Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/1731/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2024Справа № 910/1731/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест"простягнення 3215797,36 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаМясков О.Є.від відповідачаКоршун Т.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" про стягнення 3215797,36 грн, з яких 2215000,86 грн пені та 1000796,50 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005254 від 26.01.2022 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1731/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.03.2024.

19.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечив.

У поданому відповідачем відзиві на позовну заяву, останній стверджує про те, що акти приймання товару за кількістю та якістю по договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005254 від 26.01.2022 не відповідають Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 від 25.04.1966, п.5.8 укладеного між сторонами договору спрямований на затягування строків розрахунку за поставлений товар, а отже розрахунок штрафних санкцій проведено позивачем неправомірно.

Крім того відповідач стверджує про настання форс - мажорних обставин, а також вважає, що підписана між сторонами додаткова угода №2 від 11.08.2022 до договору є нікчемним правочином, у зв`язку з чим взагалі відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 21.03.2024 суд встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 02.04.2024 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 повідомлено позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

25.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.04.2024 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 17.04.2024 без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

14.05.2024 від відповідача надійшли тотожні за змістом додаткові пояснення по справі щодо обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про стягнення таких судових витрат з позивача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.05.2024 оголошено перерву до 17.07.2024.

23.05.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

04.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з не зазначенням у довіреності представника позивача, який підписав позовну заяву дати вчинення такої довіреності, внаслідок чого вона є нікчемною.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.07.2024 оголошено перерву до 07.08.2024, а також відхилено твердження представника відповідача про нікчемність довіреності представника позивача, який підписав позовну заяву, з огляду на те, що у вказаній довіреності міститься дата її вчинення, а саме: 14.02.2023 за №138.

05.08.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

07.08.2024 від позивача надійшли додаткові документи по справі, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2024 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях по справі.

В судовому засіданні 07.08.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" (постачальник) укладено договір №4600005254 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - договір).

За цим договором постачальник зобов`язується у визначений договором строк передати у власність покупця світильники та освітлювальну арматуру (світильники) (код ДК 021:2015-31520000-7) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони зафіксували, що загальна ціна цього договору становить 20277000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3379500,00 грн.

Згідно з п.п.5.1, 5.6 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації; право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

Датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів: видаткової накладної, документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт виробника та/або інструкція з експлуатації, документу про підтвердження строків придатності товарів, товарно-транспортної накладної (п.п.5.8, 5.8.1, 5.8.2, 5.8.3, 5.8.5 договору).

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю. Положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором (п.5.13 договору).

Покупець зобов`язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов нього договору, а постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором, або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1, 6.3.6 договору).

Згідно п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органам країни виробника товару, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійнім лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (п.8.1 договору).

Згідно п.8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли дані обставини.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Відповідний документ повинен бути належним чином легалізовано на території України (наприклад, шляхом проставлення апостилю, легалізований в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили) та мати нотаріально засвідчений переклад на українську мову (п.8.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п.8.4 договору).

Згідно п.12.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Всі зміни і доповнення до цього договору складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору (п.13.1 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є наступні додатки: додаток №1 - специфікація та додаток №2 - технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

У специфікації (додаток №1) до договору сторонами погоджено, зокрема, найменування, кількість, ціну та строк поставки товару - 120 календарних днів з дати укладення договору.

Згідно додаткової угоди №1 від 11.04.2022 до договору сторони виклали додаток №1 - специфікація до договору в редакції цієї додаткової угоди.

Додатковою угодою №2 від 11.08.2022 до договору, у зв`язку з покращенням предмету закупівлі, сторони виклали додаток №1 - специфікація та додаток №2 - технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі в редакції цієї угоди, строк поставки товару - 120 календарних днів з дати укладення договору.

08.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду №3, в якій, як зазначили сторони, у зв`язку із покращенням предмета закупівлі, додаток №2 - технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі викладено в редакції цієї додаткової угоди; всі інші умови договору залишені без змін; визначено, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до видаткових накладних від 07.06.2022 №28 на суму 489888,00 грн, від 07.06.2022 №29 на суму 223020,00 грн, від 07.06.2022 №30 на суму 318600,00 грн, від 01.07.2022 №32 на суму 96750,00 грн, від 08.07.2022 №33 на суму 1654360,80 грн та від 12.08.2022 №36 на суму 2350782,00 грн позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5133400,80 грн.

Згідно актів приймання товарів за кількістю та якістю №496 від 08.06.2022 комісією позивача було прийнято товар, який поставлено відповідачем за видатковою накладною від 07.06.2022 №30 на суму 318600,00 грн, №497 від 08.06.2022 за видатковою накладною від 07.06.2022 №29 на суму 223020,00 грн, №498 від 08.06.2022 за видатковою накладною від 07.06.2022 №28 на суму 489888,00 грн, №545 від 05.07.2022 за видатковою накладною від 01.07.2022 №32 на суму 96750,00 грн, №539 від 12.07.2022 за видатковою накладною від 08.07.2022 №33 на суму 1654360,80 грн, №587 від 12.08.2022 (дата закінчення проведення приймання ТМЦ 09.09.2022) після усунення зауважень, вказаних в акті №563 позивачем прийнято товар за видатковою накладною від 12.08.2022 №36 на суму 2350782,00 грн.

Отже, відповідач не поставив обумовлений договором товар у встановленій сторонами кількості.

31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 10.07.2023 про сплату неустойки за не поставку товару у строк, який встановлений укладеними між сторонами.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 07.08.2023 №7-08/2023 просив позивача надати документи для розгляду цієї претензії.

Спір у справі виник внаслідок неналежного, за твердженнями позивача, виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005254 від 26.01.2022 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до норм ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно укладеного між сторонами договору від 26.01.2022 №4600005254 позивач зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

У специфікації до договору, в т.ч. у редакції додаткових угод №1 від 11.04.2022 та №2 від 11.08.2022 сторонами погоджено, зокрема, найменування товару та строк поставки такого товару, а саме 120 календарних днів з дати укладення договору, а отже кінцевим строком поставки товару за договором з урахуванням додаткових угод до нього було 26.05.2022.

Як вже вказувалося судом, згідно п.13.1 договору всі зміни і доповнення до цього договору складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору, тобто будь-які зміни до договору, в т.ч. і щодо строку поставки товару викладаються у письмовій форми.

Додаткова угода №2 від 11.08.2022 підписана між сторонами на підставі п.3 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, укладаючи додаткову угоду №2 від 11.08.2022 сторони дійшли згоди про зміну технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, що не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, водночас, усі інші умови договору залишились без змін. Це означає, що укладаючи додаткову угоду №2 від 11.08.2022 до договору сторони чітко визначили, що змінюється лише частина предмету закупівлі, а усі інші умови, у т.ч. і строк поставки товару, залишаються без змін.

Відповідно до вимог тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Світильники та освітлювальна арматура (Світильники)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021-09-08-007368-с, оприлюдненого на веб-порталі уповноваженого органу 08.09.2021 предметом закупівлі, проведеної позивачем були світильники та освітлювальна арматура (Світильники), код за Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015:31520000-7: Світильники та освітлювальна арматура без визначення конкретних країн - виробників товару, а отже твердження відповідача про нікчемність додаткової угоди №2 від 11.08.2022 до договору з огляду на погодження сторонами поставки нового товару без проведення процедури закупівлі відхиляються судом як надумані та необґрунтовані.

Щодо посилання відповідача на існування у період з 26.05.2022 і триваючих станом на 13.06.2023 підтверджених сертифікатами Львівської торгово-промислової палати №4600-23-0182 від 16.01.2023 та №4600-23-2792 від 13.06.2023 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суд зауважує наступне.

З наданих позивачем сертифікатів Львівської торгово-промислової палати №4600-23-0182 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.01.2023 та №4600-23-2792 від 13.06.2023, виданих на підставі ст.ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5) із змінами та доповненнями (з урахуванням розпорядження ТПП України від 25.02.2022 №3) вбачається засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії рф проти України, блокування морських портів України Товариству з обмеженою відповідальністю "Транстрейдінвест" щодо обов`язку постачання на склад покупця за адресою: вул.Маяковського, 49, м.Боярка, Києво-Святошинський район, Київська обл. або урочище "У гаю" №1, с.Похівка, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., або вул.Ратівецька, 5, с.Часлівці, Ужгородський р-н, Закарпатська область, світлодіодних світильників в кількості 960 штук у термін до 25 травня 2022 року за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005254 від 26.01.2022, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", період дії форс-мажорних обставин з 26.06.2022, станом на 13.06.2023 тривають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України).

Норми ст.218 Господарського кодексу України визначають, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Ключовим є те, що непереборна сила, робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності суду необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Поряд з цим, згідно висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також, у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 Верховний Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

У листі від 26.02.2022 №6/02-22 відповідач повідомив позивача про неможливість постачання товару згідно умов укладеного між сторонами договору в силу міркувань безпеки, обмежуючих дій та заходів з боку держави.

В той же час, відповідачем у період з 14.04.2022 по 12.08.2022 було поставлено позивачу товар згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 10081800,00 грн.

Тобто, відповідач у період дії форс-мажорних обставин, про існування яких зазначено у сертифікатах Львівської ТПП №4600-23-0182 від 16.01.2023 та №4600-23-2792 від 13.06.2023, здійснював поставку товару, а саме світильників та освітлювальної арматури позивачу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач не призвели до неможливості виконання умов договору щодо поставки товару.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату підписання між сторонами додаткової угоди №2 від 11.08.2022 щодо внесення змін до специфікації до договору в частині поліпшення предмету закупівлі (поставки товару іншого виробника) та прийняття позивачем на себе відповідних зобов`язань, відповідач достеменно знав про обмежувальні заходи в портах України, які існували, в тому числі і на момент підписання такої угоди.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із врахуванням того, що відповідачем не доведено суду існування форс-мажорних обставин саме для виконання господарського зобов`язання за договором №4600005254 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 26.01.2022, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання продовженим строку виконання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест", а саме: поставки товару за договором від 26.01.2022, на період дії форс-мажорних обставин, обумовлених військовим вторгненням російської федерації на територію України та введенням в Україні воєнного стану, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, а також про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на відсутність вини останнього.

Судом встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов`язку з поставки позивачу товару не виконав.

Строк поставки товару був визначений у специфікації (додаток №1) до договору та не змінювався сторонами, у зв`язку з чим кінцевим строком поставки товару за договором було 26.05.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 10081800,00 грн. При цьому, товар на суму 4948399,20 грн був поставлений відповідачем у строк, що передбачений укладеним між сторонами договором, а товар на суму 5133400,80 грн із порушенням встановленого строку. Вартість недопоставленого за договором товару складає 10195200,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару у строк, який погоджений контрагентами у договорі, то позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.7.4 договору, за наведеним у позовній заяві розрахунком, який перевірено судом і який є вірним.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним у заявах по суті справи щодо того, що акти приймання товару за кількістю та якістю до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005254 від 26.01.2022, які складені позивачем, не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, оскільки ці Інструкції згідно п.5.13 укладеного між сторонами договору застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.

Стосовно тверджень відповідача про те, що п.5.8 укладеного між сторонами договору спрямований на затягування строків розрахунку за поставлений товар, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним укладеного між сторонами правочину в цілому або в частині, а отже зазначені доводи відповідача є юридично неспроможними.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників справи відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача, а понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-А, офіс 303, ідентифікаційний код 39396612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) 2215000 (два мільйони двісті п`ятнадцять тисяч) грн 86 коп. пені, 1000796 (один мільйон сімсот дев`яносто шість) грн 50 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 48236 (сорок вісім тисяч двісті тридцять шість) грн 96 коп.

3. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу залишити за відповідачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2024

Суддя Ю.М.Смирнова