Рішення

від 08.08.2024 по справі 296/9649/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9649/23

2/296/761/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

08 серпня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Годлюк А.І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок 70, вул.Київська» про визнання права на приватизацію, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 28.09.2023 звернулися до суду з позовом про визнання права постійного користування квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно заяви про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 06.02.2024, та уточненої позовної заяви позивачі просять суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами однієї сім`ї та протягом тривалого часу, а саме з 26.02.1993 постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка є їхнім єдиним житлом та місцем проживання.

Окрім того ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, а саме з 26.09.1993, та має договірні відносини з надавачем житлово комунальних послуг. На її ім`я відкрито особові рахунки, зокрема, на послуги розподілу (доставки) газу, оплати за спожитий газ, послуги водопостачання та відведення, послуги з вивезення та захоронення відходів. Наймачами квартири сплачуються всі комунальні послуги.

Позивачі звернулися до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявою про приватизацію квартири.

Згідно відповіді Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 07.08.2023 позивачам потрібно надати копію ордеру, який при вселенні в приміщення здається до житлово експлуатаційної організації.

Листом ОСББ «Будинок 70, вул.Київська» від 11.09.2023 №17 повідомило, що ордер або його копія на квартиру АДРЕСА_1 , відсутній.

З огляду на зазначене, позивачі не мають можливості вирішити питання щодо їх права на приватизацію житлового приміщення без ордеру на вселення у позасудовому порядку, а тому керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», зсилаючись на правові позиції Верховного Суду України від 30.01.2013 по справі №6-125цс12, просять позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву від 05.04.2024 представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що у позивачів відсутній ордер. Окрім того, повідомляє, що квартира АДРЕСА_1 була надана позивачам як службова, перебуває у власності держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, а тому на підставі ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» виключена з об`єктів приватизації.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, подала заяву від 08.08.2024 про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до суду заяви від 15.09.2023 про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 49, 50).

В судове засідання представник відповідача не з`явився, згідно заяви від 30.11.2023 розгляд справи просив провести за його відсутності (а.с.113).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивачі зареєстровані та постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 22.08.2023, 18.08.2023 (а.с. 9 - 12, 22).

Зі змісту акту підтвердження фактичного місця проживання осіб, складеного 25.05.2023 головою правління ОСББ «Будинок 70, вул.Київська», за участі сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_1 прописана та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 26.02.1993 разом з донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 .. Чоловік ОСОБА_7 виписаний 22.05.1996 та з моменту виписки й на даний час за вказаною адресою не проживає (а.с. 15).

З довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 09.08.2023 №4157, Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.07.2023 вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с.39, 40).

Згідно листа Управління Житлового господарства Житомирської міської ради від 07.08.2023 №1-55/УЖТ990 на заяву позивачів повідомлено, що питання приватизації квартири АДРЕСА_1 не може бути прийнято до розгляду. В обґрунтування даної позиції відповідач зіслався на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Наказ Міністерства з питань житлово- комунального господарства від 16.12.2009 №396 (зі змінами), якими передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації та подає, в тому числі, копію ордера на жиле приміщення (а.с.11,12).

Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення Богунської районної ради народних депутатів виконавчого комітету від 20.01.1993 №10 квартира АДРЕСА_3 була включена до числа службових приміщень Богунського РВВС та надана у користування дільничому інспектору міліції ОСОБА_7 в складі сім`ї з 4 осіб, а саме: ОСОБА_7 , 1960р.н., дружина ОСОБА_1 , 1962р.н., син ОСОБА_2 , 1981р.н.., та дочка ОСОБА_3 ,1985р.н. (а.с.73, 74).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 13.02.1992 №81 «Про практичні заходи по поверненню історичних назв вулиць та площам Житомира…» 5-ти поверховому житловому будинку АДРЕСА_4 (а.с. 76 77, 94).

Також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.06.2023 №756 відмовлено у виключенні з числа службових жилих приміщень Богунського районного відділу внутрішніх справ двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , яка була надана ОСОБА_7 на склад сім`ї 4 особи ( він, дружина ОСОБА_1 , 1962р.н., син ОСОБА_2 , 1981р.н.., та дочка ОСОБА_3 ,1985р.н.), у зв`язку із відсутністю клопотання (а.с. 78).

З листа Головного управління національної поліції в Житомирській області від 10.03.2023 вбачається, що клопотання про включення до числа службових квартири АДРЕСА_5 надавалося Богунським районним відділом внутрішніх справ. У свою чергу, ст.6 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 №37 «Про службові жилі приміщення» передбачено, що виключення жилого приміщення з числа службових проводиться на підставі клопотання підприємства, установи організації, які клопотали про включення такого приміщення до числа службових. Відповідно до Постанови КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» усі територіальні органи Міністерства внутрішніх справи підлягають ліквідації. Як наслідок, Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області припинило свою діяльність без правонаступництва, а тому ГУНП в Житомирській області немає законних підстав для клопотання про виключення з розряду службових квартири АДРЕСА_1 (а.с.97).

Згідно відповіді Головного управління національної поліції в Житомирській області від 12.07.2023 на балансовому обліку ГУНП в Житомирській області квартира АДРЕСА_1 не перебуває. Разом з тим повідомлено, що структурні підрозділи ГУНП є безбалансовими, а тому не здійснюють облік майнових активів (а.с.96).

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації розглянути питання щодо приватизації позивачами квартири АДРЕСА_1 .

Так, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, зокрема вказано про необхідність подання копії ордера на жиле приміщення.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 , згідно рішення Богунської районної ради народних депутатів виконавчого комітету від 20.01.1993 №10, надано квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох жилих кімнат площею 29.3 кв.м. (а.с. 58), однак у даному житлі не проживає та виписаний з 22.05.1996. У вказаному житлі ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 26.02.1993, ОСОБА_2 - з 01.04.1988, ОСОБА_3 з 04.09.2001.

Матеріали справи свідчать, що ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 відсутній (втрачений) за обставин, які не залежали від волі позивачів, що підтверджується листом ОСББ «Будинок АДРЕСА_6 » від 11.09.2023 №17 (а.с.19).

Законність проживання позивачів у спірній квартирі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивачів не заявляв, докази протилежного суду не надано.

Вказане свідчить про те, що позивачі мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а житлове приміщення - квартири АДРЕСА_1 є в цілому їх «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

З довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 26.06.2024 позивачі не використали право на приватизацію державного житлового фонду.

Згідно положень частини 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення), службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Пунктом 3 цього Положення визначено, що житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Аналогічно, відповідно до частини першої статті 118 ЖК України жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як було зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.06.2023 №756 відмовлено у виключенні з числа службових жилих приміщень Богунського районного відділу внутрішніх справ двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , у зв`язку із відсутністю клопотання.

Разом з тим матеріалами справи встановлено, що Управління міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області припинило свою діяльність без правонаступництва.

За встановлених обставин позивачі позбавлені права на житло в контексті правомірних очікувань та законних сподівань, оскільки Богунський районний відділ внутрішніх справ, який мав би звернутися з клопотанням до виконавчого комітету Житомирської міської ради про виключення жилого приміщення з числа службових, ліквідовано без правонаступництва, а Головне управління Національної поліції в Житомирській області немає законних підстав для клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані щодо певного підприємства (або його правонаступника), яке використовує спірне житлове приміщення як службове.

Отже, склалася ситуація, при якій спірна квартира АДРЕСА_1 без підтверджених відповідних правових підстав обліковується як службова жила площа за неіснуючою організацією, що не може здійснювати жодних управлінських функцій відносно цієї квартири, у тому числі і щодо ініціації питання про виключення житла зі статусу службового.

Виконавчому комітету Житомирської міської ради належать делеговані функції з обліку житлового фонду, здійснення контролю за його використанням, за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, що втілено в положеннях в ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На переконання суду, коли підприємства не існує, виконавчий комітет міської ради мав впорядкувати актуальний статус спірного житла з прийняттям відповідних рішень з використанням делегованих повноважень, унормованих ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» щодо обліку житлового фонду і контролю, у тому числі і за службовим житловим фондом.

Враховуючи вищезазначене, заявлені позовні вимоги щодо визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири, за умови доведеного у даній справі факту вичерпання позивачами усіх заходів з відновлення своїх прав в досудовому порядку, з урахуванням відсутності правового механізму виведення житла з числа службового за ініціативи наймача/членів його сім`ї, а також за відсутності даних про підприємство, що використовує спірне житло як службове, та відсутності ордеру, який втрачено поза волею позивачів, обраний спосіб захисту не порушує приписи законодавства України і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушені права позивачів підлягають захисту, а позов задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 без ордеру.

Зобов`язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак