Рішення

від 09.09.2024 по справі 905/629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2024р. Справа №905/629/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 30, код ЄДРПОУ 38355182)

про визнання трудових відносин припиненими, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач втратив зацікавленість у перебуванні у трудових відносинах з відповідачем у листопаді 2023. Позивач вказує, що учасниками товариства є громадянин України ОСОБА_2 , якому належить 50% статутного капіталу та який не виходить на зв`язок, не знаходиться за місцем реєстрації та не з`являється на загальні збори учасників ТОВ ЛАРГУС УКРАЇНА, на яких і могло бути вирішено питання щодо розірвання трудового договору позивача з товариством, та громадянин російської федерації ОСОБА_3 , якому належить 50% статутного капіталу. З метою забезпечення прав учасників ТОВ ЛАРГУС УКРАЇНА позивачем було опубліковано оголошення про проведення 06.02.2024 о 15:00 год. позачергових загальних зборів у газеті Урядовий кур`єр (№2 (7662), 03.01.2024. Разом із тим, учасники товариства не звертались щодо ознайомлення з питаннями порядку денного та не з`явились на загальні збори ТОВ ЛАРГУС УКРАЇНА 06.02.2024. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідач своєю бездіяльністю, яка виразилася в нерозгляді та невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, порушив трудові права позивача, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.04.2024 відкрито провадження у справі № 905/629/24, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2024.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог та просив розглянути справу без його участі на підставі наявних в матеріалх справи документів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Так, судом здійснювалося направлення ухвал по даній справі на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, усі поштові конверти повернуто органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у cправі № 910/2654/22.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГУС Україна» зареєстровано з 15.08.2012 як юридична особа відповідно до законодавства України із місцезнаходженням: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 30.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларгус Україна», оформлених протоколом №145 від 15.01.2019, було прийнято, зокрема, рішення про призначення (обрання) на посаду директора ТОВ «Ларгус Україна» ОСОБА_1 з 16 січня 2019.

Відповідно до Наказу (Розпорядження) №2-0000000052 від 16.01.2019 ОСОБА_1 до своїх трудових обов`язків приступив з 16.01.2019.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларгус Україна» (код ЄДРПОУ 38355182) має статутний капітал у розмірі 10 000 грн., а його учасниками є дві фізичні особи:

1)громадянин України ОСОБА_2 , розмір частки 50%, місце проживання: АДРЕСА_2 ;

2)громадянин російської федерації ОСОБА_3 , розмір частки 50%, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 5.1 Статуту ТОВ «Ларгус Україна» (далі - Статут) органами товариства є: Загальні збори учасників Вищий орган, Директор Виконавчий орган.

Згідно п. 5.2.1 Статуту загальні збори учасників складаються із учасників Товариства або з призначених ними представників. Представники можуть бути постійними або на визначений строк. Представником учасника може бути особа, повноваження якої підтверджені належним чином оформленою довіреністю, в тому числі шляхом надання безвідкличної довіреності з належних учаснику корпоративних прав. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника на Загальних зборах учасників, повідомивши про це інших учасників з урахуванням вимог чинного законодавства та цього Статуту. Учасник вправі передати свої повноваження на Загальних зборах учасників іншому учаснику або представникові іншого учасника Товариства. Кожен учасник Товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі Товариства. Загальні збори учасників здійснюють загальне керівництво діяльністю Товариства.

Підпунктом 6 пункту 5.2.2 Статуту передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників відноситься обрання (призначення) і відкликання (звільнення) директора товариства та інших органів товариства, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до п. 5.2.3 Статуту питання, віднесені п. 5.2.2 Статуту та законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з положень чинного законодавства. При цьому Загальні збори учасників можуть прийняти рішення щодо питань, які відносяться до компетенції інших органів управління Товариства.

Згідно п. 5.2.4 Статуту загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених законодавством або статутом Товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу Товариства;

2) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства.

Загальні збори учасників можуть бути чергові і позачергові. Чергові збори скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові Загальні збори учасників скликаються у разі необхідності, у разі загрози неплатоспроможності Товариства, для вирішення термінових питань, що виникають у діяльності Товариства, в інших випадках, якщо це потрібно задля Товариства, також на вимогу Директора, та учасників, яким у сукупності належить 10 або більше відсотків статутного капіталу Товариства.

Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом Товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Про проведення Загальних зборів учасників учасники сповіщаються не менш чим за 30 днів до дня проведення Загальних зборів учасників. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, або вручається нарочним під розпис.

Виконавчий орган Товариства зобов`язаний надати учасникам Товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган Товариства забезпечує у робочий час належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства/виробничих підрозділів Товариства, на яких знаходяться такі документи.

Відповідно до п. 5.2.7 Статуту учасник Товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника Товариства на такому документів засвідчується нотаріально.

Голос учасника Товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом із ним.

Згідно п. 5.3.1 Статуту у Товаристві обирається одноособовий Виконавчий орган Директор. Керівництво поточною господарською діяльністю Товариства й виконання рішень, що приймаються Зборами учасників Товариства, здійснюється Директором, який керується у своїй діяльності цим Статутом, рішеннями Загальних зборів учасників Товариства та чинним законодавством України.

Директор призначається на посаду Загальними зборами учасників Товариства (п. 5.3.2 Статуту).

Відповідно до п. 5.3.12 Статуту дії, які потребують попереднього одержання дозволу Загальних зборів учасників Товариства або Учасника, у разі, якщо Товариство має єдиного Учасника, директор вчиняє лише після одержання такого дозволу в порядку, передбаченому Статутом та внутрішніми документами Товариства. У разі відсутності директора, управління поточною діяльністю здійснює особа, яка призначається Загальними зборами учасників або Учасником, у разі, якщо Товариство має єдиного учасника.

Повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуючого його обов`язки. У разі припинення повноважень директора договір із цією особою вважається припиненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2023 ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Ларгус Україна» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Також 22.11.2023 позивачем було складено повідомлення вих. №231122-2 про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГУС УКРАЇНА», яке згідно наявного в матеріалах справи описів вкладення у цінний лист та накладних (а.с.10-13) було направлено на адресу реєстрації товариства, а також за місцем реєстрації учасника ТОВ «ЛАРГУС Україна» ОСОБА_2 .

У повідомленні про скликання загальних зборів позивач повідомив про дату та місце проведення загальних зборів - 06.02.2024 о 15:00, за фактичною адресою товариства: АДРЕСА_4 , та винесено на порядок денний наступні питання:

1. Обрання Голови Загальних зборів учасників ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА»;

2. Розгляд заяви директора ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням та припинення трудових відносин.

Як зазначено у позовній заяві, оскільки інший учасник ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» - ОСОБА_3 є громадянином росії та проживає на території цієї країни, представником позивача направлено адвокатський запит до АТ «УКРПОШТА» для отримання інформації про можливість чи неможливість відправлення поштової кореспонденції з України до рф. Листом №1.10.004.-763-24 від 11.01.2024 (а.с. 8) АТ «УКРПОШТА» повідомило, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації роботу мережі об`єктів поштового зв`язку Укрпошти ускладнено. Враховуючи зазначене, та відповідно до можливості, передбаченої статтями 36-001.2, 17-143 та 17-219 Регламенту Всесвітньої поштової конвенції, Укрпошта припинила обмін поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації. Враховуючи вищевикладене, ВПЗ Укрпошти не здійснюють пересилання поштових відправлень до території росії.

У зв`язку з викладеним, враховуючи відсутність можливості направити ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів поштовим відправленням з описом вкладення або вручити наручно під розпис (через його проживання на території держави-агресора), для забезпечення прав учасників ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» позивачем опубліковано оголошення про проведення позачергових Загальних зборів у газеті «Урядовий кур`єр» (№2 (7662), 3 січня 2024 року).

Як зазначав позивач у позовній заяві, 06.02.2024 не відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГУС УКРАЇНА» у зв`язку з неявкою учасників, про що директором ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» Новіковим Р.М. було складено відповідний акт про нез`явлення учасників на загальні збори (а.с. 38).

Оскільки загальні збори учасників товариства так і не відбулись та станом на день подання позову відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» не було прийнято, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у зв`язку із звільненням від виконання обов`язків керівника юридичної особи врегульовані Кодексом законів про працю України України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», зробив висновок, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також зазначила, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

При цьому згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 №127/27466/20, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України. Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах №761/40378/18, №758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Згідно зі ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до приписів ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як вже зазначалося, підпунктом 6 пункту 5.2.2 Статуту ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників відноситься обрання (призначення) і відкликання (звільнення) директора товариства та інших органів товариства, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до частин. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. Повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII.

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вже було встановлено судом, на виконання вимог чинного законодавства позивачем було направлено на адресу учасника товариства ОСОБА_2 , яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення вих. №231122-2 від 22.111.2023 про проведення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» у зв`язку з надходженням на адресу товариства заяви директора про звільнення за власним бажанням.

В той же час, суд враховує неможливість відправлення будь-яких документів на адресу реєстрації другого учасника товариства громадянина росії ОСОБА_3 з огляду на припинення АТ «УКРПОШТА» обміну поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації, а також публікацію позивачем оголошення про проведення позачергових Загальних зборів у газеті «Урядовий кур`єр» (№2 (7662), 3 січня 2024 року) для забезпечення прав учасників ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА». Наведені обставини, за висновком суду, свідчать про те, що позивачем було вжито усі заходи для належного повідомлення учасників ТОВ «ЛАРГУС Україна» про скликання Загальних зборів.

Проте загальні збори учасників товариства 06.02.2024 не відбулись, рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача прийнято не було, що в свою чергу свідчить про наявність порушення трудових прав ОСОБА_1 , зокрема, його права бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та права на вільне обрання місця для працевлаштування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №520/11437/16-ц та від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, не вирішення на загальних зборах ТОВ «ЛАРГУС УКРАЇНА» питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду, що позовні вимоги про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 30, код ЄДРПОУ 38355182) припиненими у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 К3пП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРГУС УКРАЇНА (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 30, код ЄДРПОУ 38355182) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 09.09.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман