Ухвала

від 09.09.2024 по справі 916/3910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"09" вересня 2024 р. Справа № 916/3910/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши заяву ( вх. 2-1425/24 від 05.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БАРС ЛТД"

про забезпечення позову по справі № 916/2666/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БАРС ЛТД"

(вул. Межигірська, 82 а, Київ 80,04080)

до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське Пароплавство"

(вул. Пароходна,28,Ізмаїл,Одеська область,68609)

про стягнення 2466925,89грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП БАРС ЛТД" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", в якому просить про стягнення коштів за неналежне виконання договору № 139-В-ГВСП КСБСРЗ-24 від 20.05.2024 у загальній сумі 2 466 925,89 грн, з яких основна заборгованість в розмірі 2459244,96грн. та 3% річних в розмірі 7680,93 грн.

Разом з позовом, від Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БАРС ЛТД" до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово- кредитних установах в межах суми 2 466925,89грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що згідно офіційної інформації, оприлюдненої на сайті ПрАТ «УДП», у 2024 року ним було укладено договорів на 133 915 242, 24 грн. та окремий договір на 960 000 Євро. Строк дії більшості із цих договорів спливає у 2024 році, що свідчить про наявність у ПрАТ «УДП» зобов`язань перед іншими кредиторами на суму, більшу ніж 100 000 000 грн.

Також, позивач вказує, що невиконання Відповідачем своїх зобов`язань перед Позивачем, розмір яких становить 2 459 244, 96 грн. очевидно свідчить про недостатність в останнього грошових коштів для розрахунків з усіма кредиторами, що створює загрозу невиконання судового рішення в майбутньому та порушення прав Позивача.

Крім того, позивач вказує, що невиконання зобов`язань Відповідачем ставить Позивача у скрутне матеріальне становище і може призвести до неможливості виконання своїх зобов`язань перед контрагентами, про що свідчить претензія від 14.08.2024 року, яка надійшла від ТОВ «ЛУАР» на адресу Позивача, з якої вбачається, що Позивачу була поставлена лакофарбова продукція, розрахунок за яку він мав здійснити після надходження на його рахунок коштів від продажу такої продукції, сплачених контрагентами ТОВ «СП БАРС ЛТД».

Також заявник зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і діє дотепер.

З огляду на те, що територія України, та, зокрема, територія Одеської області, де знаходиться Відповідач, систематично зазнає ракетних атак збоку ворога, існують також обґрунтовані припущення, що господарська діяльність Відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав.

Отже, позивач вважає, що для забезпечення виконання судового рішення в майбутньому необхідно вжити заходів щодо накладення арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його рахунках, в межах суми заборгованості перед Позивачем.

На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки, немає.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 136 цього кодексу передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Також суд наголошує, що для застосування певного виду забезпечення позову не достатньо лише зазначення в заяві про забезпечення позову лише про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є саме підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Між тим, у поданій заяві, крім укладення інших договорів відповідачем та військову агресією Російської Федерації проти України, не зазначається про жодні дії відповідача, які свідчитимуть про неможливість виконання рішення суду у разі його задоволення. Позивачем в заяві про забезпечення позову не наведено достатньо обґрунтованого припущення, що кошти (майно), наявні у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися за на момент виконання рішення. Відтак, на переконання суду, заявником не доведено, що наразі існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі не зможе виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання власними коштами, оскільки наявність у відповідача інших догворів не свідчить про недостатність у відповідача коштів для погашення заявленої до стягнення заборгованості, що на думку суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви.

Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд вважає, що з урахуванням наведених в заяві обставин, предмету спору за заявленим позовом, відсутня ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СП БАРС ЛТД» про забезпечення позову по справі № 916/3910/24 необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СП БАРС ЛТД» про забезпечення позову по справі № 916/3910/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя С.В. Літвінов