Рішення

від 09.09.2024 по справі 904/3309/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3309/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства "ЗІП" (м.Кам`янське, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Трест реконструкції та розвитку" ((м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 12.03/2020 від 12.03.2020 у загальному розмірі 38 505 грн. 78 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство "ЗІП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Трест реконструкції та розвитку" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 12.03/2020 від 12.03.2020 у загальному розмірі 38 505 грн. 78 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 27 407 грн. 62 коп. - основний борг;

- 9 124 грн. 78 коп. - інфляційні втрати;

- 1 973 грн. 38 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 12.03/2020 від 12.03.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 18.02.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 27 407 грн. 62 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по липень 2024 року у сумі 9 124 грн. 78 коп., а також 3% річних за період прострочення з 06.03.2022 по 18.07.2024 у сумі 1 973 грн. 38 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 01.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, ухвала суду від 01.08.2024 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 01.08.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 01.08.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 02.08.2024 о 12:21 (а.с.45).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 02.08.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 01.08.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.45).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 01.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120769293) надіслано судом 01.08.2024, зареєстровано в реєстрі 02.08.2024 та оприлюднено 05.08.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 01.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (02.08.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 19.08.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 09.09.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 01.09.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 30.09.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство "ЗІП" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Трест реконструкції та розвитку" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 12.03/2020 (далі - договір, а.с. 13-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах договору лакофарбову продукцію (класифікатор ДК 021:2015 (CPV): 44810000-0 Фарби) в тому числі, але не виключно, виробництва ТОВ ПП "Зіп" (далі - товар), кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних), які є невід`ємною частиною договору.

У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 року (включно). Термін дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін шляхом укладення сторонами додаткової угоди.

Слід відзначити, що з видаткової накладної № ГП-0000459 від 18.02.2022 вбачається, що товар на суму 29 431 грн. 62 коп. був поставлений на виконання умов договору №12.03/2020 від 12.03.2020. Більше того, вказаний товар був частково оплачений відповідачем 26.07.2022 на суму 2 024 грн. 04 коп., що свідчить про те, що обома сторонами вчинені дії, які свідчать про фактичне продовження терміну дії договору на 2022 рік.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.3. договору асортимент, номенклатура товару, його кількість, вартість і строки поставки товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору загальна сума договору становить орієнтовно 100 000 грн. 00 коп. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій (накладних) та може бути змінена у зв`язку з виконанням зобов`язань за договором.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо строків, умов і порядку поставки, зокрема:

- постачальник постачає товар у кількості і асортименті, оговореному в специфікаціях (заявках), окремими партіями згідно із заявками покупця, протягом 10-ти робочих днів з моменту формування заявки (пункт 3.1. договору);

- поставка товару за договором здійснюється на умовах, що визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами договору (пункт 3.1.1. договору);

- визначення обсягів поставки здійснюється на підставі заявки покупця, затвердженої постачальником. Заявка надається покупцем постачальнику по факсу, або засобами електронного листування, по телефону, або у інший спосіб. В заявці вказуються умови поставки товару (пункт 3.2. договору);

- перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару (пункт 3.3. договору);

- товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних. Повноваження представника покупця, який отримує товар, підтверджуються довіреністю, яка повинна містити підпис керівника та печатку. Покупець відповідає за наявність повноважень у особи, яка підписує накладну та інші документи від імені покупця, якщо на такому документі є відбиток печатки покупця і не може пред`являти претензій (вимог), які могли б виникнути у випадку підписання таких документів особою, яка не була уповноважена від імені покупця (пункт 3.6. договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 18.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 29 431 грн. 62 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022 (а.с. 32).

Товар, зазначений у видатковій накладній № ГП-0000459 від 18.02.2022, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками обох підприємств без будь-яких зауважень, отже підписанням видаткової накладної сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару за видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022 відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо загальної суми договору, ціни та порядку розрахунків, зокрема:

- товар, що поставляється, оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною в специфікаціях (накладних) (пункт 4.2. договору);

- покупець оплачує вартість товару на наступних умовах: оплата 100% вартості товару з відстрочкою платежу 15-ти календарних днів з моменту поставка товару (пункт 4.4. договору);

- моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 4.5. договору).

Позивач зазначає, що поставлений 18.02.2022 товар був оплачений відповідачем лише частково - на суму 2 024 грн. 04 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 26.07.2022 по 03.10.2022, відповідно до якої 26.07.2022 згідно з документом № 15684 здійснено часткову оплату на суму 2 024 грн. 04 коп. із призначенням платежу "за фарбу фасадну згідно з рахунком № ГП-183 від 21.02.2022, у тому числі ПДВ - 20% - 337 грн. 34 коп." (а.с. 23).

Також позивачем долучено до матеріалів справи Довіку № 341 від 22.07.2024, за підписом директора та головного бухгалтера позивача, які засвідчили вказаною довідкою факт того, що відповідачем поставлений за видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022 товар на суму 29 431 грн. 62 коп. був оплачений лише частково - 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп. (а.с.22).

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки № 12.03/2020 від 12.03.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 18.02.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 27 407 грн. 62 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по липень 2024 року у сумі 9 124 грн. 78 коп., а також 3% річних за період прострочення з 06.03.2022 по 18.07.2024 у сумі 1 973 грн. 38 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, у пункті 4.4. договору сторони погодили, що покупець оплачує вартість товару на наступних умовах: оплата 100% вартості товару з відстрочкою платежу 15-ти календарних днів з моменту поставка товару.

У той же час, позивач зазначає, що поставлений 18.02.2022 товар був оплачений відповідачем лише частково - на суму 2 024 грн. 04 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 26.07.2022 по 03.10.2022, відповідно до якої 26.07.2022 згідно з документом № 15684 здійснено часткову оплату на суму 2 024 грн. 04 коп. із призначенням платежу "за фарбу фасадну згідно з рахунком № ГП-183 від 21.02.2022, у тому числі ПДВ - 20% - 337 грн. 34 коп." (а.с. 23). Також позивачем долучено до матеріалів справи Довіку № 341 від 22.07.2024, за підписом директора та головного бухгалтера позивача, які засвідчили вказаною довідкою факт того, що відповідачем поставлений за видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022 товар на суму 29 431 грн. 62 коп. був оплачений лише частково - 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп. (а.с.22).

У той же час, судом враховано, що номери та дати рахунків, зазначені у спірній видаткові накладній (№ ГП-0000169 від 17.02.2022) та в призначенні платежу, здійсненого 26.07.2022 (№ 183 від 21.02.2022) є різними.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У даному випадку позивач посилається на те, що поставлений 18.02.2022 товар був оплачений відповідачем лише частково - на суму 2 024 грн. 04 коп., платежем, здійсненим 26.07.2022, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що товар на суму 29 431 грн. 62 коп. не був оплачений відповідачем взагалі або оплачений в іншій сумі.

Враховуючи визначені у пункті 4.4. договору порядок та строк оплати поставленого 18.02.2022 товару на загальну суму 29 431 грн. 62 коп., судом встановлено, що, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, строк оплати вказаного товару є таким, що настав 07.03.2022.

Як було встановлено вище, товар, поставлений за видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022, був оплачений лише частково - в сумі 2 024 грн. 04 коп.

При цьому, суд відзначає, що зазначений позивачем розмір заборгованості не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки сам позивач підтверджує факт оплати товару на суму саме 2 024 грн. 04. коп.; вказані судом вище суми вартості поставленого товару та суми оплати зазначені позивачем у Довідці № 341 від 22.07.2024, за підписом директора та головного бухгалтера позивача, в якій зазначено, що відповідачем поставлений за видатковою накладною № ГП-0000459 від 18.02.2022 товар на суму 29 431 грн. 62 коп. був оплачений лише частково - 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп. (а.с.22). Однак під час віднімання суми оплати (2 024 грн. 04 коп.) від вартості поставленого товару (29 431 грн. 62 коп.) позивачем арифметично невірно визначено суму заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що за поставлений за видатковою накладною №ГП-0000459 від 18.02.2022 товар у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 27 407 грн. 58 коп. (29 431,62 - 2 024,04).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати залишку поставленого позивачем 18.02.2022 товару на суму 27 407 грн. 58 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 27 407 грн. 58 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по липень 2024 року у сумі 9 124 грн. 78 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 11), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також невірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.11), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, враховуючи вказане вище, а також визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що за прострочення оплати поставленого 18.02.2022 товару (з урахуванням його часткової оплати 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп. відповідачем) інфляційні втрати підлягають нарахуванню:

- в період з березня 2022 року по липень 2022 року на суму заборгованості 29 431 грн. 62 коп. та в цей період складають 4 378 грн. 58 коп.;

- в період з серпня 2022 року по липень 2022 року на суму заборгованості 27 407 грн. 58 коп. та в цей період складають 4 746 грн. 19 коп.

Всього інфляційні втрати складають 9 124 грн. 77 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 9 124 грн. 77 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 06.03.2022 по 18.07.2024 у сумі 1 973 грн. 38 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 12), та встановлено, що під час його проведення позивачем були невірно визначені сума заборгованості (27 407 грн. 62 коп., замість вірної - 27 407 грн. 58 коп.) та період прострочення, оскільки судом встановлено, що граничним строком оплати товару є 07.03.2022, відповідно, прострочення у відповідача перед позивачем виникло лише 08.03.2022, а не 06.03.2022, як зазначив позивач.

Враховуючи вказані обставини, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.12) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Отже, враховуючи вказане вище, а також визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив таке:

- за прострочення оплати поставленого 18.02.2022 товару (з урахуванням його часткової оплати 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп.) 3% річних підлягають нарахуванню в період з 08.03.2022 по 25.07.2022 на суму заборгованості 29 431 грн. 62 коп. та в цей період складають 338 грн. 67 коп.;

- за прострочення оплати поставленого 18.02.2022 товару (з урахуванням його часткової оплати 26.07.2022 в сумі 2 024 грн. 04 коп.) 3% річних підлягають нарахуванню в період з 26.07.2022 по 18.07.2024 на суму заборгованості 27 407 грн. 58 коп. та в цей період складають 1 629 грн. 71 коп.

Всього 3% річних складають 1 968 грн. 38 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 968 грн. 38 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 027 грн. 60 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства "ЗІП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Трест реконструкції та розвитку" про стягнення заборгованості за договором поставки № 12.03/2020 від 12.03.2020 у загальному розмірі 38 505 грн. 78 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Трест реконструкції та розвитку" (вулиця Гомельська, будинок 59, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 38529533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства "ЗІП" (вулиця Широка, будинок 107 А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901; ідентифікаційний код 21875464) - 27 407 грн. 58 коп. - основного боргу, 9 124 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 1 968 грн. 38 коп. - 3% річних та 3 027 грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко