Ухвала

від 10.09.2024 по справі 917/824/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

10.09.2024 Справа № 917/824/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовною заявою Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області;

2. Міністерство охорони здоров`я України

до 1. Полтавського державного медичного університету

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес-2000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України

про визнання недійсним договору та стягнення 2 406 322,88 грн

за участю представників:

від прокурора: Василенко Ю. М.,

від позивача (Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області): Михайленко І. Ю.,

від позивача (Міністерство охорони здоров`я України): Дяк Ю. М.,

інші учасники справи не з`явилися

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та Міністерства охорони здоров`я України з позовом до Полтавського державного медичного університету та Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес-2000 про визнання недійсним договору від 02.02.2018 № 16 про спеціалізовану постову охорону та охорону пультом централізованого нагляду об`єкта та додаткових угод № 2 та № 3 та стягнення 2 406 322,88 грн.

У цій справі як на підставу для визнання Договору недійсним прокурор посилається на абз.1 ч. 1 ст. 216 та на ч. 3 ст. 228 ЦК України, а Відповідач-2, заперечуючи проти позову, на ст. 216 ЦК України, яка передбачає двосторонню реституцію.

На сьогоднішній день у подібних спорах сформувалась різна судова практика щодо застосування наслідків визнання виконаного договору про закупівлю недійсним.

Не виключенням є інша подібна справа №918/1043/21, яка на даний час перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

Приймаючи до свого розгляду (ухвала від 02.08.2023 року, доступна за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/112643055, Велика Палата зазначила про таке:

- Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

- На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що Позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України;

- Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

- Колегія суддів вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

- Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

- Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

- На переконання колегії суддів, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України,

- Крім того, колегія суддів звертає увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім наведеного, колегія суддів КГС ВС у справі 918/1043/21 вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Отже, співставляючи порушенні перед Великою Палатою Верховного Суду питання і їх важливість для формування єдиної судової практики із питаннями, які належить першочергово мають бути вирішені судом у даній справі, вбачається, що ці справи є подібними і отримання відповідних правових висновків від суду касаційної інстанції прямо впливатиме на результат розгляду даної справи.

Крім того, предмет та обставини справи, яка зараз розглядається Господарським судом Полтавської області, і справи 918/1043/21, що на разі передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, є аналогічними, оскільки справи мають однакові правові підстави виникнення спору та заявлені позовні вимоги.

На цей час розгляд справи 918/1043/21 у Великій Палаті Верховного Суду ще триває.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тому, на підставі вищевикладеного, необхідно зупинити провадження у справі №917/824/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах № 918/1043/21.

Керуючись ст. 228, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Зупинити провадження у справі № 917/824/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах №918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Дата підписання ухвали: 10.09.2024.

Суддя Т. М. Безрук