль" та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск", при плановому обстеженні приміщення ТОВ "Лоск" за адресою: вул. Балакіна, буд. 41, прим. 57А встановлено, що опалювальні прилади демонтовані, центральне опалення відсутнє, стояки ізольовані.

В подальшому, інженером Кузьмічовою О.К. та контролером Резніченко Н.М. був складений акт від 15.10.2020, у якому зафіксовано, що приміщення ТОВ "Лоск" за адресою: вул. Балакіна, буд. 41, прим. 57А від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення; відсутнє окреме відгалуження приміщення; приміщення не обладнане вузлом розподільного обліку/приладом - розподілювачем; опалювальна площа приміщення складає 227,9 кв.м., загальна - 259,1 кв.м.; транзитний трубопровід приміщення ізольований; кількість стояків приміщення - 15 шт.; довжина транзитного трубопроводу (L) 51 (3,40) м.; діаметр транзитного трубопроводу (d) - 20 мм.

Таким чином, вказане нежитлове приміщення було правомірно відключено від мереж централізованого опалення.

При цьому, доказів подальшого приєднання спірного приміщення до централізованої системи теплопостачання позивачем до суду не надано.

Щодо долучених до матеріалів справи актами передачі-прийняття теплової енергії та рахунками на оплату (том 1, а.с. 28 - 78) слід вказати про таке.

У якості доказів направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск" актів передачі-прийняття теплової енергії та рахунків на оплату за спірний період позивачем надано до суду копії поштових конвертів, рекомендованих повідомлень про вручення, реєстрів поштових відправлень, поштових чеків. Описів вкладення до листів позивачем до суду надано не було.

За відсутності опису вкладеного неможливо встановити, які саме документи направлялись на адресу отримувача.

Відтак, за відсутності опису вкладення у надані листи, неможливо стверджувати, що такими поштовими відправленнями на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск" направлялись саме акти передачі-прийняття теплової енергії та рахунки на оплату за спірний період.

На підтвердження правильності проведених розрахунків позивачем не надано належних та допустимих доказів, які би підтверджували складові цих розрахунків. Так, у матеріалах справи відсутні дані про загальну площу місць загального користування та про кількість теплової енергії, витраченої на опалення цього місця, які мають автономне опалення та не користуються послугами позивача.

Надані акти про подачу теплової енергії не підтверджують кількість опалювальної площі, на якій позивачем надаються послуги з централізованого опалення.

З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку про те, що теплова енергія, що була поставлена позивачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 41, прим. 57А у період з листопада 2021 року по березень 2023 року у кількості 409,51 Гкал була розподілена між приміщеннями будинку, підключеними до централізованої системи опалення. Відповідачу ця кількість теплової енергії не була розподілена, оскільки Відповідач від`єднаний від системи централізованого опалення.

Додатково слід зазначити, що, як слушно вказано відповідачем, за відсутності доказів обладнання місць загального користування у будинку стояками теплопостачання, неможливо нараховувати відповідачу плату за опалення таких приміщень. Оскільки в такому випадку фактичне опалення місць загального користування буде здійснюватись також за рахунок тепловіддачі опалювальних стояків/приладів, які знаходяться у приміщенні відповідача.

За таких обставин, позивачем не доведений факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоск" теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 41, прим. 57А у період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Окремо слід надати оцінку посиланню відповідача на зміну позивачем підстав позову у поданій ним відповіді на відзив.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Так, в обґрунтування позову у позовній заяві позивач зазначав про неоплату відповідачем вартості теплової енергії, спожитої у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового (кол. вул. Балакіна), буд. 41, прим. 57А.

У відповіді на відзив позивачем уточнено, що предметом стягнення є саме вартість теплової енергії, розподіленої на загальнобудинкові потреби опалення у будинку, у якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, та наведено деталізований розрахунок таких витрат.

При цьому, фактично помісячні розрахунки вартості спожитої теплової енергії залишились без змін.

За таких обставин, пояснення позивача щодо порядку обліку та нарахування вартості спожитої теплової енергії, викладені у відповіді на відзив, не є зміною підстав позову.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

А отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" є не обґрунтованими у повному обсязі.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться рішенням Криворізької міської ради від 12.10.2011 № 343 (том 1, а.с. 26 - 27), рішеннями Криворізької міської ради про початок та кінець опалювального сезону (том 1, а.с. 14 - 16), Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (том 1, а.с. 17 - 21), Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 23), актами подачі та припинення подачі теплоносія (том 1, а.с. 24 - 27), актами передачі-прийняття теплової енергії та рахунками на оплату разом з доказами направлення (том 1, а.с. 28 - 78), актом технічного огляду приладів обліку (том 1, а.с. 123), рішенням Криворізької міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію (том 1, а.с. 124 - 129), наказами АТ "Криворізька теплоцентраль" про тарифи на теплову енергію та про плату за абонентське обслуговування (том 1, а.с. 130 - 152), детальним розрахунком обсягу споживання теплової енергії (том 1, а.с. 153 - 154).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться актом від 03.09.2015 (том 1, а.с. 108), актом від 15.10.2020 (том 1, а.с. 109).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоск" (місцезнаходження: 50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 41, прим. 57А; ідентифікаційний код: 25523414) про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 48 039,17 грн., пені у розмірі 1 348,32 грн., 3% річних у розмірі 1 108,19 грн., інфляційної складової у розмірі 6 360,48 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 130,50 грн.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2024.

Суддя М.О. Ніколенко