Рішення

від 10.09.2024 по справі 910/8394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

10.09.2024Справа № 910/8394/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/8394/24 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сула» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд стягнути заборгованість за спожиту теплоенергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2018 за період з січня 2022 року по квітень 2022 року. Відповідач відзив на позов не надав.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

2.2. Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

2.3. 24.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та ТОВ «Фірма «Сула» (абонент) було укладено договір №330182-01 на постачання теплової енергії.

2.4. Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

2.5. Відповідно до п. 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

2.6. Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

2.7. Цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п. 8.1, 8.2 договору).

2.8. Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 31 077,20 грн, ПДВ - 6 215,44 грн, всього 37 292,64 грн.

2.9. Згідно п. 1 додатку №3 до договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ), опалення - 1 542,86 грн/Гкал.

2.10. Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

2.11. Згідно з п. 3 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, буд. №58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

2.12. Відповідно до умов договору постачання теплової енергії здійснюється до нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, провулок Бехтерівській, 8 (Додатки №8 та №9 до договору).

2.13. З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання. З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.

2.14. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірник договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (Індивідуальний договір, Індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

2.15. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

2.16. За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

2.17. 30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.

2.18. В силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

2.19. За твердженнями позивача, відповідач, який є користувачем зазначених вище нежитлових приміщень, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (Позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

2.20. Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.

2.21. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4. Типового Договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

2.22. За твердженнями позивача, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в результаті чого за період з листопада 2021 року по березень 2024 року включно утворилась заборгованість у розмірі 140 225, 04 грн. Окрім суми основного боргу позивач також заявляє вимогу про стягнення боргу з оплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги за період з березня 2020 року по березень 2024 року та борг з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2024 року.

2.23. На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, а також її вартості, позивач надає копію Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, довідку про заборгованість, розрахунок заборгованості, рахунок на оплату послуг з постачання теплової енергії, акти надання послуг з постачання теплової енергії, звіт про коригування за послуги з постачання теплової енергії, копії корінців нарядів, копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей споживання теплової енергії, розрахунок заборгованості внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, розрахунок заборгованості внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку, рахунок на оплату внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги, акти виконаних робіт з внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку, рахунок на оплату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.

2.24. Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої теплової енергії за Договором, внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, оплати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, яку позивач просить стягнути з відповідача.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 140 225, 04 грн основного боргу, 23 774, 62 грн інфляційних втрат, 6 011, 63 грн 3% річних, 971, 95 грн боргу за сплату внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та 900, 91 грн боргу зі сплати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 11, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача у виконанні своїх зобов`язань за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині проведення розрахунків.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач відзив на позов не подав.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

5.2. Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

5.3. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення №06 002 7726 44 44).

5.4. Відповідно до ч.ч.2,3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

5.5. Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

5.6. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.7. Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про зміну місцезнаходження відповідача, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення на останню відому адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі, а саме: на адресу зазначену в ЄДР.

5.8. Крім того, судом враховано, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

5.9. Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 ГПК України.

5.10. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи порушені відповідачем умови Договору про надання послуги з постачання теплової енергії? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

- Чи правильно виконані розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердні відповіді на ключові питання, а відповідач негативні.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.

7.1. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

7.2. Частина п.1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

7.3. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною(ст.638 Цивільного кодексу України).

7.4. Згідно з ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

7.5. Частиною 1 ст.641 визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

7.6. Згідно зі ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

7.7. Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

7.8. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

7.9. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

7.10. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

7.11. Як встановлено судом, 30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022. Тож в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

7.12. Відповідач, який є користувачем нежитлових приміщень розташованих у м. Києві по провулку Бехтерівському, 8, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Матеріали справи доказів протилежного не містять.

7.13. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4. Типового Договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

7.14. В силу п. 4. Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Договір між КП «Київтеплоенерго» та ТОВ «Фірма «Сула» є укладеним та відповідно відповідачеві, як споживачу присвоєно особовий рахунок №033018212490100.

7.15. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

7.16. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

7.17. При цьому, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

7.18. З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відсутність підписаного договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/4239/16 від 21.08.2019).

7.19. Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630) (далі-Правила).

7.20. Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону (тут і далі у редакції, чинній протягом спірного періоду) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

7.21. Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону).

7.22. У відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

7.23. Згідно п.п.1, 5. ч.2 ст.7 Закону споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

7.24. За приписами ч.1 ст.9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

7.25. Згідно ч.7 ст.21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

7.26. Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води) (п. 11 ст. 1 Закону).

7.27. Відповідно до корінця наряду №277 від жовтня 2021 за адресою: м. Київ, провулок Бехтеріський, 8 було включено опалення, а згідно наряду №б/н від 28.03.2022 опалення відключено.

7.28. Відповідно до корінця наряду №1121 від жовтня 2022 за адресою: м.Київ, провулок Бехтеріський, 8 було включено опалення, а згідно наряду №678 від 08.04.2023 опалення відключено.

7.29. Відповідно до корінця наряду №684 від 16 жовтня 2023 за адресою: м.Київ, провулок Бехтеріський, 8 було включено опалення, а згідно наряду №855 від 28.03.2024 опалення відключено.

7.30. Таким чином у спірний період з листопада 2021 по березень 2024 року фактичне надходження теплової енергії відповідачеві за адресою: м.Київ, провулок Бехтеріський, 8 підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

7.31. Як вбачається долучених позивачем до позовної заяви актів наданих послуг з постачання теплової енергії, з урахуванням звіту про коригування за послуги з теплової енергії та розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачем за період з листопада 2021 року по березень 2024 року спожито теплової енергії на суму 140 225, 04 грн і що не спростовано відповідачем.

7.32. Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

7.33. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

7.34. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.35. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

7.36. Крім того, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

7.37. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

7.38. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

7.39. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті вартості спожитої теплової енергії на суму 140 225, 04 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Також, суду не представлені докази невикористання спірної теплової енергії за спірний період з листопада 2021 по березень 2024 року. Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 140 225, 04 грн.

7.40. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються, зокрема, шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

7.41. Відповідно до п. 30 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач вносить однією сумо плату виконавцю, яка складається, в тому числі, з плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

7.42. Оскільки відповідач, який є користувачем нежилих приміщень за адресою: м. Київ, провулок Бехтерівський, 8, у останнього наявний обов`язок з відшкодування плати внеску за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, а також відшкодувати плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.

7.43. Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем позивачеві внеску за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період з березня 2020 - березень 2024 року у розмірі 971, 95 грн, а також доказів відшкодування плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 900, 91 грн, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПРАВОВИХ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ВІДСОТКІВ РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

8.1. Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6 011, 63 грн за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 та інфляційні втрати в розмірі 23 774, 62 грн за період з грудня 2021 року по березень 2024 року.

8.2. Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві обґрунтовано.

8.3. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.4. Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

8.5. З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

8.6. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, правильність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 011, 63 грн та інфляційних втрати в розмірі 23 774, 62 грн підлягають задоволенню.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

9.1. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

9.2. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

9.3. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

9.4. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

9.5. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн покладаються на відповідача у зв`язку із задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сула» (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 20, кв. 10, код ЄДРПОУ 24931527) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) 140 225, 04 грн основного боргу, 971, 95 грн внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, 900, 91 грн плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, 23 774, 62 грн інфляційних втрат, 6 011, 63 грн 3% річних та 3 028, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.09.2024.

Суддя Ігор Курдельчук