Рішення

від 05.09.2024 по справі 906/788/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/788/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рубченко О.І., договір №02/02 від 02.09.2024;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАКСЕРВІС"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС"

про стягнення 98248,62 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАКСЕРВІС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" про стягнення 96481,22 грн, з яких 71164,08 грн основного боргу, 3465,52 грн інфляційних втрат та 21851,62 грн 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №ТО154 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів від 22.07.2022 в частині оплати вартості виконаних робіт (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

31.07.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків від 31.07.2024 з додатками, серед яких заява про уточнення (збільшення) позовних вимог (вх.№01-44/2245/24 від 31.07.2024), розрахунки суми основного боргу, збитків від інфляції та 20% річних окремо за кожним актом виконаних робіт, копія претензії №45 від 22.12.2023. Здійснивши на виконання вимог ухвали суду перерахунок сум, що стягуються, позивач просив прийняти позовну заяву до розгляду у редакції заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог та відкрити провадження у справі, стягнути з відповідача на користь позивача 71164,08 грн основного боргу, 5243,34 грн інфляційних втрат та 21841,20 грн 20% річних (а.с.42-52).

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву (з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог за вх.№01-44/2245/24 від 31.07.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2024.

19.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.08.2024, згідно з яким останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив врахувати, що заявлені вимоги створюють несправедливо надмірний тягар для відповідача; неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; порушення зобов`язань зі сторони ПОСП «КОЛОС», на якому наголошує позивач, не потягнуло за собою завдання збитків іншим учасникам господарських відносин; позивач в порушення критеріїв розумності, справедливості та пропорційності цілеспрямовано здійснював розрахунки штрафних санкцій з явним перевищенням критеріїв, які передбачені ст.625 ЦК України та ст.232 ГК України, зокрема, цілеспрямовано призвів до обставин настання таких наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; позивач заявляє штрафні санкції за період більший, ніж 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже стягнення 20% річних в надмірно великому розмірі та інфляційних витрат покладає на відповідача додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Позивач не довів належного виконання своїх зобов`язань з надання послуг відповідачу, а тому вимога про сплату боргу є передчасною і такою, ще не підлягає задоволенню. Відтак відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.56-61).

20.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.08.2024, у якій останній вказав на те, що відповідач мав можливість та розумний термін для належного виконання свого зобов`язання та досудового врегулювання спору, проте понад 15 місяців не сплачував прийняті від позивача роботи; доказів на спростування погоджених сторонами актів приймання робіт або акта звірки не надав; посилання на військовий стан або надмірний фінансовий тягар не можуть бути належними доказами неможливості виконання зобов`язання. Позивач також наголосив, що не звертався з вимогами щодо стягнення з відповідача неустойки або штрафу, а правомірно (без жодних зловживань та мети збагачення) просив стягнути вже фактично заподіяні відповідачем втрати у вигляді річних та інфляційних збитків внаслідок тривалого порушення зобов`язання, які передбачені умовами договору та не відносяться до штрафних санкцій (а.с.62-66).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням причин його неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надіслав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 05.08.2024 в електронній формі до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС (а.с.55 на звороті).

З огляду на те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, враховуючи положення ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2024 підтримав позов, просив його задовольнити.

Суд оглянув оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

05.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.07.2022 між ПОСП "КОЛОС" (замовник, відповідач) та ТОВ «АГРОТРАКСЕРВІС» (виконавець, позивач) укладено договір №ТО 154 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (далі договір) (а.с.9-10), згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по проведенню технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (надалі по тексту - ТЗ) з використанням запасних частин виконавця та/або замовника, визначених цим договором.

Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що роботи виконуються відповідно до наряд-замовлення та приймаються згідно акту виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору. В наряд-замовленні зазначається технічний стан ТЗ, перелік замовлених замовником та проведених виконавцем робіт, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовником, а також терміни виконання робіт. Сторони прийшли до згоди, що оформлений належним чином наряд-замовлення, підписаний уповноваженими представниками сторін, є підтвердженням передачі ТЗ для проведення робіт та отримання ТЗ після проведення робіт.

Відповідно до п.2.10 договору, замовник приймає виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт або надає письмові зауваження щодо якості виконаних робіт.

Замовник зобов`язаний, зокрема, приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи (пп.3.2.3 п.3.2 договору.

Замовник проводить розрахунок з виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в національній валюті України, протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.4 договору, за прострочення строків оплати робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, замовник сплачує виконавцю інфляційні втрати та 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до «31» грудня 2022 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про свій намір відмовитись від договору, він вважається автоматично пролонгованим на наступні періоди (п.7.5 договору).

Встановлено, що ПОСП «КОЛОС» замовило у позивача перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту керованого транспортного засобу MAN TGX 18.480 4X2 BLS-EL, державний номер НОМЕР_1 .

На виконання умов договору №ТО 154 від 22.07.2022 позивачем проведено ремонтні роботи вказаного транспортного засобу (з урахуванням використаних запасних частин) на загальну суму 112020,06 грн, згідно з актами виконаних робіт №ZHG_ATS-005066 від 23.03.2023 на суму 98992,88 грн, №ZHG_ATS-005275 від 06.04.2023 на суму 1900,80 грн та №ZHG_ATS-005348 від 13.04.2023 на суму 11126,38 грн, які підписано сторонами та скріплено печатками їх юридичних осіб. Зі сторони замовника зазначено «Послуги виконані у повному обсязі. Претензій не маю» (а.с.11-13).

Як повідомлено у позовній заяві, 18.04.2023 відповідач оплатив виконані роботи частково на суму 10855,98 грн, у зв`язку з чим станом на 22.12.2023 за ним утворилась заборгованість у розмірі 101164,08 грн, що також вбачається з підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків (а.с.14).

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату вказаної суми боргу протягом 10 банківських днів з моменту її отримання або просив запропонувати розумний строк для оплати (а.с.47).

Відповідач не надав письмову відповідь на вказану претензію, проте у подальшому здійснив оплату «за ремонт авто згідно рахунків №ZHG_ATS-005348, 5275, 5066» на суму 20000,00 грн 13.02.2024 та на суму 10000,00 грн 18.04.2024, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.15-21). Отже неоплаченими залишилися роботи на загальну суму 71164,08 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №ТО 154 від 22.07.2022, позивач звернувся з даним позовом до суду та, окрім вищевказаної суми основного боргу, просив стягнути з відповідача 5243,34 грн інфляційних втрат та 21841,20 грн 20% річних в порядку ст.625 ЦК України та п.5.4 договору.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 173, 174, 180, 193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, так як містить у собі елементи договору про надання послуг (послуги з проведення технічного обслуговування автомобіля), договору підряду (роботи з ремонту автомобіля) та договору купівлі-продажу запасних частин до автомобіля, а тому оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг, договору підряду та договору купівлі-продажу.

Статтею 901 ЦК Українивизначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч.1, 3ст.843 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Особливості спірних правовідносин регулюються також Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 №615 (далі Правила).

Згідно з п.3 розд. III Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно достатті 25Закону України «Про автомобільний транспорт».

Пунктом 1 розд. V Правил передбачено, що порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту колісних транспортних засобів визначається договором. Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їхньої відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору (п.4 розд. V Правил). Зобов`язання замовника своєчасно оплачувати надані за умовами договору послуги також встановлено п.2 розд. X Правил

Судом встановлено, що договір на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів №ТО 154 від 22.07.2022 укладено належним чином, підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб, доказів розірвання договору матеріали справи не містять, недійсним у встановленому порядку договір не визнавався, а отже є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено факт проведення позивачем технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу з використанням запасних частин та прийняття їх відповідачем шляхом підписання актів виконаних робіт №ZHG_ATS-005066 від 23.03.2023, №ZHG_ATS-005275 від 06.04.2023, №ZHG_ATS-005348 від 13.04.2023 на загальну суму 112020,06 грн без будь-яких зауважень та претензій. Відтак твердження відповідача про неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання послуг, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу є передчасною, суд відхиляє як необґрунтовані.

