Рішення

від 09.09.2024 по справі 911/1500/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1500/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Поповича Юрія Вадимовича, Київська обл., Фастівський р-н., с. Козичанка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Яготинщини», Київська обл., Яготинський р-н., с. Райківщина

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Поповича Юрія Вадимовича б/н від 11.06.2024 року (вх. №2934/24 від 11.06.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Яготинщини» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №7 від 25.10.2023 року у розмірі 192005,27 грн., з яких 165220,00 грн. основного боргу, 21247,71 грн. пені, 2207,45 грн. 3% річних та 3330,11 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.06.2024 року позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 24.06.2024 року (вх. №6754/24 від 24.06.2024) на виконання ухвали про усунення недоліків.

Дослідивши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 14.06.2024 року.

Оскільки, ціна позову у справі №911/1500/24 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2024 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1500/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Поповичем Юрієм Вадимовичем (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження Яготинщини» (за договором - покупець) 25.10.2023 року укладено Договір поставки №7 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) Товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 Договору, найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками до цього договору) з урахуванням вимог щодо цього, викладених у тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

Відповідно до п. 1.4 Договору, факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Згідно п. 2.1 Договору, ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю (базис поставки). Сплата ціни товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті у доларах США.

Оплата товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору (п. 2.5 Договору).

На виконання умов Договору, 25.10.2023 року сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору (додаток №1) та Специфікацію №2 до Договору (додаток №3), згідно яких визначено найменування товару, кількість товару, номенклатуру, ціну товару, який підлягає передачі покупцю, та строк його оплати.

Так, загальна ціна товару що підлягає поставці за Специфікацією №1 до Договору складає 96200,00 грн.; оплата товару здійснюється згідно рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в строк до 31.12.2023 року; датою поставки товару є отримання товару покупцем, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції та/або видатковою накладною.

Загальна ціна товару що підлягає поставці за Специфікацією №2 до Договору складає 69020,00 грн.; оплата товару здійснюється згідно рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в строк до 31.12.2023 року; датою поставки товару є отримання товару покупцем, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції та/або видатковою накладною.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято визначений Договором товар, що підтверджується актами приймання-передачі продукції від 25.10.2023 та видатковими накладними №21 та №24 від 25.10.2023 року на загальну суму 165220,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача у зв`язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 165220,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, обумовлений умовами Договору, що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №21 та №24 від 25.10.2023 року та актами приймання-передачі продукції від 25.10.2023. Однак, відповідачем в порушення умов Договору, не оплачено отриманий від позивача товар, у зв`язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 165220,00 грн., що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію за Договором у сумі 165220,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції, позивач просить стягнути з відповідача 21247,71 грн. пені, 3330,11 грн. інфляційних втрат та 2207,45 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.01.2024 по 11.06.2024, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 3330,11 грн. та 3% річних у сумі 2207,45 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, позовні в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.2 Договору, за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 21247,71 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Поповича Юрія Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Яготинщини» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Яготинщини» (07713, Київська область, Яготинський район, село Райківщина, вул. Польова, буд. 15, ЄДРПОУ 41938697) на користь Фізичної особи-підприємця Поповича Юрія Вадимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 165220 (сто шістдесят п`ять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 21247 (двадцять одну тисячу двісті сорок сім) грн. 71 коп. пені, 2207 (дві тисячі двісті сім) грн. 45 коп. 3% річних, 3330 (три тисячі триста тридцять) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць