Рішення

від 09.09.2024 по справі 915/1545/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 915/1545/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/1545/23,

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт",

54020, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв; електронна адреса: dp.mmtp@gmail.com;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології",

54020, вул. Мала Морська, 108, оф. 108;

про: стягнення основного боргу за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власност від 09.11.2018№ 4-А у загальній сумі 320332 грн. 28 коп.., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство (ДП) "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом від 29.09.2023 № 06/946 ( вх. № 13197/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Вантажні технології ", з вимогами про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 320332 грн. 28 коп., з посиланням на неналежне виконання товариством зобов`язань за договором індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності 09.11.2018 № 4-А, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі орендної оплати, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі.

ДП "Миколаївський морський торговельний порт" також просить суд про стягнення з ДП "Миколаївський суднобудівний завод" грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди № 4-А від 09.11.2018 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в частині своєчасної оплати рахунків.

За такими вимогами ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/1545/23 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Позивач у своїй позовній заяві позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

30.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 320332,28 грн. основного боргу, 12055,83 грн. 3% річних, 4391,43 грн. інфляційних втрат, 62845,76 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вбачається, суд відкрив провадження у справі 09.10.2023 без виклику сторін. Позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог 30.01.2024, оскільки судове засідання не проводилось, то тридцять днів з дня відкриття провадження у справі спливає 07.11.2023. Відтак строк для подання заяви про збільшення позовних вимог закінчився 08.11.2023.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення ( ч.1 ст.119 ГПК України).

Враховуючи подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог після закінчення встановленого законом строку та відсутність заяви про поновлення такого строку, суд дійшов висновку про залишення поданої заяви без розгляду.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.10.2023, направлене на адресу відповідача, повернено до суду відділенням зв`язку із зазначенням про те, що "за закінченням терміну зберігання", проте суд ухвалою від 19.01.2024 про повторне направлення ухвали від 09.10.2023, направлене на адресу відповідача з відміткою "судова повістка", повернено до суду відділенням зв`язку із зазначенням про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою", отже, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвали від 09.10.2023 та від 19.01.2024 направлено на адресу, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

09.11.2018 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" (орендар) було укладено Договір оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір). У відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 4-х одиниць:

- ковшовий автонавантажувач KOMATSU WA-200-5H №10, інвентарний №17021, рік випуску 2005;

- VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_3, інвентарний №22434, 1990 року випуску;

- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний 22298, 1990 року випуску;

- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_2 , інвентарний 22320,1990 року випуску, (далі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська оціночна компанія" станом на 30.06.2018 і становить 860110,00 грн. без урахування ПДВ.

У відповідності до п. 2.1 Договору, орендар, вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), за ставкою, зазначеною в розрахунку плати за базовий місяць оренди окремого індивідуального визначеного рухомого майна (далі - розрахунок) (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, від вартості майна, зазначеної в Додатку №1 до Договору і становить згідно з Розрахунком без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2018) 20354,47 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітній місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітній місяць (п. 3.6 Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (п. 3.7 Договору).

У відповідності до п.п. 5.3, 5.11 Договору, орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем; у триденний термін після отримання від орендодавця акту прийому-передачі підписати його та повернути орендодавцю.

У відповідності до п. 9.3 Договору, орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п.п. 3.6, 3.9, 5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 9.4 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2029, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 Договір).

У подальшому сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 14.11.2018, в якій, зокрема:

- п. 3.9 Договору викладено в наступній редакції: "Зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди";

- п. 5.2 Договору викладено в наступній редакції: "Протягом 30-ти календарних днів підписання Договору внести завдаток, передбачений п. 3.9 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди, здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати, він має відшкодувати орендодавцю збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору, за згодою сторін, сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати".

На виконання умов Договору, сторонами складено, підписано та скріплено печатками сторін акти приймання-передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна, відповідно до яких орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне рухоме майно:

- ковшовий автонавантажувач KOMATSU WA-200-5H №10, інвентарний №17021, рік випуску 2005;

- VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_3, інвентарний №22434, 1990 рік випуску;

- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний 22298, 1990 року випуску;

- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_2 , інвентарний 22320, 1990 року випуску.

На виконання умов Договору, за надані відповідачу послуги, позивачем складено акти наданих послуг (виконаних робіт) за період листопад 2021 року - липень 2023 року:

- № 22088428 від 30.11.2021 за оренду у листопаді 2021 року на суму 30910,40 грн. з ПДВ;

- № 24328428 від 31.12.2021 за оренду у грудні 2021 року на суму 31095,86 грн. з ПДВ;

- № 01528428 від 31.01.2022 за оренду у січні 2022 року на суму 31500,11 грн. з ПДВ;

- № 02268428 від 28.02.2022 за оренду у лютому 2022 року на суму 26289,08 грн. з ПДВ;

- № 14078428 від 31.10.2022 за оренду у жовтні 2022 року на суму 19411,48 грн. з ПДВ;

- № 16138428 від 30.11.2022 за оренду у листопаді 2022 року на суму 19547,35 грн. з ПДВ;

- № 18308428 від 31.12.2022 за оренду у грудні 2022 року на суму 19684,19 грн. з ПДВ;

- № 01208428 від 31.01.2023 за оренду у січні 2023 року на суму 19841,66 грн. з ПДВ;

- № 03138428 від 28.02.2023 за оренду у лютому 2023 року на суму 19980,55 грн. з ПДВ;

- № 04568428 від 31.03.2023 за оренду у березні 2023 року на суму 20280,26 грн. з ПДВ;

- № 06718428 від 30.04.2023 за оренду у квітні 2023 року на суму 20320,82 грн. з ПДВ;

- № 08138428 від 31.05.2023 за оренду у травні 2023 року на суму 20422,43 грн. з ПДВ;

- № 10228428 від 30.06.2023 за оренду у червні 2023 року на суму 20585,80 грн. з ПДВ;

- № 11968428 від 31.07.2023 за оренду у липні 2023 року на суму 20462,29 грн. з ПДВ.

На оплату зазначених актів наданих послуг (виконаних робіт) виставлено відповідачу рахунки:

- за листопад 2021 року - № 22088428 від 30.11.2021 на суму 31095,86 грн. з ПДВ;

- за грудень 2021 року - № 24328428 від 31.12.2021 на суму 29410,43 грн. з ПДВ;

- за січень 2022 року - № 01528428 від 31.01.2022 на суму 31500,11 грн. з ПДВ;

- за лютий 2022 року № 02268428 від 28.02.2022 на суму 26289,08 грн. з ПДВ;

- за жовтень 2022 року № 14078428 від 31.10.2022 на суму 19411,48 грн. з ПДВ;

- за листопад 2022 року № 16138428 від 30.11.2022 на суму 19547,35 грн. з ПДВ;

- за грудень 2022 року № 18308428 від 31.12.2022 на суму 19684,19 грн. з ПДВ;

- за січень 2023 року № 01208428 від 31.01.2023 на суму 19841,66 грн. з ПДВ;

- за лютий 2023 року № 03138428 від 28.02.2023 на суму 19980,55 грн. з ПДВ;

- за березень 2023 року № 04568428 від 31.03.2023 на суму 20280,26 грн. з ПДВ;

- за квітень 2023 року № 06718428 від 30.04.2023 на суму 20320,82 грн. з ПДВ;

- за травень 2023 року № 08138428 від 31.05.2023 на суму 20422,43 грн. з ПДВ;

- за червень 2023 року № 10228428 від 30.06.2023 на суму 20585,80 грн. з ПДВ;

- за липень 2023 року № 11968428 від 31.07.2023 на суму 20462,29 грн. з ПДВ.

Акти наданих послуг (виконаних робіт) за період листопад 2021 року - липень 2023 року та рахунки за період листопад 2021 року - липень 2023 року позивачем направлені відповідачу листами:

- № 03/2078 від 16.12.2021;

- № 03/68 від 13.01.2022;

- № 03/230 від 11.02.2022;

- № 03/190 від 17.03.2023;

- № 03/316 від 24.04.2023;

- № 03/410 від 12.05.2023;

- № 03/541 від 14.06.2023;

- № 03/671 від 14.07.2023;

- № 03/796 від 16.08.2023.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" з претензіями № 06/403 від 11.08.2022 та № 06/598 від 29.12.2022 на суму 119795,45 грн.

Із змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" за спірний період не підписано акти наданих послуг (виконаних робіт); рахунки за період листопад 2021 року - липень 2023 року не оплачено і досі.

Викладені обставини є підставою для звернення ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до суду з позовом у даній справі.

Предметом спору у даній справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної оплати відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності 09.11.2018 № 4-А.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору, а також обставини щодо наявності підстав для розірвання договору, зобов`язання відповідача повернути власнику орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" допущено порушення грошових зобов`язань за Договором, а саме, зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого перед Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з листопад 2021 року - липень 2023 року у сумі 320332,28 грн.

Згідно частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості з орендної плати в розмірі 320332,28 грн. визначено правильно.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжною інструкцією від 29.09.2023 № 763 у сумі 4804 грн. 98 коп. належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд.,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний

порт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні технології" (54020, вул. Мала Морська, 108, оф. 108, ідентифікаційний код 38841053) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01125608) грошові кошти у загальній сумі 320332 (триста двадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 28 коп. за договором індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності 09.11.2018 № 4-А, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 4804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 98 коп.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Коваль.