Більше того, здійснення відповідачем часткових оплат та підписання акта звірки взаємних розрахунків (а.с.14, 17, 21) додатково підтверджують прийняття ним виконаних позивачем робіт та визнання боргу за договором №ТО 154 від 22.07.2022.

Як уже зазначалося, відповідач провів розрахунок з позивачем частково на суму 40855,98 грн, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 71164,08 грн. Протилежного відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи суду не надано.

Враховуючи викладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71164,08 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Слід звернути увагу, що ст.625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Як уже зазначалось вище, п.5.4 договору передбачено, що за прострочення строків оплати робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, замовник сплачує виконавцю інфляційні втрати та 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд приймає до уваги, що вимога про стягнення пені позивачем не заявлялася, а відтак доводи відповідача щодо нарахування штрафних санкцій поза межами строку, визначеного ч.6 ст.232 ГК України, відхиляє.

Сплата відсотків річних на рівні 20% є договірним зобов`язанням відповідача.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 20% річних (а.с.49 на звороті - 52), приймаючи до уваги проведені позивачем зарахування сплачених відповідачем 18.04.2023, 13.02.2024, 18.04.2024 коштів (а.с.49), суд встановив, що позивач невірно визначив періоди нарахувань за актом виконаних робіт №ZHG_ATS-005275 від 06.04.2023 з 21.04.2023 по 18.04.2024 та за актом виконаних робіт №ZHG_ATS-005348 від 13.04.2023 з 28.04.2023 по 18.04.2024, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат та відсотків річних. У даному випадку нарахування за актом №ZHG_ATS-005275 від 06.04.2023 слід здійснювати з 21.04.2023 по 17.04.2024 на прострочену суму 316,80 грн та за актом №ZHG_ATS-005348 від 13.04.2023 з 28.04.2023 по 17.04.2024 на прострочену суму 1854,40 грн. Періоди нарахувань за актом виконаних робіт №ZHG_ATS-005066 від 23.03.2023 визначено вірно, але позивачем допущено арифметично помилку при додаванні відповідних сум під час розрахунку 20% річних (16917,34 + 2805,76 + 2994,34 = 22717,44 грн) (а.с.50 на звороті).

Таким чином, здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», суд дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу 5243,34 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню з останнього у вказаному розмірі, та 23141,84 грн 20% річних, тобто у розмірі більшому, ніж заявлено. Оскільки у суду відсутні повноважень виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), суд дійшов висновку про правомірність позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 20% річних в сумі 21841,20 грн.

Поряд із цим суд враховує обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру 20% річних та зазначає таке.

Закріпивши принцип свободи договору уЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627цьогоКодексупри укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цьогоКодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно достатті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи,які мають юридичне значення,та, зокрема,зазначених вищекритеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Приймаючи до уваги введений на території України режим воєнного стану, враховуючи сплату відповідачем частини заборгованості і те, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять), з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням принципів справедливості й пропорційності, суд дійшов висновку зменшити розмір 20% річних до суми, що становить 3% від прострочених платежів з урахуванням умов укладеного між сторонами договору в межах визначеного позивачем періоду, а тому, за висновком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3471,27 грн.

Відповідно дост.2 ГПК України,завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевстановлені обставини, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку зменшити розмір 20% річних до 3471,27 грн та стягнути з ПОСП "КОЛОС" 71164,08 грн основного боргу, 5243,34 грн інфляційних втрат, 3471,27 грн % річних.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу приписів п.2 ч.1, ч.9 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір 20% річних до 3471,27 грн.

3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" (вул. Грека Івана, буд. 47, с. Сербо-Слобідка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11244, код ЄДРПОУ 03743405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАКСЕРВІС" (вул. Десятинна, буд. 4/6, пов. 3 , каб. 32, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41342718) 71164,08 грн основного боргу, 5243,34 грн інфляційних втрат, 3471,27 грн 20% річних та 3028,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.09.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу; 2-3 - сторонам, представнику позивача (до ел.каб.).