Справа № 296/6318/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" вересня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкиря В. М., розглянувши в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
09.07.2024 представник позивача адвокат Соломонюк С.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 20.08.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про що складений відповідний актовий запис № 5.
В шлюбі у сторін народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій встановлена група інвалідності
Між сторонами шлюбні відносини фактично припинені. В добровільному порядку утримувати спільну дитину відповідач не бажає, в позасудовому порядку згоди сторонами не досягнуто у даному питанні.
На думку позивача, дитині має бути забезпечений належний рівень життя необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який остання не зможе забезпечити самостійно, а тому просить стягувати з батька дитини аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
30.07.2024 на адресу суду представником відповідача - адвокатом Корзун С.В. подано відзив на позовну заяву, зі змісту остання заперечувала щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, посилаючись на те, що позивачка має статус безробітної, разом з донькою перебуває на фінансовому та матеріальному утриманні відповідача, зареєстровані у квартирі відповідача разом з дитиною позивачки від першого шлюбу, крім того, відповідач на утриманні має матір пенсійного віку, крім тогго в матері сталася пожежа та він допомагає робити ремонтні роботи, також має не погашені кредитні договори від підприємницької діяльності, сума яких становить 339729,68 грн. та 180981,74 грн. На даний час відповідач не працює та живе на заощаджені кошти.
07.08.2024 на адресу суду представником позивача - адвокатом Соломонюком С.А. подано відповідь на відзив представника відповідача - адвоката Корзун С.В., зізмісту якого останній зазначає, що батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей, в той час, як сам по собі факт непрацездатності батьків не є підчтавою для їх утримання. Також вказує, що на відновлення будинку матері відповідача від пожару гроші збиралися в мережі ФЕЙСБУК, а тому доказів, що їх надав відповідач не надано. Також вказує, що відповідач займається готельним бузнесом та здає квартири в орненду, тому позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
09.08.2024 представник відповідача адвокат Корзун С.В. подала до суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу оскіольки вони невідповідають співмірності та складності справи.
Сторони чи їх представники в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
10.09.2024 представник відповідача просив справу розглянути в їх з відповідачем відсутність та позов задовільнити частково стягнувши з відповідача 1/6 частину всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини
З 20.08.2014 позивачка ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Виконавчим комітетомЛуківської сільськоїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис №5 (а.с. 5).
Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_3 (а.с. 6) яка отримує державну соціальну допомогу, як дитина з інвалідністю в сумі 2881,60 грн (а.с.8) та проходить індивідуальну програму реабілітації в КП "Дитяча лікарня ім.В.Й.Башека" періодично лікується (а.с.90)
Позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії витягів з реєстру Житомирської територіальної громади № 2023/005727244 та № 2023/005727459 від 27.07.2023 (а.с. 4, 7).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що документований паспортом № НОМЕР_1 , що дійсний до 12.12.2032 року, має картку платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.48-40) де 14.04.2024 сталася пожежа про що додано акт (а.с.41-42)
Згідно договору на виконання будівельних робіт від 26.01.2024 відповідач є замовником ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_2 на суму - 100000,00 грн - 120000,00 грн ( п.1.1-1.2 Договору)
06.02.2024 між віжповідачем та АТ "Ідея Банк" укладено кредитний договір № М75.00602.010718403 на 100100,00 грн строком на 24 місяці під 65 процентів річних
14.06.2024 між відповідачем та АТ "Ідея Банк" укладено угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № НОМЕР_3 строком на 12 місяців, максимальний розмір кредитної лініїї- 200000,00 грн
ОСОБА_2 є ФОП про що свідчить відповідь на запит Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.70) основний вид діяльності:-діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення; також має дозвіл на роздрібну торгівлю, електромонтажні роботи, неспеціалізовану оптову торгівлю, надання в оренду та експлуатацію власного чи арендованого нерухомого майна .
На сайті Бізнес-Гід ОСОБА_2 значиться як особа, що займається діяльностю готелів
У власності відповідача є:
- по 1/2 частини земельних ділянок з кадастровими номерами 1822083000:07:001:0093, 1822083200:05:000:1124, 1822086300:01:000:1246;
-1/1 частини земельної ділянкаи з кадастровим номером 1810136600:03:010:0043;
-1 /1 частини земельної ділянкаи з кадастровим номером 1810136600:03:010:0035;
-1/1 частини земельної ділянкаи з кадастровим номером 1810136600:03:012:0023;
- 1/2 частини садового будинку за адресою:
АДРЕСА_3 ;
-50/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;
- 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5
Таким чином суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу утримання дитини, що регулюється нормами Сімейного Кодексу України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії витягів з реєстру Житомирської територіальної громади № 2023/005727244 та № 2023/005727459 від 27.07.2023 (а.с. 4, 7), отже відповідач має прова на звернення до суду з цим позовом
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
Позивач просить суд стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки від його доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями частини першої статті 182 СК України у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено коло обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першоїтретьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України «Пpo Дepжавний бюджeт України на 2023 рік» гарантований прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року для дітей до 6 років складає 2563гривні; а для дітей від 6 до 18 років 3196 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1ст. 161 ЦПК України, в тому числі 1/4 частина заробітку (доходу) відповідача на одну дитину, вважається безспірним і таким, що презюмується як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи наведене, аліменти на одну дитину відповідача в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Натомість суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо стягнення 1/6 частини доходу відповідача оскільки йому необхідно сплачувати кредити, відбудовувати будинок в якому він проживає та утримувати матір.
По перше,- доказів того, що відповідач утримує матір матеріали справи не містять;
По-друге,-наявність несплачених кредитів не може бути підставою для визначення розміру аліментів на утримання дитини у розмірі 1/6 частини від доходів, оскільки сторона відповідача не надала доказів того, які ж саме доходи має відповідач у грошовому виразі.
По -третє, відповідач безумовно має право відбудовувати своє житло після пожежі, але не за рахунок аліментів які має отримувати дитина для нормальної життєдіяльності з урахуванням того, що вона ще й має групу інвалідності, лікується, проходить індивідуальну програму реабілітації в КП "Дитяча лікарня ім.В.Й.Башека" періодично лікується.
Відповідач же має у власності ряд земельних ділянок, квартиру, будинок, є ФОП, отже є забезпеченою особою.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).
За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Отже, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Соломонюком С.А. було долучено до справи: копію договору про надання правової допомоги №2707 від 27.07.2023 (а.с. 9-10), копію ордеру серії АМ № 1044267 від 27.07.2023 (а.с. 11), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ № 000954 від 22.05.2018 (а.с. 12), копію розрахунку суми гонорару від 11.04.2024, яким визначено, що за послуги що надаються адвокатом у відповідності з договором клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 15000,00 грн. та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 13.05.2024 (а.с. 13-14).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові по справі №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона відповідача, а також те, що зазначена категорія справ є справою незначної складності, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль, а також той факт, що представник позивача не приймав участі в судових засіданнях, та протягом розгляду справи подав лише заперечення на відзив, суд приходить до висновку, що вимоги слід задовільнити частково.
В даному конкретному випадку суд вважаає, що реальним, співмірним та необхідним буде стягнення з позивача на користь відповідача 3000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги те, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд, у відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судових витрат - судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 141, 180-184,191, 192 Сімейного кодексу України, », ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду 09.07.2024 року і до повноліття дитини.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витратна правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024
Cуддя В. М. Шкиря
Суд | Корольовський районний суд м. Житомира |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2024 |
Оприлюднено | 12.09.2024 |
Номер документу | 121500507 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Корольовський районний суд м. Житомира
Шкиря В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні