Ухвала

від 05.09.2024 по справі 161/16407/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16407/24

Провадження № 1-кс/161/4372/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про накладення арешту на майно

05 вересня 2024 року м. Луцьк

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2024 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 42024030000000040 від 05.07.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, а саме на: транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF 3 VARIANT», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0721410100:02:000:0099 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736299507214); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29038972); причіп марки «ПГ BBRD», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження вищевказаним.

Своє клопотання старший слідчий мотивує тим, що СВ УСБУ у Волинській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024030000000040 від 05 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в ході якого, 27липня 2024року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке після вручення підозри та ухвалення слідчим суддею рішення про накладення арешту було перереєстровано на близьких осіб, в тому числі родичів, звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного корисливого корупційного кримінального правопорушення, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку про розгляд клопотання без повідомлення останнього та його захисника, а також нових власників, з метою забезпечення арешту такого майна.

В судове засідання прокурор, старший слідчий не з`явились, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, водночас, кожен, зокрема подали суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності та підтримання клопотання в повному обсязі, а тому у відповідності до вимог ч. 4 ст.107, ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України судове засідання проводиться за відсутності останніх, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.

Перевіривши надані матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підставне та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СВ УСБУ у Волинській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024030000000040 від 05 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

26 липня 2024 року о 15 год. 29 хв. ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України затримано у вищевказаному кримінальному провадженні.

27 липня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України визначено обов`язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.

Ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 та 30 липня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задоволено, накладено арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), а саме на: причіпмарки «ПГBBRD»,д.н.з. НОМЕР_3 ,VIN: НОМЕР_4 ,транспортний засібмарки «VOLKSWAGENGOLF3VARIANT»,д.н.з. НОМЕР_1 ,номер кузова НОМЕР_6 ; земельну ділянку з кадастровим номером 0721410100:02:000:0099 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736299507214); будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29038972), з позбавленням права на відчуження та розпорядження цим майном.

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29 липня 2024 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721410100:02:000:0099 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736299507214) зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування, а 06 серпня 2024 року право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29038972) зареєстровано за ОСОБА_7 , на підставі договору дарування.

Крім цього, 30 липня 2024 року та 31 липня 2024 року транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF 3 VARIANT», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та причіп марки «ПГ BBRD», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , було перереєстровано на ОСОБА_8 .

Зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів слідує, що ОСОБА_6 єматір`ю підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 його сином, а ОСОБА_8 сином його співмешканки ОСОБА_9 .

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Арешт майна допускається з метою, зокрема, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

Так, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

Частина 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Із огляду на те, що 27 липня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за яке передбачена можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, про що є підстави вважати, враховуючи, в тому числі, наявність двох захисників, було відомо останньому, після чого, на підставі договору дарування ОСОБА_5 переоформив належні йому на праві власності, на момент вручення підозри, земельну ділянку на матір, будинок на сина, а транспортні засоби на сина співмешканки, слідчий суддя вважає, що в такий спосіб підозрюваний намагався уникнути застосування до вказаного майна конфіскації як виду покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі (п. п. 105, 107 рішення ЄСПЛ у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» / Gogitidze and Others v. Georgia від 12.05.2015, заява №36862/05)). У процедурах конфіскації, що стосувалися доходів від серйозних злочинів суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення у справах «Аркурі та інші проти Італії» / Arcuri and Others v. Italy, заява № 52024/99; рішення у справі від 07.06.2005»Морабіто та інші проти Італії» / Morabito and Others v. Italy, заява № 58572/00; рішення у справі від 27.06.2002 «Батлер та інші проти Великої Британії» / Butler v. the United Kingdom, заява №41661/98).

Поруч з наведеним слід звернути увагу на необхідність врахування практики Верховного Суду щодо добросовісності як основоположної засади цивільного законодавства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України)і діїучасників цивільнихправовідносин маютьбути добросовісними,тобто відповідатипевному стандартуповедінки,що характеризуєтьсячесністю,відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, провадження № 61-156св17).

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією укладення договору не для регулювання цивільних відносин і не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, а з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Вирішуючи справу про визнання недійсними договорів дарування суд касаційної інстанції зазначив щодо помилковості висновків судів стосовно відсутності підстав для визнання недійсними договорів дарування майна, укладених у короткий проміжок часу між близькими родичами під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях стосовно чоловіка дарувальника спірного майна та інших, пов`язаних з ним осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, одним з видів покарання за яке передбачено конфіскацію майна (постанова Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц, провадження №61-13227св21).

Таким чином, наявність у сторони обвинувачення можливості за наведених обставин звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договорів дарування, та ймовірність застосування до земельної ділянки будинку та транспортних засобів конфіскації майна як виду покарання, не виключається. Тобто, накладення арешту на майно з метою його подальшої конфіскації як виду покарання можливе не лише щодо майна підозрюваного, а й щодо майна третьої особи, яка набула його шляхом укладення правочину з метою приховування такого майна від можливої конфіскації.

Враховуючи вищезазначене, та те, що в судовому засіданні встановлено, що нерухоме майно, після вручення підозри, формально подароване та перереєстроване ОСОБА_5 на своїх близьких, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані обставини не спростовують можливість накладення арешту на таке майно, тому клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арештна майно,а самена:транспортний засібмарки «VOLKSWAGENGOLF3VARIANT»,д.н.з. НОМЕР_1 ,номер кузова НОМЕР_2 ; земельна ділянказ кадастровимномером 0721410100:02:000:0099(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна1736299507214); житловий будинокза адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна29038972); причіп марки «ПГ BBRD», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження цим майном.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що вподальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1