Рішення

від 10.09.2024 по справі 905/13/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2024 Справа № 905/13/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод»

про стягнення 417 600,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» заборгованості у розмірі 417600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №КДрМЗ/412-21 від 06.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2024 відкрито провадження у справі №905/13/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

05.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява у вступ у справі в якості представника та надання доступу до електронної справи №905/13/24 в підсистемі «Електронний суд».

30.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на ті обставини, що первинні документи та документи, які додані до позову не містять жодної відмітки про отримання відповідачем товару по договору на суму 417600,00 грн. При цьому, позивач заперечив щодо прийняття товару згідно товарно-транспортної накладної №ЛЕ0000011 від 18.02.2022, оскільки на ній відсутні підписи, посади відповідальних осіб що прийняли товар, відсутня печатка відповідача. До того ж, відповідач вважає, що з товарно-транспортної накладної не вбачається і не підтверджується поставка позивачем товару та, відповідно, отримання відповідачем товару за нею, оскільки така складена в односторонньому порядку позивачем та не підписана відповідачем, також позивачем не надано до позовної заяви довіреності на уповноважену особу на отримання товару. Крім того, відповідач зазначив, що видаткова накладна на суму 278400,00 грн, долучена до матеріалів справи не містить жодної відмітки та підпису посадових осіб підприємства відповідача. Водночас відповідач зазначає про те, що позивачем не надано інших товарно-транспортних накладних, видаткових накладних на суму 139200,00 грн. Разом з тим, відповідач стверджує, що не отримував жодного повідомлення від позивача про поставку товару як то передбачено п. 4.10 договору. Відповідач також вказує на те, що позивачем не виконано зобов`язання щодо передачі документів передбачених п. 4.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

06.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик» (постачальник, позивач) підписано договір поставки №КДрМЗ/412-21 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов`язується передати (поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом п. 2.2 Договору встановлено, що приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних про її якість і кількість відповідно до звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов цього Договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки продукції відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 (із змінами і доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (із змінами і доповненнями), в частині, що не суперечить умовам цього Договору.

За умовами п. 2.6 Договору продукція приймається покупцем на підставі даних:

- за кількістю - відповідно до фактичної кількості продукції, що поставляється в узгоджене місце призначення поставки;

- за якіcтю - відповідно до якісних показників, вказаних в специфікаціях якості заводу-виробника, паспортах, а також згідно з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, обговореними сторонами у відповідних Специфікаціях до цього Договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до продукції.

Якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності покупцем не виявлено невідповідності даних, вказаним в товаросупровідних документах, дозвільних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспортах або додаткових вимогах до продукції, обумовлених сторонами у відповідній Специфікації до Договору чи іншій документації, що встановлює вимоги до продукції, покупець за результатами приймання вправі в односторонньому порядку оформити акт приймання продукції по кількості і якості (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.

У відповідності до п. 4.2 Договору умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому Договорі і/або відповідних Специфікаціях до Договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи:

- рахунок;

- видаткову накладну;

- товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну);

- сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт із зазначеним заводським номером продукції;

- технічну документацію, передбачену п. 2.4 цього Договору.

Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті Договору, покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки продукції, які мають бути надані постачальником в строки, встановлені цим пунктом Договору. Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов`язується надати покупцеві разом з поставленою продукцією.

Згідно з п. 4.4 Договору у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.5 цього Договору.

За приписами п. 4.7 Договору датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата прибуття продукції, на залізничну станцію призначення (у погоджене місце поставки), що вказана в залізничній накладній.

Відповідно до умов п. 4.8 Договору зобов`язання постачальника вважається виконаним з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погодженому місці призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов`язання покупця вважається виконаним з моменту оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві (п. 4.9 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних Специфікаціях до Договору. У кожному разі, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати 4200000,00 (чотири мільйони двісті тисяч) з ПДВ на дату укладання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна на продукцію встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору розрахунки за продукцію, поставлену за цим Договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Цей Договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 06.10.2022, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п. 8.1 Договору).

25.10.2021 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору якою стороною внесли зміни до п. 2.5 цього Договору.

27.10.2021 сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору, якою визначено найменування товару - шафа управління, одиницю виміру - шт, кількість 3,000, ціну товару - 116 000,00 грн без ПДВ, вартість - 348 000,00 грн без ПДВ, всього з ПДВ - 417 600,00 грн, строк поставки товару - 20.01.2022.

У п. 2 Специфікації №1 від 27.10.2021 до Договору сторонами погоджені умови поставки, місце призначення поставки: DDP (Інкотермс-2010) м. Дружківка, вул. Соборна, 7.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 18.02.2022 та 23.02.2022 ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 417600,00 грн.

В якості доказів поставки товару згідно долучених додатків до позовної заяви позивачем додано товарно-транспорту-накладну №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022 та специфікацію до акту наданих послуг №НП-007352686 від 31.03.2022.

Також, позивач звертався до відповідача в претензією №28074-07-пр від 14.07.2022 у якій вимагав здійснити оплату за поставлений товар за Договором в сумі 417600,00 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідачем товар оплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, первинні документи та документи, які додані до позову не містять жодної відмітки про отримання відповідачем товару по Договору на суму 417600,00грн.

Так, зокрема, відповідач наголошує на тому, що товар згідно товарно-транспортної накладної №ЛЕ0000011 від 18.02.2022 на суму 278400,00 грн ним взагалі не приймався оскільки, на накладній відсутні підписи, посади відповідальних осіб що прийняли товар, відсутня печатка відповідача. Крім того, відповідач наголосив на тому, що позивачем взагалі не надано інших товарно-транспортних накладних, видаткових накладних на суму 139200,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (відповідачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити (зокрема, підписи представників відповідача).

При цьому, судом враховано, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до Розділу 1 даних Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно п.п. 11.4, 11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

З поданої позивачем товарно-транспортної накладної №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022 вбачається, що вантажовідправником товару є підприємство позивача, а вантажоодержувачем є підприємство відповідача за якою позивач поставив відповідачу товар - шафу керування у кількості 2 шт., масою 300,00 кг на загальну суму - 278400,00 грн. У даній товарно-транспортній накладній також зазначено, що пунктом розвантаження є: м. Дружківка, вул. Соборна,7, а також те, що супровідними документами на вантаж є: видаткова накладна №ЛЕ-0000037 від 18.02.2022. Дана товарно-транспортна накладна №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022 підписана зі сторони позивача менеджером зі збуту Челембій О.Г. та зі сторони відповідача завідуючим складом Лазуренко Н.І.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, товарно-транспортна накладна №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022, яка підписана обома сторонами є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з поставки товару.

Посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортній накладній відмітки про отримання відповідачем товару, відсутність підписів, посади відповідальних осіб, що прийняли товар судом відхиляється, з огляду на встановлені вище судом обставинами щодо підписання даної накладної та відповідно отримання вантажу.

Що стосується заперечень відповідача щодо відсутні на накладній печатки підприємства відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку печатка та штамп юридичної особи не вказані у якості обов`язкового реквізиту первинного бухгалтерського документа (видаткової накладеної) на отримання товару.

Законом України від 23.03.2017 №1982-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями», який набрав законної сили 19.07.2017, із законодавства виключені вимоги про обов`язкове використання печаток (незалежно від їх наявності у суб`єктові господарювання. Виключається можливість визнання документу (угоди, правочину) недійсним (неукладеним, невчиненим) у зв`язку з відсутністю відбитку печатки.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивач не надав передбачені умовами договору товаросупровідні документи, не є підставою для звільнення відповідача від оплати фактично отриманого товару.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при отриманні товару не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом відповідача на товарно-транспортній накладній №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору розрахунки за продукцію, поставлену за цим Договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього Договору.

Таким чином, товар отриманий за товарно-транспортною накладною №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022 відповідач зобов`язаний був оплатити до 19.03.2022 (включно).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманого товару за товарно-транспортною накладною №ЛЕ-0000011 від 18.02.2022, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 278400,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Що стосується поставки товару згідно специфікації до акту наданих послуг №НП-007352686 від 31.03.2022, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик» оформило через Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» Товариству з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» на адресу м. Дружківка, відділення №1, вул. Космонавтів, 50 поштове відправлення за експрес-накладною №59000798205451 із типом відправлення «палети», вартістю вантажу - 2000,00.

Судом встановлено, що згідно з п. 7.3 Умов надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», які розміщені на офіційному сайті підприємства (https://novaposhta.ua) палета це - спеціальний підтип вантажу, що розміщений та зафіксований на піддоні транспортувальними ременями, стрічками кріплення або обгорнутий стрейчплівкою, висотою не більше ніж 170 см і фактичною вагою не більше ніж 1000 кг (в окремих випадках, висотою не більше ніж 220 см і фактичною вагою не більше ніж 1100 кг).

Відповідно до п. 15.1.15. Умов надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» палетування передбачає формування палети представниками ТОВ «НОВА ПОШТА». Формування палети - це надання піддона, укладання на нього відправлень, згрупування їх у єдине ціле та фіксація на піддоні за допомогою стрейч-плівки або іншого матеріалу. Послуга надається тільки у вантажних відділеннях.

Крім того, згідно з п. 1.1 Правил Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» використання Бізнес-кабінету, мобільного додатку та прикладного програмного інтерфейсу які розміщені на офіційному сайті підприємства (https://novaposhta.ua) права й обов`язки ТОВ «НОВА ПОШТА» та користувач (далі за текстом разом - сторони), передбачені цими Правилами використання Бізнес-кабінету, Мобільного додатку та Прикладного програмного інтерфейсу (далі за текстом - Правила), виникають з моменту реєстрації користувача та з договору, укладеного між Сторонами.

Правила розроблено ТОВ «НОВА ПОШТА» відповідно до вимог чинного законодавства з метою замовлення послуг ТОВ «НОВА ПОШТА» (п. 1.2 Правил).

У відповідності до п. 1.3 Правил прикладний програмний інтерфейс (від англ. Application programming interface - API) - набір зручних функцій та інструментів, що дає можливість отримати доступ для отримання потрібних даних, швидко інтегрувати логістичні процеси в будь-який бізнес. API призначений для автоматизації роботи Користувача (Клієнта) з ТОВ«НОВА ПОШТА».

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що бізнес-кабінет - персональна сторінка, вхід на яку здійснюється через офіційний сайт ТОВ «НОВА ПОШТА» та за допомогою якої Користувач має можливість самостійно створювати експрес-накладні, замовляти додаткові послуги тощо.

Згідно з п. 1.5 Правил мобільний додаток - програмний інструмент швидкого доступу до інформації про перевезення відправлень, який працює на смартфонах з операційними системами Android і iOS. Додаток надає можливість в зручній формі створити експрес-накладну, знайти найближче відділення, обчислити вартість відправлення, відслідкувати його місцезнаходження, викликати кур`єра на зручний час тощо.

Терміни, що наведені в пунктах 1.3-1.5 даних Правил іменуються разом далі за текстом - Сервіси (п. 1.6 Правил).

Відповідно до п. 1.9 Правил користувач - будь-яка фізична або юридична особа, що реєструється в Бізнес-кабінеті/Мобільному додатку з метою використання Сервісів для замовлення послуг ТОВ «НОВА ПОШТА».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано даних з власного електронного кабінету з сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» щодо відстеження поштового відправлення за експрес-накладною №59000798205451.

Відтак, судом було самостійно перевірено інформацію, розміщену на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» за посиланням https://tracking.novaposhta.ua/#/uk, та встановлено, що відповідну посилку за трек-номером відправлення №59000798205451 не знайдено.

Крім того, з поданої позивачем специфікації до акту наданих послуг №НП-007352686 від 31.03.2022 вбачається, що позивачем було визначено місцем поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Корум Груп»: м. Дружківка, відділення №1, вул. Космонавтів, 50, в той час коли сторонами було чітко передбачно у п. 2 Специфікації №1 від 27.10.2021 до Договору місце призначення поставки: м.Дружківка, вул. Соборна, 7.

До того ж, сторонами у п. 4.2 Договору було передбачено, зокрема, те що постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

Разом з тим, позивачем не надано акту наданих послуг №НП-007352686 від 31.03.2022.

При цьому, зі специфікації до акту наданих послуг №НП-007352686 від 31.03.2022 не вбачається за можливе встановити асортимент товару який відправлявся, адже в описі вантажу зазначено - палети, а у Специфікації №1 від 27.10.2021 до Договору поставці підлягала - шафа керування.

Судом встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних первинних документів які б свідчили про поставку товару на суму 139 200,00 грн в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками погодженими сторонами у Договорі та Специфікації до нього, та які б були складені в двосторонньому порядку і містили відмітку про отримання товару відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Даних висновків притримується Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Втім, за висновками суду, у даному випадку позивачем не доведено належними та достатніми доказами поставку товару в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками передбаченими сторонами у Договорі та Специфікації до нього на суму 139200,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю завод низьковольтної апаратури «Лідер електрик» основний борг у розмірі 278400 (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн 21 коп .

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова