Рішення

від 29.08.2024 по справі 910/7309/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2024Справа № 910/7309/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Санта-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Інвест-Груп"

про стягнення 1265019,66 грн.

представники сторін: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Санта-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Інвест-Груп" про стягнення 1265019,66 грн. заборгованості за договором поставки від 01.03.2021 № ДФ-21/07.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Дана ухвала суду та подальші ухвали в справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1.

Проте конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ДФ-21/07 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність (продати) покупцю, а покупець зобов`язується здійснити оплату за такий товар та прийняти його на умовах даного Договору (купити).

Відповідно до пункту 1.3 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту фактичної передачі товару, яка засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладною.

У пункті 5.2. договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, отриманого по накладним, протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Згідно з пунктом 8.1. даний договір діє з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2021 року.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 265 019,66 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних та наступних видаткових накладних: від 10.01.2022 № СУ-00001968 на суму 63 871,20 грн., від 10.01.2022 № СУ-00002167 на суму 124 773,30 грн., від 15.01.2022 № СУ-00003967 на суму 62 117,70 грн., від 15.01.2022 № СУ-00003999 на суму 186 985,80 грн., від 22.01.2022 № СУ-00006314 на суму 76 711,20 грн., від 22.01.2022 № СУ-00006540 на суму 162490,50 грн., від 29.01.2022 № СУ-00008783 на суму 31464,60 грн., від 05.02.2022 № СУ-00011158 на суму 35167,50 грн., від 08.02.2022 № СУ-00011160 на суму 52 290,00 грн., від 12.02.2022 № СУ-00013347 на суму 167 540,40 грн., від 12.02.2022 № СУ-00013348 на суму 3 819,60 грн., від 16.02.2022 № СУ-00013699 на суму 39 733,56 грн., від 16.02.2022 № СУ-00014057 на суму 27 955,80 грн., від 19.02.2022 № СУ-00015807 на суму 5 578,80 грн., від 19.02.2022 № СУ-00015813 на суму 56 353,20 грн., від 21.02.2022 № СУ-00015879 на суму 137 250,00 грн., від 21.02.2022 № СУ-00016538 на суму 24 439,80 грн., від 21.02.2022 № СУ-00016539 на суму 6 476,40 грн.

Дані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Також позивачем до кожної видаткової накладної виписано та зареєстровано податкову накладну.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору поставки від 01.03.2021 № ДФ-21/07 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 265 019,66 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними обома сторонами.

Натомість, відповідач у встановлені договором поставки від 01.03.2021 № ДФ-21/07 строки, а саме протягом 30 календарних днів з дати отримання кожної поставки товару, оплату товару не здійснив.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 1 265 019,66 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Санта-Україна" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Інвест-Груп" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 41845037) на користь Приватного підприємства "Санта-Україна" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 15; ідентифікаційний код 30634862) 1265019 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятнадцять) грн. 66 коп. основної заборгованості, а також 18975 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 09.09.2024 року.

Суддя К.В. Полякова